Порівняйте стилі управління, види.

При здійсненні своїх функцій менеджери використовують різні прийоми. Але багаторазове повторення одних і тих же прийомів формує його конкретний стиль у роботі. Використан­ня конкретного стилю керівництва обумовлюється дією двох основних факторів — ситуації і особистих якостей менеджера. 1. Авторитарний стиль. Централізація влади, одноосібне прийняття більшості питань, керівник не терпить заперечень, часто втручається в роботу підлеглих, жорстко їх контролює, наради проводить формально, не визнає критики і своїх помилок. Породжує нещирість, недовіру, напруженість у стосунках. Підлеглі змушені маскуватися і пристосовуватися, поводитись так, як бажає керівник. Поширені методи керівництва: накази, розпорядження, зауваження, виговори, погрози, зняття пільг. Зацікавлення співробітників не враховується. В спілкуванні з людьми характерна чітка мова, недоброзичливий настрій, різкість, нетактичність і навіть грубощі. За таким стилем керівництва інтереси справи для нього стоять вище за інтересів людей. 2. Демократичний стиль. Характеризується поділом влади й участю трудящих в управлінні; відповідальність не концентрується, а розподіляється. Керівник прислухається до думки підлеглих, надає їм повноваження відповідно до кваліфікації, залучає до планування роботи, одноосібно приймає рішення тільки в найбільш складних питаннях. Керівник-демократ орієнтується на можливості підлеглого, на його природне прагнення до самовираження свого інтелектуального і професійного потенціалу. Тим самим стимулюються сприйняття ним цілей системи як своїх власних, його ініціативні дії в умовах самоуправління і самоконтролю. При такому підході функціональна діяльність керівника вдало поєднується з його роботою з виховання працівників, між ними зміцнюються почуття довіри і поваги. 3.Ліберальний стиль. Характеризується мінімальною участю керівника; група має повну свободу приймати власні рішення. Керівник дає майже повну свободу у визначенні своїх цілей і контролі за своєю власною роботою; проявляє безініціативність, небажання брати на себе відповідальність, доброзичливість і ввічливість. Керівник-ліберал не виявляє організаторських здібностей, слабко контролює та регулює діяльність підлеглих. Такий керівник несподіваний у діях, легко зазнає впливу оточуючих, схильний пасувати перед обставинами і миритися з ними, може без серйозних підстав скасувати раніш прийняте рішення.

Методи менеджменту

Методи менеджменту - це сукупність образів і прийомів впливу на колективи працівників та окремих виконавців з метою досягнення цілей організації. 1. За напрямком впливу на керований об’єкт:- методи прямого впливу – безпосередньо впливають на керовану систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення, тарифи тощо);- методи непрямого впливу – створюють умови для впливу на керовану систему менеджменту (методи підбору колективу за різними ознаками, методи формування психологічного клімату в колективі тощо). 2. За способом врахування інтересів працівників:- методи матеріального впливу – враховують майнові та фінансові інтереси працівників; включають різноманітні економічні стимули;- методи владного впливу – націлені на впорядкування функцій, обов’язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, накази, розпорядження, догани тощо);- методи морального впливу – спрямовані на підвищення соціально-господарської активності; включають етичні норми, моральні стимули, методи встановлення хороших взаємин між керівником і підлеглими тощо. 3. За формою впливу: - кількісні методи (калькуляції, кошториси, ціни, бюджет, матеріальні стимули тощо);- якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи добору колективу за психофізіологічними факторами тощо). 4. За характером впливу: 1. Організаційно-правові методи визначають основні межі роботи: напрям діяльності фірми, її організаційно-правову форму, умови функціонування, структуру організації, а також регламентують права та відповідальність персоналу і багато іншого. 2. Адміністративні методи управління припускають, що вся діяльність організації ґрунтується на жорсткому підпорядкуванні працівників і на їх беззаперечному виконанні вказівок, часто заснованому на примусі. Відмінною рисою даного методу є заохочення старанності, а не ініціативності. 3. Економічні методи засновані на матеріальній зацікавленості працівників і дозволяють активізувати їх діяльність. Дана група методів у сукупності з адміністративними може привести до високих результатів. Це пов'язано з тим, що поряд з дисциплінованістю та відповідальністю за прийняті рішення на підприємстві стимулюється ініціативність працівників, і, як наслідок, підвищується ефективність організації. В результаті підприємство отримує додатковий прибуток за рахунок зниження витрат, з якої виплачуються премії учасникам робіт або всім співробітникам.4. Соціально-економічні методи є більш ефективними, ніж адміністративні та економічні, що може бути пов'язано з тим, що матеріальну винагороду задовольняє основні потреби працівника і в нього виникають потреби більш високого порядку (по теорії мотивації Маслоу). 5. Соціально-психологічні методи поділяються на два види впливу: створення сприятливого морально-психологічного клімату в колективі іповажних (довірчих) відносин між керівником і підлеглими;надання можливості розвитку і реалізації особистих здібностей працівників, що в результаті призведе до підвищення задоволеності і, як наслідок, ефективності роботи співробітників і підприємства в цілому.