Дисципліна праці як елемент її організації.

Дисципліна праці є об’єктивно необхідною формою зв’язку між працівниками. ЇЇ осн вимога поляг в тому, щоб люди, які беруть уч у спіл або повяз між собою процесах праці, дотримувалися певного чітко визнач порядку труд поведінки. Методи зміцн Дисципл праці: адм, правові, орг, екон, матер і морал. Труд дисципл –дотримання правил внутр труд розпорядку п–ва. Технологічн а дисципліна– точне виконання всіх вимог технології за кожним вир процесом. Виробнич а –своє час і точна реал–я вир завдань, викон–ня пос обов, правил експлуатац обладь, дотр правил ох праці і техніки безпеки. У шир розумінні дисципл пр обєдн трудову, технол і вир дисципл і передб добросовісне викон–на працівн всіх своїх служб обов. Дисципліна як ознака люд діял встан під впливом таких чинників: примусова д(примуш з боку автор влади), свідома д, самодисципл. У РЕ п–во н езможе дос успіхів у конкур бор–бі, якщо у труд дог н епанцуватиме вис дисципл праці, що грунт на колект і особ зацікавл прац у вис кінц рез діял–ті

 

 

Суть і значення нормування праці.

Нормування праці — це вид діяльності з управління виробни­цтвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.

Нормування праці є важливою ланкою технологічної й організаційної під­готовки виробництва, оперативного управління ним, невід'ємною частиною менеджменту і соціально-трудових відносин. Воно є засобом визначення як міри праці для виконання ті­єї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю за­лежно від її кількості та якості.

Норми праці є основою системи планування роботи підприєм­ства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, об­ліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими від­носинами,є основою для визначення пропорцій у роз­витку галузей економіки, складання балансу використання тру­дових ресурсів, визначення виробничих потужностей.

На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутріш­ньозаводського й цехового оперативного планування. За їх допо­могою складаються бізнес-плани підприємств, планують­ся обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховуються заван­таження устаткування й робочих місць. На основі норм пра­ці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо.

Норми трудових затрат визначають для кож­ної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.

Мета нормування праці в ринкових умовах поля­гає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення ЇЇ умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктив­ність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Методи нормування праці

Методика нормування робочого часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійпе, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Розрізняють такі методи норму­вання: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітич­ний, укрупнений, мікроелементний.

Сутність сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо роз­членовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, великосерійного і серійного типів виробницт­ва.

В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва економічно себе не виправдовує.

Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на ро­бочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідов­ності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передо­вих прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на ос­нові попередньо розроблених укрупнених розрахункових вели­чин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. Доцільно для підприємс­тв з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Велике значення має мікроелементний метод нормування пра­ці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелеме­нти визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.

Види норм праці

На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпо­ширеніші з них такі:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрі­бного для виготовлення одиниці продукції або для виконання пе­вного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість продукції, котру треба виготовити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в нату­ральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхід­ний результат діяльності працівників;

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає не­обхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване за­вдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, айв нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць
устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які
обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кіль­кість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Об”єкти нормування праці.

Структура виробничої операції в технологічному відношені дає змогу визначити такі об’єкти нормування:

· Одноперехідна операція в умовах масового і багатосерійного виробництва, коли технологи розробляють попереходну технологію із зазначенням кількості проходів

· Комплекс переходів, які складають закінчену технологічну операцію, коли технологи розробляють операційну технологію в умовах серійного виробництва

· Комплекс операцій, які виконуються на одному робочому місці, в умовах малосерійного та індивідуального виробництва, коли технологи розробляють маршрутну або подетальну технологію.