Значну частину у складі ресурсів підприємства становлять інвестиційні ресурси. Їх формування, використання і поповнення регулюється чинним законодавством України, зокрема Законом України “Про інвестиційну діяльність”.
У цьому законі інвестиції визначаються як сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
До названих цінностей можуть належати:
- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, інші цінні папери;
- рухоме та нерухоме майно;
- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технологічної документації, навичок, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва але не запатентованих (“ноу-хау”);
- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, тощо;
- інші цінності.
Юридичні та фізичні особи, які здійснюють вкладання капіталу (інвестування) у згаданих вище формах цінностей, називаються інвесторами.
Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення ефективного здійснення інвестиційної стратегії підприємства (максимум доходу, дослідження високих темпів економічного розвитку підприємства, мінімізація інвестиційних ризиків, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства).
Види інвестицій:
1. За об’єктом інвестування:
- фінансові – використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємством (ще називають виробничими або капітальними вкладеннями).
- реальні – вкладення капіталу у різні сфери народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних (будинки, споруди, обладнання) і нематеріальних (патенти, ліцензії, ноу-хау, технічна документація, тощо) активів. Реальні інвестиції ще називають виробничими, оскільки вони спрямовані у виробництво, або просто – капітальні вкладення.
В реальних інвестиціях виділяють:
1) інноваційні інвестиції;
2) інтелектуальні інвестиції.
2. За характером інвестування:
- прямі – вкладення самим інвестором без посередників;
- непрямі – участь в інвестиційному процесі посередників (банків, фондів).
3. За періодом інвестування:
- короткострокові ( до 3 – х років);
- середньострокові (3 – 10 р.);
- довгострокові ( > 10 р.).
4. За формою власності інвестиційних ресурсів:
- приватні – здійснюються окремими особами або фірмами недержавної форми власності.
- державні – фінансуються з державного або місцевого бюджетів, вони є стабільнішими ніж приватні і мають більший термін окупності.
- іноземні – всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності України.
- спільні – у вигляді інвестиційних сертифікатів, що випускаються в обіг інвестиційними компаніями, фірмами або фондами.
Основною формою реальних інвестицій є інноваційні інвестиції, які реалізуються у процесі інноваційної діяльності підприємства.
Вирішення економічних, соціальних, управлінських і особистих проблем у сучасному суспільстві передбачає специфічний, новаторський, стиль господарювання, в основі якого - орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.
Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність”, інновації – це новостворені або вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва та соціальної сфери.
Інновації класифікують за різними ознаками (див. табл. 1).
Таблиця 1 – Класифікація інновацій
| Ознака класифікації | Види інновацій |
| За результатами | Наукові, технічні, конструкторські, виробничі, інформаційні |
| За темпами впровадження | Стрибкоподібні, швидкі, зростаючі, уповільнені, затухаючі |
| За масштабами | Глобальні, транснаціональні, регіональні, місцеві |
| За результативністю | Зростаючі, високі, низькі, стабільні |
| За характером ефективності | Фінансові, бюджетні, економічні, соціальні |
| За розповсюдженням | Одиничні, дифузійні |
| За охопленням очікуваної частини ринку | Локальні, системні, стратегічні |
| За глибиною внесених змін | Радикальні (базові), покращувальні, модифікаційні |
| За місцем у виробничому процесі | Сировинні, технологічні, продуктові |
Інноваційний процес – це послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення інновацій та їх впровадження у господарську практику.
Будь-яка організація, яка є учасником інноваційного процесу, практично ніколи не може брати участь в усіх його стадіях. Для характеристики саме цієї сторони діяльності підприємства використовується поняття „інноваційна діяльність”.
Інноваційна діяльність – цезаплановані комплексні заходи наукового, технічного, технологічного, організаційного змісту, що їх здійснюють відповідні фахівці організації і які спрямовані на розробку, впровадження та комерціалізацію інновацій. Тобто це діяльність людей та організацій в межах інноваційного циклу.
