1. Особливості реабілітаційних заходів при захворюванні серцево-судинної системи в дітей.
2. Специфіка реабілітаційних заходів при основних захворюваннях органів дихання в дітей.
3. Особливості фізичної реабілітації дітей з захворюваннями органів травлення.
4. Особливості реабілітації дітей з аномаліями розвитку опорно-рухового апарату.
Ревматизм-це інфекційно-алергійне захворювання, при якому вплив стрептокока групи «А» викликає зміну а коллагеновой структурі серцево-судинної системи. Для захворювання характерно тривалий циклічний плин, що вражає серцевий м'яз. Ревматизм є основною причиною придбаних пороків серця й інвалідності в дитячому віці. Під час ревматичної атаки найчастіше пора-каються міокард, эндокард і рідше - перикард. Для ревматиз-1 характерне висипання гранулем у серцевому м'язі. Якщо ранулемы висипали в эндокарде, це приводить до деформації i порушенню функцій клапанів серця, клінічно проявля-сь у вигляді клапанного пороку. Найчастіше дивується митральный клапан, рідше - аортальний.
Система фізичної реабілітації ділиться (для дітей у ктивной фазі ревматизму) на 3 періоди: що щадить, функціональн і тренувальний, які визначаються ступенем ктивности ревматичного процесу, клінічним плином аболевания й функціональними можливостями сердечно-судистой системи.
Основні завдання фізичної реабілітації для дітей у ктивной фазі ревматизму:
—організація рухового режиму дітей;
—полегшення роботи серця шляхом активізації периферичного кровообігу й функції подиху;
—виховання правильного подиху диафрагмального типу;
—активізація обмінних процесів у міокарді;
—поступове тренування серцево-судинної системи;
— відновлення фізичної працездатності дітей. Фізична реабілітація вперіод, що щадить, проводиться у форзанятия лікувальною гімнастикою й ранкової гігієнічної ямнастикой. У заняттях лікувальною гімнастикою застосовуються остые фізичні вправи для малих і середніх мышеч-ых груп з обмеженням для великих. Включаються дыха-ельные вправи всіх типів і паузи у вигляді релаксації лышц. Темп вправ повільний і середній. Продовж-Ельность занять лікувальною гімнастикою - 15-20 хв. Заня-Ня проводяться у вихідному положенні - лежачи.
Фізична реабілітація у функціональному періоді про- одится у формі занять лікувальної й ранкової гігієнічної нмнастикой. У заняттях лікувальною гімнастикою застосовуються пражнения для всіх м'язових груп у повільному й середньому емпе. Включається тренування в дозованій ходьбі. Заня-Ня проводяться у вихідних положеннях лежачи, сидячи, коштуючи (огра-нченно). Тривалість занять - 20-25 хв.
Фізична реабілітація в тренувальному періоді проводиться у формі занять лікувальною гімнастикою, ранкової гігієнічної гімнастики, дозованих прогулянок. Заняття лікувальною гімнастикою проводиться у вихідному положенні коштуючи. Включається дозоване тренування в підйомі й спуску зі сходи в сполучень із правильним подихом. Тривалість занять - 25-30 хв, темп вправ - повільний і середній.
З огляду на вікові особливості дітей, у комплекси фізичних вправ включають вправи на виховання правильної постави. На цьому етапі рекомендується проводити фізичні вправи ігровим методом.
Нерідко ревматизм у дітей приводить до виникнення пороку серця. Однак в 8 дітей на 1000 можуть бути й уроджені пороки серця, причому в 35% таких дітей клініка вродженого пороку починає проявлятися на першому році життя. З безлічі видів уроджених пороків найбільше поширення має дефект межжелудочковой перегородки. Кожний вид пороку серця має особливості клінічної картини. Загальними симптомами є: блідість, ціаноз, задишка, тахікардія, шуми в серце. Лікування вроджених пороків може бути консервативним або оперативним, у другому випадку фізична реабілітація дітей проводиться в передопераційному й післяопераційному періоді по тимі ж завданням і принципам, які були зазначені вище.
Основні засоби ЛФК: общеразвиваюшие вправи в сполученні з дихальними, вправи на розслаблення, вправи для розвитку основних рухів. На заняттях ЛГ головним принципом є принцип поступовості, плавне підвищення навантаження протягом курсу ЛФК із залученням у роботу всіх м'язових груп. Спеціальними є вправи, що активізують экстракардиальные факторів кровообігу, - дихальні вправи динамічного й статичного характеру, диафрагмальное подих, вправи для дрібних і середніх м'язових груп.
У випадку придбаних пороків методика фізичної ре абилитации в дітей залежить від виду пороку й ступеня компен сации або декомпенсації кровообігу й здійснюється відповідно до положень. Відмінність лише в тім, що при реабілітації дітей важливе місце приділяється іграм і ігровому методу в будь-якій частині заняття.
У цей час у різних галузях науки про людину існують різноманітні вікові періодизації. Періодом прийнято вважати проміжок часу, що охоплює який-небудь закінчений процес. Кожному віковому періоду характерні яскраво виражені, специфічні особливості. Зміна періодів відбувається стрибкоподібно, періоди прискорення розвитку переміняються періодами вповільнення. Особливості розвитку дитини в кожний період мають кількісні і якісні відмінності від попередні. Знання особливостей вікової періодизації необхідно для правильної побудови індивідуальної програми фізичної реабілітації дитини, що має відхилення в стані здоров'я.
Уроджений вивих стегна. Найбільш часта деформація опорно-рухового апарата із всіх уроджених пороків розвитку зустрічається в 2-3 дітей з кожної 1000 немовлят. Уроджений вивих стегна частіше (в 5 разів) зустрічається в дівчинок, вражаючи переважно лівий тазостегновий суглоб. Відзначається недорозвинення всіх складових елементів тазостегнового суглоба: неглибока вертлужная западина, що повільно костеніє невелика голівка стегна з укороченою шийкою, недорозвинення капсуло-зв'язкового й м'язового апарата, розтягання суглобної сумки. При цьому голівка стегнової кістки зміщається догори й кзади по подвздошной кістки.
Клінічна картина вродженого вивиху стегна проявляється з перших днів життя в обмеженнях пасивного відведення зігнутих у тазостегновому й колінному суглобі ніг, наявності симптому соскальзывания або «клацання» у момент відведення й наступної відомості стегна, асиметрії сідничних складок і складок на внутрішній поверхні стегна, зовнішньої ротації стегна з боку вивиху, лордозі поперекового відділу, атрофії сідничних м'язів, зниженні температури тіла з боку ушкодження. Перераховані симптоми не завжди яскраво виражені. У більше пізній термін постановки діагнозу відзначається вкорочення кінцівки, пізніше початок ходьби й «качина» хода (плавно перевалюється).
Раннее початок лікування приносить найбільш ефективні результати. Лікування вродженого вивиху стегна починають у родильному будинку із широкого сповивання протягом перших 3 місяців. Тактика наступного лікування може бути консервативної або оперативної. При консервативному лікуванні здійснюється ортопедичне вправляння тазостегнового суглоба шинами ЦИТО, Волкова, Виленского й ін., гіпсовою пов'язкою протягом 3—4 місяців із загальною тривалістю впливу від 1 до 3 років. Ціль даного методу лікування — поступове відновлення, що щадить, форми суглоба й тривала фіксація в положенні максимальної корекції. Оперативне лікування застосовують при відсутності позитивних результатів консервативного лікування. Здійснюється артротомія з артропластикою.
У реабілітації дітей з уродженим вивихом стегна лікувальна фізкультура є основним засобом формування здорового суглоба і єдиним засобом підтримки моторного розвитку дитини. Завдання ЛФК (по В.Л. Старковой):
—профілактика й усунення контрактури приводящихмышц стегна;
—формування тазостегнових суглобів, восстановлениеих форми, фіксація суглобів у положенні максимальної корекції (разом з ортопедами);
—зміцнення м'язів, що роблять рух у тазостегнових суглобах (згинання, розгинання, відведення, обертання усередину);
—розвиток у повному обсязі активних рухів у тазостегнових суглобах;
- корекція вальгусного положення колінних і гомілковостопних суглобів, що виникають при лікуванні з використанням шин.
Засоби реабілітації, використовувані при вродженому вивиху стегна: лікування положенням, фізичні вправи й масаж, доповнені фізіотерапевтичними процедурами.
Лікування положенням - одне з перших і найбільш доступних засобів, використовується й здійснюється родителями. 1. При незначної дисплазии протягом перших 3 місяців використовується широке сповивання (учетверо складену пелюшку кладуть між зігнутими й відведеними стегнами).
У дитини, що сидить на колінах у матері особою до неї, ніжки розведені в сторони, спинка підтримується. Коли мама коштує, дитина, повернена до неї особою, ніжками охоплює її тулуб. При носінні дитини використовується сумка-«кенгуру», тривале використання которойнежелательно, тому що приводить до стійкого отведениюпередних відділів стопи кнаружи і їх вальгированию.
3. У положенні лежачи на животі ноги дитини з отведеннымии зігнутими стопами повинні бути поза матрацом, у противному випадку підсилюється спазм м'язів - аддукторів стегон. Фізичні вправи бувають загальрозвиваюч і спеціальні; перші починають використовувати з початку життя дитини як рефлекторні вправи, а в міру його дорослішання - з обліком його психомоторного розвитку. Специальныеупражнения сприяють поліпшенню трофічних процессовв тазостегнових суглобах, м'язах стегон і сідниць. З учетомвозраста дитини застосовуються пасивні (до року) і активныеупражнения (від 1 до 3 років).
На першому році життя, як правило, фізичні вправи сполучаються з масажем. При вродженому вивиху стегна звичайно використовують класичний масаж із прийомами поглаживания, розтирання й легеня разминание м'язів поперекової області, сідниць, передньої, задньої й бічної поверхні стегна й м'який крапковий масаж сідничних м'язів у голівки стегна в сполученні із прийомами розслаблення м'язів, що приводять стегно. Ефективні також теплі ванни, підводний масаж, парафінові аплікації, грязелікування.
З дітьми старше 3 місяців батьки займаються лікувальною гімнастикою 3-5 разів у день по 5-10 хв. Для дітей дошкільного віку для закріплення результатів консервативного лікування, а в деяких випадках і для доліковування використовується лікувальна гімнастика не рідше 3 разів у тиждень по 20-25 хв із застосуванням активних фізичних вправ у розвантажувальному й. п.
Розповсюджене захворювання опорно-рухового апарата, як правило, двостороннє, зустрічається в немовлят в 0,1 % випадку, переважно в хлопчиків. Клишоногість — це стійка приводяще-разгибательная контрактура стопи, викликана вродженим порушенням розвитку гомілковостопного суглоба й м'язово-зв'язкового апарата, його формуючого. Найбільше піддані патологічному процесу м'яза й зв'язування. Відзначається недорозвинення й укорочення внутрішньої й задньої групи зв'язувань і сухожиль згиначів стопи.Більше-Гомілковий м'яз укорочений, її черевце стовщене. М'язи й сухожилля стопи розташовані аномально, спостерігаються додаткові м'язи. Таранна кістка висунута кнаружи й уперед. Клінічна картина характеризується:
—опущенням зовнішнього й підняттям внутрішнього краястопы (супінацією гомілковостопного суглоба);
—положенням підошовного згинання стопи (эквинус или конская стопа);
—приведенням переднього відділу стопи (аддукція);
—утворенням «натоптышей» на зовнішньому краї стопи;
—асиметрією обсягу середньої третини гомілки;
—зниженням тонусу м'язів, шкірної температури й электровозбудимости (на хворій нозі).
Лікування дитини повинне починатися відразу ж після виписки з родильного будинку й може бути консервативним і оперативним. При легкій клишоногості використовуються бинтові пов'язки, що корригируют, в інших випадках - гіпсові пов'язки з наступною заміною гіпсовими лонгетами. При значних дефектах гомілковостопного суглоба використовують оперативне лікування.
Лікування положенням. Особливості фізіології немовлят, а також дітей 1 року, насамперед перших місяців життя: пластичність, піддатливість, розтяжність тканин - забезпечують можливість утримання патологічно зміненої стопи в корригированном положенні, дозволяючи костям правильно фіксованої стопи рости й розвиватися нормально. Протягом поетапної корекції гіпсовими пов'язками (під спостереженням ортопеда) у заняттях ЛФК сполучаються засоби загальзміцнювального впливу на весь організм дитини із вправами й прийомами масажу для хворої ноги. У легких випадках клишоногість обмежують пов'язками, що корригируют.
Після зняття гіпсової пов'язки й заміною її фіксуючої знімної гіпсової лонгетой призначають спеціальний масаж і вправи для стопи й гомілки. Відразу після їхнього проведення фіксують положення стопи гіпсової лонгетой. Більша ефективність корекції клишоногості досягається тепловими процедурами: теплі ванни для ніг (36—37 °С); фізіотерапевтичні процедури. Корисно займатися з дитиною будинку, після сну.
Лікування з використанням гіпсових пов'язок носить етапний характер. Перший етап лікування проводиться протягом року зі зміною пов'язки раз у тиждень, починається з 1- 2-місячні віки. Завдання ЛФК і фізіотерапії першого етапу: попередження розвитку м'язової атрофії й вегетососудистых розладів; поліпшення трофіки; підтримка загального тонусу організму. Засоби: лікування положенням (гіпсова іммобілізація), масаж, фізичні вправи й фізіотерапія. Проводиться масаж тіла, верхніх кінцівок, живота, вільних від іммобілізації сегментів ноги (стегно, верхня третина гомілки). Фізичні вправи - общеразвива-ющие й спеціальні. До спеціального ставляться пасивні вправи в нижніх кінцівках, виконувані безболісно й з повною амплітудою.
Другий етап лікування (після Остаточного зняття іммобілізації) триває до повного відновлення функції гомілковостопного суглоба. Його завдання: закріплення результатів корекції й відновлення опорної й рухової функції стопи; боротьба з атрофією й контрактурою в суглобах; створення необхідних умов для повноцінного росту й розвитку стопи; адаптація до фізичних навантажень, що підвищуються; профілактика «порочної» ходи й порушень постави. Засоби: масаж і фізичні вправи, вправи у воді, фізіотерапія. На тлі загального масажу застосовується спеціальний масаж гомілки й стопи для нормалізації м'язового тонусу. Розслаблюючі прийоми використовуються на внутрішній і задній групі м'язів (поглаживание, потряхивание, вібрація). Зміцнювальні (стимулюючі) прийоми використовуються на розтягнутих м'язах — передній і зовнішній групах м'язів (поглаживание, розтирання, разминание) при використанні пов'язок, що корригируют. Фізичні вправи проводяться після масажу й физиопроцедур. Спеціальні вправи використовуються лежачи (пасивно^-активні): згинання й розгинання стопи, сидячи — перекати з п'яти на носок, коштуючи в гімнастичної стінки присідання. Кругові обертання в тазостегновому суглобі, згинання й розгинання нижніх кінцівок. Також застосовують загальрозвиваючі вправи, вправи ігрового характеру, дихальні вправи. Вправи в теплій воді. Після гіпсової іммобілізації добре використовувати раннє осьове навантаження — ходьбу по дну басейну, ковзання на воді (для старших дошкільників, школярів), всі можливі рухи в гомілковостопних суглобах (відштовхування, стрибки, підскіки). При використанні побутових пов'язок, що корригируют, можна використовувати ті ж вправи, що й на суші (36-37 С). Це дозволить більш ефективно розслабити спастические м'яза.
Серед фізіотерапевтичних процедур — вологі вкутування гомілки й стопи хворої кінцівки (39—41 °С) протягом 25—30 хв (щодня або через день, курс 20—25 процедур). Электростимуляция пронаторов стопи протягом 10- 15 хв із перериванням на 2 хв через кожні 3 хв впливи (щодня, курс 15-25 процедур). Повторні курси фізіотерапії при м'язовій атрофії, що розвивається, доцільно проводити з перервою в 2-3 місяці.
