Опишіть методи управління конфліктною ситуацією

Конфлікт - це ситуація, набір обставин, при якій виникає:1) зіткнення протилежних сторін, сил чи поглядів;або має місце 2) відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами;або спостерігається 3) внутрішній дискомфорт однієї особи. Основними причинами конфлікту вважаються: • розподіл ресурсів (вони завжди обмежені, а претендує на їх використання кілька сторін): • різниця у цілях (спеціалізація, конкретизація та дроблення на підрозділи передбачає їх різну стратегічну спрямованість); • взаємозалежність у досягненні результату (вимагає співробітницт­ва, хоча, реалізовуючи власні завдання, люди інколи нехтують іншими); • різниця в уяві та цінностях (відсутність об'єктивної оцінки ситуації): • незадовільні комунікації (відсутність повної та достовірної інфор­мації); • різниця у досвіді та манері поведінки;• різка зміна подій чи умов. Існує безліч методів управління конфліктами. Загалом їх можна поділити на кілька груп, кожна з яких має свою сферу застосування: внутрішньо-особистісні; структурні;міжособистісні; переговори; відповідні агресивні ії. Внутріособистісні методи впливають на окрему особу й полягають у правильній організації своєї власної поведінки, в умінні висловити свою точку зору, не викликаючи захисної реакції з боку опонента. Методи використовуються для передання іншій особі персонального ставлення до певного предмета без обвинувачень і вимог, але з метою зміни індивідуального ставлення іншої людини. Структурні методи впливають переважно на учасників організаційних конфліктів, що виникають через неправильний розподіл функцій, прав і відповідальності, погану організацію праці, несправедливість системи мотивації і стимулювання працівників та ін. До таких методів відносять: роз’яснення вимог до роботи, використання координаційних механізмів, розробку чи уточнення загально-організаційних цілей, створення обґрунтованих систем винагороди.
Міжособистісні методи передбачають необхідність вибору адекватної форми впливу на етапах виникнення конфліктної ситуації або розгортання конфлікту для корекції стилю індивідуальної поведінки його учасників з метою запобігання шкоди особистісним інтересам. Поряд із традиційними стилями конфліктної поведінки, до яких належать пристосування (поступливість), відхилення, протиборство, співробітництво та компроміс, варто звернути увагу на примус і вирішення проблеми. Примус означає спроби людини змусити прийняти її точку зору за будь-яку ціну. Стиль примусу може бути впливовим у ситуаціях, коли керівник має значну владу над підлеглими. Вирішення проблеми означає визнання можливості розходження в поглядах, готовність ознайомитися з іншими точками зору для достовірного з’ясування причин конфлікту та вибору методу дій, прийнятного для всіх сторін. Переговори являють собою набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук взаємоприйнятних рішень для сторін-конфліктерів. Для організації переговорного процесу необхідно забезпечити виконання таких умов: наявність взаємозалежності конфліктуючих сторін; відсутність значного розходження в можливостях (повноваженнях) учасників конфлікту; відповідність стадії розвитку конфлікту можливостям переговорів; участь у переговорах сторін, які можуть приймати рішення в певній ситуації. Відповідні агресивні дії як методи для подолання конфліктних ситуацій є вкрай небажаними. Застосування цих методів призводить до розв’язання конфліктної ситуації силою з використанням насильства. Вирішення конфлікту являє собою усунення цілком чи частково причин, що породили конфлікт, або зміну цілей і стилю поведінки учасників конфлікту. Управління конфліктами передбачає цілеспрямований вплив:на усунення (мінімізацію) причин, що породили конфлікт;на корекцію поведінки учасників конфлікту;на підтримку контрольованого рівня конфліктності.