Ек система сучасної У.: сутність та перспективи трансформації. Трансформаційні перетворення в У. на суч. етапі.

Майже 7 десятиліть Укр. Розв—сь, як складова частина СРСР, хоча здавна хотіла мати ек-у і пол-у незалежність. 24.08.91р ВРУ проголосила Акт про Нез—ть Укр, як суверенної Д. Цей Акт було підтверджено всенародним референдумом 1.12.91р. Сьог Укр входить до складу к-н СНД, є членом ООН, МВФ, СБ і ЄБРР. У чисельних вітчиз та заруб—их виданнях ствердж—ся, що в Укр здійс-ся перехід до ринк ек—ї сис—ми, який займе певний іст—й період часу (вваж, що це становитиме 2-3 десятиліття). Інші вчені вважають, що Укр переживає період переходу від індустр—ї до постіндустр—ї стадії соц-ек—го розвитку. Різниця даних підходів обумовлює і різне розуміння змісту перехідної ек-ки. Одні автори таким змістом називають: перетвор всієї сис—ми соц-ек—их відносин, форм—ня реальних ринк—их відносин, треті – вважають ств—ня відкр нац—ї ек—ки, четверті – побудову основ постіндустр—го суп—ва, п’яті – вважають капітал-ю сусп-ек—ї сис—и. Тому по-різному трактується і той тип ек—ї сис—и, або способу вир—ва, які мають бути сформовані в суп—ві. Однак, справедливо відмічається в офіційних документах і в деякій ек—й літ—рі, що перехід в Укр від одного типу ЕК—ки (адм-ком—ї сист) до 2-го (ринк—ї ек—ї сист—и) слід вважати перехідним періодом. Перехідний період (ПП) – є особл—й період, на протязі якого, ек—а країни переходить до якісно нового стану в рез корінної трансф-ії ек—ї сист—и. Оскільки ек—у сист—у скл—ть такі основні елементи, як: ПС,Вир—чі відн—ни, або відносини власності, Орг-ек відносини, Техніко-ек відн—и і господарський механізм, то в ПП відбувається трансформація кожного з цих елементів, або підсистем. Перехід вітчизняної ек—и до рин—х відносин почався у 1 половині 90-х рр у вкрай несприятливих умовах. 1 – Укр успадкувала від СРСР – народно-господарчий комплекс, складну сис—му із спотвореною структурою, в якій великою мірою основні галузі вир—ва були підлеглим військово-промисловому комплексу. 2 – Укр успадкувала наймонополізованішу ек—у. 3 – Укр успадкувала вкрай застарілий вир—й апарат, який перебував у стані стагнації не менше 20-ти років. 4 – для ек—и Укр був хар—ий надзвичайно ↑ рівень одержавлення ЗВ. Усе це у поєднанні з непослідовністю проведення реф, боротьбою виконавчої та законодавчої гілок влади впродовж 90-х рр, неготовністю значної частини насел до життя в умовах ринк ек, зламних помилок урядових управлінських структур на всіх рівнях – у проведенні економ пол, спричинили все до того, що ек—чна ситуація в Укр протягом 90-х рр залишалася складною і вкрай кризовою. Вітчизняна модель св—ої ек, яка склад—сь впродовж 90-х рр, передусім хар—сь сильною регулятивною роллю Д. Навіть у процесі роздержавлення і приватизац значної частини власн, Д продовжувала володіти потужним сектором в ек—ці. В той же час питома вага дрібного і середнього прив підприєм—а залишається порівняно невеликою. Форми прив власності, які складалися в Укр відрізняються від тих, які є в розвиненій ринк ек—ці. Основна частина приват-их, тобто формально приватних, під-в перебуває під контролем Д, що означає відсутність ефективного прив власника. На форм—ня вітчизняної моделі ринк ек—ї сист—и – несприятливо впливає енергетична залежність Укр від інших Д. За рах власного видобутку різних видів палива – Укр задовольняє лише1/3 своїх потреб. У сучасних умовах розвиток ринк відносин в Укр – стримується погіршенням галузевої стр—ри наці—ї ек—и. В ек—і Укр майже вдвоє ↓ частка перспективних галузей: Машбуд—а, Електор—е прилад обуд—во, Харчової та легкої пром—ті. Водночас більш як у 2 рази ↑ питома вага такої „важкої” (неперспективної) галузі, як чорна металургія. Крім того, на розвиток становлення ринк сист—и і її ефек—і несприят вплив: низька конкурентна спромож більшості галузей оброб пром—ті, нееф-не с/г вир—во, невеликі обсяги інвестування тощо. У найбільш розвинених країнах сформувалась широка мережа механізмів саморегулюв ек—их сис—м – це ф-ціональні ек—і сист—и (ФЕС). Їх діяльність спрямована на підтримання МаЕк рівноваги нац—о ринку і створення оптимальних умов для обміну тов, послугами, технікою, технологією, формами капіт та роб силою. ФЕС об’єднують різноманітні елементи ринк—ї інфр—ри, інституціональні заклади, в т.ч. органи закон—ї і викон—ї влади, держ інфр—ри асоціації товаровиробників та інфор-ні центи, прив комерційні структури.

25.Вартість товару. Теорії вартості.

Варт. має якісну (виражає виробн віднос між товаровиробн.) і кіл-ну(вираж величину втіленої в тов. суп-необх праці товаровироб, сусп. корисність тов.) сторону. Варт. є категорією процесу в-ва і кат. обміну. Двоїста природа варт. розкрив. в суперечлив. єдності індивід. і сусп. вартості (внасл. різниці індив. і сусп.необх.вит-т). Вар-ть тов. створ. не індив. затратами праці, а сусп. необх., які в свою чергу визн. сусп. необх. роб. часом. СНРЧ – це той t, який необх. для в-ва даної одиниці прод-ї при сусп. нормальних ум. в-ва серед. вмілості і інтенсивності праці. Варт. од. про-ї є величина зміна і вона залеж. від рівня розвитку тех-ки, техн-гій, якості рес, орган-ції праці, факторів праці: ∙продукт праці; ∙інтенсивність; ∙складність праці. Із↑ продукт. праці в кожній од прод-ції втіл менша к-ть праці, тому варт. од↓, а варт. всієї виробл прод-ї залиш незмінною, бо велич варт тов визнач не індивід, а СНРЧ. Для↓ величини варт. повинна↑ продукт. сусп. праці. Інтенсивність – це витрати праці за од. часу. ↑ інтенс. праці рівноцінне подовженню роб дня. Величина варт. тов. перебув. в прямопропорційн. залеж. від інтенсив. праці, а варт од прод-ї не змін. Складна праця – це пр. для викон. якої потріб. спец. підготовка, освіта. Склад. пр. – це зведена у ступінь проста праця і за од часу вона створ. більшу варт. Це була трудова теорія вартості. Основи вчення заклали Маркс, Петті, Сміт, Рікардо. 2 теор. – теор. граничної корисності. За вихід. пункт. Визнач. варт. тов. береться суб’єктивна мотивація, суб”єк оцінка ек-ї поведінки індивіда, а не об’єктивні фактори (СНЗП). Ц окремого тов. залеж. від ступеня насичен. потреби в ньому. Представники Джевонс, Маршал, Менгер, Візер, Кларк. Вперше спробу синтез. ці 2 теор. Зробив Туган-Барановський – визнач СНЗП у т. ч. на в-во засоб. і пред. праці, в науці не можливо без урахування корисного ефекту.