Закон вартості – це з-н, який зумовлює в-во і продаж товарів у відповідності із суп-необ затратами праці. Суспіл-необх роб час є мірилом вартості товару, оск являє собою час, який неон-й для вигот-я б-я спожив-ї вартості за існуючих умов в-ва і при серед-у рівні вміння та інтенсив-і праці. Ф-ії з-ну: 1.стимул до ↓індивід-х витрат; 2.це важлива руш сила наук-техн і ек прогресу; 3.стихійний регулятор виробн-ва - перерозп сусп працю по галузях ек-ки через механізм Ц; 4.з-н диференціює виробників(виробники втрачають частину вартості). Виникнення капіт-му пов’яз з цим з-ом. З-н по-різному діє в умовах простого і капіт-го товар-го в-ва. Формою його прояву є – Ц, а механізм – співвідн d і s в процесі конкур-ї. В сучас сусп-ві діє більш складний механізм дії з-ну вартості і зокрема: монопольні Ц, монопол і олігопол-а конкур-я..
27. Сутність, походж та ф-ції Г. Теорії Г.
Існує 2 підходи до виникн Г: Раціоналістична концепція – була пошир з Аристотеля і до XVIII ст. Пояснює походж Г як результат домовленості між л. або запровадження законодавчими актами Д задля полегшення обміну товарами. Еволюційно-історична концепція -класики полек-ї - А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс – за допомогою наукового аналізу довели безпідставність раціон-ї концепції. Адже Г в їхніх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку сусп-ва, коли ні фактор взаємної домовленості, ні Д не могли відігравати істотної ролі у формуванні ек-х відносин. Класики дійшли висновку, що виник. Г зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Споч існувала проста або випадкова форма вартості:
Еквівалентна роль товару “Б” не є його природ властивістю - якщо помін товари місцями, то “А” почне виконувати роль еквівалента. Отже, все вирішує місце яке займає товар у міновому відношенні® висновок: товар-еквівалент не породження природи, не продукт домовленості між людьми, не винайдений Д. Він є результатом стихійних дій товаровиробників. У міру подальшого розвитку обміну на зміну простій формі вартості приходить повна або розгорнута форма вартості. 
У результаті потреб обміну стихійно проявляється 1 тов, у якому починають вимірювати свою вартість усі ін тов. Повна форма вар-ті поступається місцем загальній (еквівалентній) формі вар-ті:
Тов, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмінюватися на б-я ін товар, отримав назву загал еквівалентна. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загал еквівалента виступали різноманітні продукти (худоба, хутро, слонова кістка, черепашки). Спочатку в ролі загал еквівалента виступ звичайні товари першої необхідності (худоба, сіль, зерно), далі товари-прикраси (перли, черепашки, хутра), а потім– шматочки металів, спочатку звичайних: залізо, мідь, а згодом благородних (золото, срібло). Так з’являється грош форма вираження вартості, яка має такий вигляд:
Визнання еволюційної концепції походження Г не заперечує ролі раціонального фактора в їх створенні, передусім ролі Д (Але ця роль не конституційна, а трансформаційна, тобто Д не створює Г як ек-не явище, але вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути Г - впливати на їх форму з метою кращого пристосування грошей до ефективного виконання ними суспільної форми). Г – це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів і виконує роль загального еквівалента. Сутність Г проявляється в їхніх функ-х: 1. Г як міра вартості В ній безпосередньо виражена роль Г як загал еквівалента. Сутність - за доп Г вимірюється вартість усіх інших товарів. Цю ф-ію Г викон ідеально. Тобто, при визначенні Ц б-я товару їх присутність не обов’язкова, оск відомо фіксовану величину Au, заклад в грош одиницю певної Д. 2. Г як засіб обігу -Вартість товару оцінюється для того, щоб відбулася його реалізація. Тобто, вони повинні бути в наявності. Опосередковують мінові відносини між людьми з приводу куплі-продажу необхідних їм товарів (послуг). 3. Г як засіб нагромадження. Ринкова ек-ка об’єктивно зумовлює вилучення певної к-ті Г з обігу. Коли влада Г у сусп-ві досягла певного розвитку, з’явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грош скарбів стало самоціллю. Г вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися – перетвор-я на скарби. Згодом варварський спосіб нагромадж скарбів поступається місцем прагматичному нагромадженню, основний принцип якого зводиться до того, щоб якомога частіше пускати Г в обіг, для того щоб одержувати все більший і більший Пб. Ф-ію Г як засобу нагромадження і утворення скарбів може виконувати лише наявне золото. В умовах грош-паперового обігу теж мають місце спроби нагромадження поряд із Au і папер-х Г. Проте в результаті інф-х процесів вони шв знецінюються. 4. Ф-ія засобу платежу полягає в обслуговуванні Г-ма погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами ек-х відносин. Часто перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею Г за цей товар. Товари продаються в кредит. Продавець в таких відносинах стає кредитором, покупець – боржником, а Г починають виконувати цю ф-ію. У сучасних умовах, особливо в розвинутих країнах світу, ф-ія Г як засобу платежу набула особливого значення. Вона все більше і більше витісняє ф-ію Г як засобу обігу. 5. Світові гроші – В певний момент Г починають обслуговувати міжнар торгівлю, виходять на св ринок – при цьому Г виступають у своєму первозданному вигляді – злитках золота. У світовому обороті Г функціонують насамперед як засіб платежу. Незважаючи на те, що природі св-х Г відповідає їх функціонування у формі золотих злитків, на практиці міжнародних розрахунків застосовуються і грош знаки ок-х Д. Так, до 1-ї св війни в ролі світової валюти функціонував переважно англ фунт стерлінгів. Згодом ця роль перейшла до $. Існують штучні міжнар Г – СДР(спеціальні права запозичення)1965р.; ЄКЮ (Європейська валютна с-ма)проіснувала до 1999р.; з 1 січня 1999р. в країнах ЄС було введено єдину національну валюту ЄВРО. Протягом існування Г було сформульовано ряд концепцій їх ф-ціонування. Металістична конц Г – повяз з меркантилізмом і виникла у 16ст. Прихильники цього погляду вваж, що золото і срібло мають природну вл-ть бути грошима. Номіналістична конц Г. Г – умовні розрахункові одиниці, номінальні знаки вартості, які самі вартості не мають, чисто логічна конструкція, придумана л. для спрощення обміну товарів. Довгий час ця конц заперечувалася з позиції металістичної та трудової концепції походження і суті Г, але в наш час все частіше в ній знаходять елементи істиності. В умовах сучасної форми вартосі, Г дійсно перетворюються з товару особливого роду в номінальну розрахункову одиницю. Кількісна теорія Г виникла у 17-18 ст. До її формування доклав зусиль у 19ст Д. Рікардо. Сьогодні вона покладена в основу монетар-х досліджень М. Фрідмена. Основна ідея цієї конц: вартість Г визначається їх к-тю. Тобто рівень Ц товарів і купівельна спром-ть грошей визначається к-тю Г в обігу. В межах цієї конц очевидні причини сучасної інф-ї.в умоваї інф-ї паперових Г вона добре пояснює причини ↑Ц і втрати грошима їх ватості, тобто знецінення. Саме з цим напрямком ек-х досліджень повяз формулювання „рівняння обміну”, що розлядається в законах грошового обміну. Товарна конц Г повяз з дослідженнями Д. Рікардо і К. Маркса.
