Методичні вказівки до вивчення теми. Інноваційний потенціал промислового підприємства – це здатність підприємства виробляти нову наукомістку продукцію

Інноваційний потенціал промислового підприємства – це здатність підприємства виробляти нову наукомістку продукцію, що відповідає вимогам ринку (насамперед, світового) і містить такі складові:

1) науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР);

2) потужності експериментальної бази, пов'язаної з підготовкою нового виробництва;

3) можливості впровадження нововведень.

Головними складовими інноваційного потенціалу залишаються люди, їхня кваліфікація, компетентність, професіоналізм і новаторство.

Виділяють багато різновидів нововведень, зокрема:

· створення нового товару (послуги);

· створення нової технології;

· освоєння нового ринку збуту;

· використання нових джерел енергії, сировини, матеріалів;

· впровадження нових принципів організації діяльності фірми тощо.

Інноваційна стратегія задає мету інноваційної діяльності, вибір засобів їх досягнення і джерел залучення цих засобів.

Слід враховувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та технології, тому для уникнення технологічного відставання нововведення слід прогнозувати і займатися ними постійно, а не тільки тоді, коли настають критичні обставини. Продуктові, технологічні та організаційні нововведення взаємопов'язані, тому проводити їх треба комплексно.

Головними принципами управління нововведеннями є:

- принцип безперервного прогнозування;

- принцип динамічного попередження технологічного відставання;

- принцип системного впровадження нововведень;

- принцип поєднання інвестицій з інноваціями;

- принцип поєднання фінансового та інженерного аналізу ефективності нововведень.

Основним товаром ринку нововведень є науково-технічний результат — продукт інтелектуальної діяльності, на який діють авторські права, оформлені згідно з діючим міжнародним правом та чинним законодавством України.

Конкуренція змушує підприємства приймати участь у формуванні ринку нововведень за такими напрямками:

· розвиток власної наукової, науково-технічної та експериментальної бази для проведення науково-дослідних робіт;

· оформлення замовлень на проведення науково-дослідних чи експериментальних робіт з іншою організацією;

· придбання ліцензій на право виробництва товарів чи послуг;

· купівля готового виробу, технології, ноу-хау та іншої інтелектуальної власності.

Період часу від зародження ідеї, її розробки до впровадження інновації називають життєвим циклом нововведення. З врахуванням послідовності проведення робіт життєвого циклу нововведення всю цю діяльність розглядають як інноваційний процес.

Інноваційний процес полягає в одержанні комерціалізації винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень організаційно-технічного, економічного, соціального та інших результатів інноваційної діяльності.

Невчасне здійснення нововведень призводить до ефекту "футу-рошоку", тобто до такої ситуації, коли обставини спонукають здійснювати різкі зміни у короткий період часу з великими витратами ресурсів і надзвичайною напругою. Наслідком цього може стати не тільки втрата прибутку, а й взагалі руйнування підприємства або організації.

Поступове вичерпання потенціалу будь-якої ідеї і заснованого на ній нововведення є об'єктивним процесом. Тому необхідно завчасно резервувати кошти на нововведення з поточних прибутків, вишукувати інші джерела фінансування нововведень і постійно турбуватися про народження нових ідей.

Кращими є нововведення, що передбачаються вже в проекті підприємства і забезпечують докорінні зміни в технологічному процесі або вихід на ринок наукоємної продукції. Будь-яке підприємство, що хоче вижити в умовах ринку, зобов'язане володіти процедурами інноваційного менеджменту.

Слід врахувати, що нововведення завжди пов'язані з ризиком, проте відмова від них є ще більш ризикованою. Дуже часто необхідність оновлення продукції або технології виникає саме тоді, коли фінансові результати підприємства виглядають добре і складається помилкове враження, що підприємство ще довго може існувати в традиційному вигляді. Завдання інноваційного менеджера полягає в тому, щоб подолати це протиріччя, переконати керівництво та увесь колектив у необхідності змін, якщо є можливість за рахунок тимчасового зниження доходів забезпечити їх суттєве зростання в майбутньому. Справа в тому, що зменшення доходу від інвестицій в існуючу традиційну технологію спочатку уявляється незначним, але якщо конкуренти здійснюють прорив у нову технологію, споживачі можуть дуже швидко віддати переваги новій продукції конкурентів.

Динаміка оновлення виробництва полягає в тому, що кожна технологія спочатку повільно набирає темп, далі прискорює рух, а потім поступово втрачає свій потенціал, оскільки з'являються більш досконалі технології. Тому доводиться розставатися зі звичними продуктами та технологіями саме тоді, коли вони ще продовжують приносити суттєвий прибуток.

Питання для самоперевірки

1. Що являє собою система інноваційного управління підприємством у загальному розумінні?

2. Дайте визначення категорії «інноваційний потенціал» та його складовим.

3. Який існує взаємозв’язок між інноваційним потенціалом та стратегією підприємства?

4. У чому полягає необхідність інноваційного відтворення потенціалу підприємства?