Мікро (від грецького-малий). Мікро величини – господарства, підпр-ва, фірми. Макро («великий») – це є економіка в цілому, це сукупність підприємств, інших суб’єктів екон діяльності, які пов’язані між собою в певну сис-му на основі суп поділу праці і екон взємозв’язків. Хоча макроекономіка складається з окремих мікро величин, її властивості формуються не з арифметичної суми її величин, а з єдиного цілого. Виникають так звані макроекономічні явища. Функціонування макроекономіки здійснюється на основі певних економічних законів і має свої цілі. Суб’єкти макроекон: підпр-ва, домогоспод-ва, держава. Об’єкт макроекономіки – вся націон екон як єдине ціле. Макроекон явища – сусп відтворення, суп продукт, ВВП, ВНП, екон зростання, зайнятість і безробіття, інфляція та ін. Макроекон цілі – забезпечення екон зростання, проведення антиінфляційної політики, досягнення повної зайнятості, зростання доходів, забезпечення позитивного платіжного балансу та ін. Макроекономіка складає напрям в ЕТ, разом з тим вона виділяється в окремий екон предмет. На сучасному етапі розвитку країн зростає значення макроеконом проблем. Це відбувається тому, що зростає цілісність національних економік, а тому великого значення надається реалізації макроекон цілей, досягненню умов, за яких би дотримувались макроекон рівноваги. За цих умов зростає екон роль держави як координатора багатьох макроекон процесів. В Україні наука макроек є відносно молодою, адже вона лише нещодавно прийшла до зміни соц-ек моделі. Раніше її економіка була не ринковою і тому поняття макроекон там було інше, воно виходило із абсолютизації екон ролі держави.в ринкових же сис-мах наука і предмет макроекон виражають інші екон умови, тому тут цей предмет склався як наукове обґрунтування досягнення макроекон рівноваг в умовах приватної власності і відсутн монополії держави. Нині в Україні стоїть завдання забезпечення екон зростання, переходу на інноваційну модель розвитку, а тому зростає і екон роль держави і значення макроекон явищ, які забезпечують нормальну роботу підпр-ва.
Макроекон рівновага - рівновага яка виражає найбільш загальні суспільні пропорції. Макроекон рівновагами є: 1)рівновага між сукупними доходами і сукупними витратами; 2)рівновага між сук.попитом і сук.пропозицією та інші рівноваги як внутрішніх, так і таких, що виходять за межі національної економіки (пов’язані з експортом, імпорт і т.д.)
72.Сукупні доходи та сукупні витрати. Необхідність їх урівноваження. Проблема дох. – вит-ти є важливою і для окремого п-ва, і для економ в цілому. Для визначення резупьтативності діяльн. окремого в-ва необхідно зіставити його дох. від реалізації й вит-ти. Якщо доходи перевищують витрати, то це є свідченням успішноі діяльн. Подібне зіставлення необхідно робити і на макроекон. рівні. Проте критерій успішної діяльності ек. в цілому інші: на макроекон. рівні має досягатися відповідність або, як кажуть інакше, баланс сукуп. доходів і сукупних витрат. Приклад. Нехай уся ек. країни обмежується вир-вом одного товару - цукру; єдиний ресурс, який у цьому вироб-ві викор-ся, - це праця. Для спрощення ситуації ми поки що не братимемо до уваги двох інших суб'єктів: державу і закордонних споживачів. Зв'язки виробників і домогосподарств у цьому випадку відображає така схема1:
 |
Пояснення до схеми: Схема відображає рух ресурсу праці від домогос-рств до підприємців і зворотний рух виробленого цукру. Це складає внутрішнє коло кругообігу. Зовнішнє коло складається з руху дох. у вигляді з/п від підприємців до домогосподарств і зворотного руху споживчих витрат, тобто викорис-ня набутих дох. на придбання цукру.Нормальне функціонування ек. вимагає дотримання вимоги (правила): будь-яка дія, що спричиняє зміни у дох., передбачає відповідні зміни у вит-тах і, навпаки, будь-яка дія, що означає зміну споживчих витрат, вимагає змін у дох-дах.Уявімо ситуацію виробники цукру, бажаючи збільшити його вир-во, залучили додатково ресурс праці, але відповідним чином не збільшили сукуп. доходи власників цього ресурсу (домогос-рств). Наслідком цього буде те, що додатковий цукор не буде реалізований, адже для його реалізації не вистачатиме доходів і споживчого попиту.Розглянемо іншу ситуацію: домогос-рства домоглися підвищення дох., але обсяги вир-ва залишилися баз змін. Наслідком цього стануть нереалізовані дох. через нестачу цукру.І перша, і друга ситуації порушують рівновагу в ек., і тому обидві вони є небажаними. Відповідність дох. і витрат на макрорівні впливає на обсяги сукуп-го вир-ва країни, темпи економ. зростання, зайнятість населен., рівень цін. Переконавшись у необхідності досягнення рівноваги між сукупними дохо-ми і витра-ми, маємо тепер з'ясувати їхню структуру та дослідити, як сукуп. доходи перетворю-ються на сукуп. вит-ти. У цьому допоможе схема, яка враховує не лише домашні господ-ва і підприємницький сектор, а й державу і закордон.
На схемі2 зображені структурні елементи сукуп. дох-дів з/п, рента, процент, ПБ, амортизація та сукуп. вит-ти, споживчі та державні вит-ти, І і чистий експорт. Доходи перетворюються у вит-ти в результаті їх особливого викор-ня домогос-вам, підприємцями і державою. Свій внесок у формування витрат роблять закордонні споживачі та виробники. Кожний із суб'єктів макроеконом. відносин має свої доходи і здійснює вит-ти в особливій, властивій лише йому формі. Домогос-ва отримують доходи у вигляді з/п, ренти та %. Частина цих доходів надходить державі у вигляді податків, частина - у формі особистих заощаджень потрапляє до підприємницького сектора завдяки банкам та іншим фінансово-кредитним установам. Нарешті, частина доходів, що залишилась, а також те, що домашні господ-ва отримують від держави у вигляді соціальної допомоги (соціальних трансфертів), викорис-ся ними як споживчі вит-ти, тобто для придбання речей особистого вжитку та послуг. Підприємці отримують дохід у вигляді ПБ, частина якого потрапляє у державний бюджет як податки. У підприємницький сектор надходять і амортизаційні відрахування. Амортизація -щорічні відрахування, які призначені для відшкодування спожитих засобів вироб-ва. До підприємців, як уже зазначалось, потрапляють особисті заощад-ня домогосподарств у вигляді кредитів банків та інших кредитних установ. Усі кошти підприємці викорис-ть як інвестиц. вит-ти (інвестиції), інвестиційні вит-ти призначені для придбання машин, устаткування та обладнання, для будівництва і формування виробничих запасів. Держава отримує дох. у вигляді податки на ПБ підприємців і податків на доходи домогос-рств. Вона використовує їх у вигляді соціальних трансфертів, а також як державні вит-ти на придбання готової прод-ції та ресурсів для органів державної впади і п-в державного сектора. Закордон - іноземні споживачі та постачальники прод-ції на вітчизняний ринок- впливає на кругообіг у національній ек. двома шляхами; а) через експорт, тобто вит-ти закордонних споживачів на придбання вітчизняної прод-ції б) через імпорт, тобто вит-ти домогос-рств, державного та підприємницького секторів на придбання іноземних товарів і послуг. Чистий експорт є різницею між експортом та імпортом, тобто між закордонними витратами на придбання продуктів національного вироб-ва і вит-тами власних споживачів на іноземну продукцію.
Схема2.
