Приступаючи до засвоєння даної теми, студенти мають знати види організаційних структур управління (ОСУ) підприємствами, їх переваги і недоліки, спільні і відмінні риси. Зокрема, потрібно володіти інформацією про такі види ОСУ, як:
- лінійно-штабна;
- лінійно-функціональна;
- дивізіональна з її модифікаціями;
- матрична;
- сітьова (мережева) тощо.
Організаційне проектування – це комплекс робіт зі створення підприємства, формування його структури, системи управління та забезпечення його діяльності необхідними ресурсами.
Етапи організаційного проектування:
1. Формулювання ідей організаційного проекту.
2. Формулювання мети, стратегії і тактичних завдань підприємства.
3. Розробка виробничої структури підприємства.
4. Розробка організаційної структури управління (ОСУ).
5. Розробка посадових інструкцій і положень.
6. Підбір персоналу і комплектація штату.
7. Техніко-економічне обґрунтування проекту.
Слід пам’ятати, що в сучасному бізнес-середовищі успіху досягають підприємства, які:
· концентруються на ключових напрямках своєї діяльності та найбільш вдало використовують свій потенціал;
· здатні ефективно розпоряджатися часом, потоком ідей і нововведень;
· створюють умови для гнучких форм організації, режимів роботи, різноманітних комбінацій ресурсів і зусиль робітників;
· вважають, що спільна праця повинна приносити задоволення усім учасникам;
· мають високий рівень управління (з позиції нововведень, прибутковості та соціальної відповідальності).
Сучасні тенденції в організаційному проектуванні є наступними.
В організаційному плані пропонується безліч структурних рішень: від мережевих організаційних форм і групової роботи до максимальної самостійності відділень, «новаторських команд», повністю відповідальних за прибутки та збитки. У відносно невеликому органі управління концентруються лише питання стратегії, пов'язані з великими інвестиціями, зосереджуються функції інтеграції діяльності підприємства. Кожний структурний підрозділ («дивізіон») повністю фінансує свою діяльність, вступає на комерційній основі в партнерські відношення з будь-якими організаціями. Має місце тенденція до зменшення жорсткості та ієрархічності складених структур, подальшого розвитку програмно-цільового управління.
Набуває особливого значення функція координації, оскільки існує дуже сильна взаємозалежність підприємств в масштабах бізнес-групи.
Відбувається поворот бізнесу до управління системою цінностей, які поділяє персонал підприємства і які пов'язані з кінцевими цілями підприємства.
Більшість фахівців в області стратегічного управління визначають стратегічне управління (стратегічний менеджмент) як діяльність, націлену на досягнення перспективних цілей підприємства на основі утримання конкурентних переваг і адекватного реагування на зміни зовнішнього середовища. Головне завдання стратегії полягає в тому, щоб забезпечити перехід організації з її поточного стану до бажаного майбутнього стану.
Можливі стратегії підприємства можуть бути розділені на наступні види:
· внутрішньогалузеві (глобальне панування внаслідок низьких витрат; диференціація; концентрація; вихід з сегменту);
· міжгалузеві (вертикальна інтеграція; стратегія ланцюжка; стратегія диверсифікації);
· міжфірмові (стратегії розділення; стратегії зовнішнього зростання);
· інтернаціональні.
Розглянемо більш детально перераховані стратегії підприємства.
Глобальне панування внаслідок низьких витрат. Стратегія, що спирається на наступний механізм: великі обсяги продажів при низькій ціні забезпечують завоювання істотної частки ринку, а нижчі витрати по відношенню до витрат конкурентів можуть забезпечити більшу маржу на одиницю продукції.
Диференціація. Організація звертається до всіх потенційних покупців, спираючись на одну або кілька оригінальних характеристик свого товару. Диференціація може виражатися в таких формах, як технічна перевага, надійність, зовнішній вигляд, упаковка, ланцюг розподілу, терміни постачання, після продажний сервіс. При цьому ціна товару є певного роду обмеженням, оскільки споживач готовий переплачувати за товар тільки до певної межі. Проведення цієї стратегії дозволяє мати вищу маржу прибутку на одиницю товару, але при цьому скорочуються обсяг продажу і частка ринку підприємства.
Концентрація (спеціалізація). Якщо організація не може (не хоче) вести наступ на всі групи споживачів, вона може обрати стратегію концентрації. В основі стратегії лежить можливість досягнення більшої ефективності і кращої рентабельності шляхом концентрації зусиль на певний сегмент споживачів.
Вихід з сегменту. Стратегія застосовується у наступних випадках: при одночасному низькому темпі зростання сегменту і частки ринку; галузь знаходиться у стадії зрілості або спаду; при несприятливій конкурентній позиції організації в сегменті.
Вертикальна інтеграція. Вертикальна інтеграція може йти як вниз (до сировини), так і вгору (до кінцевого товару).
Стратегія ланцюжка. Стратегія, похідна від стратегії вертикальної інтеграції. Вона має три головні ознаки: сукупність технічних операцій, направлених на трансформацію сировини в кінцеву продукцію; сукупність економічних операцій додавання вартості і грошових потоків, пов'язаних з перерозподілом прибутку на різних стадіях виробництва і реалізації продукції; сукупність організацій, що підтримують між собою стосунки. Її мета − не стільки використання прямих технічних і економічних зв'язків, скільки створення кумулятивного і прогресивного розвитку в довгостроковому аспекті за рахунок заняття стратегічних позицій в технологічних вузлах.
Стратегії диверсифікації. Диверсифікація полягає в освоєнні нового виду діяльності, який не пов’язаний зі звичними видами діяльності.
Стратегія розділення. Розділення означає делегування організацією іншій організації виконання певних завдань чи функцій (аутсорсинг).
Стратегії зовнішнього зростання. Зовнішнє зростання полягає розширенні бізнесу шляхом поглинань інших підприємств.
Стратегія інтернаціоналізації. Передбачає експорт, прямі інвестиції в треті країни, використання контрактної системи.
Питання для самоперевірки
1. Назвіть основні етапи організаційного проектування.
2. Дайте визначення «стратегія організації», та в чому полягає її головне завдання.
3. Які проблеми являються предметом стратегічного планування і управління.
4. Перерахуйте відомі Вам можливі стратегії підприємств.
