Тема 4. Попередній огляд узагальнюючих показників роботи підприємства ГМК

Завдання:

- ознайомитися з поняттям факторного аналізу, його видами та завданнями;

- навчитися класифікувати та систематизувати фактори, що впливають на результативні показники;

- засвоїти різні способи виміру факторів при детермінованому факторному аналізі;

- визначити сутність, значення та методику застосування економіко-математичних методів в економічному аналізі;

- ознайомитися із сутністю та видами господарських резервів;

- засвоїти методику розрахунку та обґрунтування розміру резервів господарювання;

 

Комплексне вивчення економіки суб’єктів господарювання передбачає систематизацію показників, бо якою б вичерпною не була сукупність показників, без урахування їх зв’язку і підпорядкування не можна одержати реальної уяви про ефективність господарчої діяльності. Необхідно, щоб конкретні дані зо різних видів діяльності були органічно пов’язані між собою в єдину комплексну систему

Принципи ТЕА (системність, комплексність, періодичність, зрозумілість, адекватність, достовірність, об’єктивність, своєчасність, доречність) є регуляторами його методології та методики.

Системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів виявляється у комплексному вивченні взаємопов’язаних економічних, організаційних, технічних і інших факторів у їх динамічності, взаємодії, взаємозалежності і взаємозв’язку серед елементів системи, комплексність, цілісність, виділення основної ланки, додержання принципу ієрархії.

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження.

 

 

 

 

Рис. 4.1. Система аналітичних показників

Найважливішим елементом методики техніко-економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які називають інструментарієм аналізу.

 

 

Показники вихідних умов діяльності підприємства

 

 

 

Рис. 4.2.

Рис. 4.2. Узагальнююча оцінка показників ТЕА

Алгоритм методики економічного аналізу:

· постановка задач і цілей аналізу;

· визначення об’єктів аналізу;

· послідовність і періодичність аналізу;

· визначення системи показників, за допомогою яких досліджуються об’єкти аналізу.

· опис способів дослідження об’єктів;

· джерела даних аналізу;

· вказівки щодо організації аналізу;

· технічні засоби, що використовуються при обробці інформації;

· характеристика документації, що представляє результати аналізу;

· споживачі результатів аналізу.

В теорії ТЕА широко застосовується поняття факторів (чинників). Під фактором в економічному аналізі розуміють першопричини (рушійні сили) виникнення і розвитку економічних явищ чи процесів.

При виборі факторів треба мати на увазі, що економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову (кількісну) характеристику, тому при виборі факторів слід уникати тих, вплив яких на результати діяльності підприємств неможливо розрахувати: соціально–демографічні, природні, політичні, культурні, науково–технічні.

Фактори взаємопов’язані між собою і здебільшого впливають на результат господарювання у різних напрямах – позитивному чи негативному.

Вивчення чинників, які впливають на рівень і динаміку діяльності, дають можливість правильно оцінити результати роботи підприємства і визначити внутрішні резерви зростання економічного потенціалу.

Способи техніко-економічного аналізу підприємства

З’ясувавши сутність методу курсу і принципів аналітичного дослідження, переходимо до вивчення притаманних ТЕА методів і технічних прийомів.

Усі прийоми ТЕА можна поділити на якісні (абстрактно-логічні) і кількісні. Якісні не дають числової характеристики явищ, що досліджуються, а тільки визначають способи підходу до вивчення закономірностей. До якісних прийомів відносять аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, комплексний підхід, аналогію, системний підхід, евристичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику досліджуваних процесів (явищ) і поділяються на описові і аналітичні. Описові прийоми – визначається масштаб, розмір, тенденція, динаміка, структура економічних явищ (середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування).

Аналітичні прийоми – за їх допомогою визначаються не лише показники, що характеризують економічні процеси, а і досліджуються причинно-наслідкова залежність явищ, сила впливу окремих чинників на предмет дослідження.

У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, які досліджують функціональні (детерміновані) зв’язки і прийоми для дослідження стохастичних взаємозв’язків (аналітичні групування, кореляційно – регресивний метод, дисперсійний і компонентний аналіз) та прийомів оптимізації (лінійне і аналітичне програмування, теорії ігор і масового обслуговування, тощо).

Поряд з загальними прийомами аналізу в ході системних досліджень використовують і евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції і досвіді аналітиків. Застосування тих чи інших способів залежить від мети і глибини аналізу, об’єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т. д.

Існує безліч варіантів щодо класифікації прийомів економічного аналізу, які можна представити наступною схемою (рис. 4.3):

 

 

 

 

Рис. 4.3. Прийоми техніко-економічного аналізу

Економіко-логічні методи використовуються в процесі ТЕА, розкривають специфіку його методу і вивчають зв’язки між господарськими операціями, процесами і економічними явищами.

За допомогою економіко-логічних методів та прийомів:

вивчають тенденції економічного розвитку;

- вивчають закономірності економічних явищ і процесів;

- виявляють причини, які впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства;

- вимірюють ступінь впливу чинників на результативні показники;

- узагальнюють результати фінансово-господарської діяльності;

- формують управлінські рішення;

- передають інформацію користувачам.

 

Рис. 4.4. Аналіз економічних показників

 

На першому етапі аналітичного дослідження використовуються найрізноманітніші економіко-статистичні методи аналізу.

Одним з головних прийомів аналізу є порівняння. Метод порівняння застосовується на макро- і мікро рівні управління. В процесі здійснення господарської діяльності відбувається зміна показників у просторі і часі.

Порівняння - це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одно якісними предметами чи явищами, забезпечує пізнання причинно-наслідкових зв’язків, тенденції розвитку, а також встановлення об’єктивних закономірностей на досліджуваному об’єкті.

Види порівняльного аналізу: горизонтальний (для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базових, планових, чи минулих), вертикальний (вивчається структура досліджуваних явищ, шляхом розрахунку питомої ваги частин у цілому), трендовий аналіз (застосовується при вивченні відносних темпів росту і приросту показників за ряд періодів до рівня базового періоду), одномірний (порівнюються один чи декілька показників за одним об’єктом чи декількома об’єктами по одному показнику), багатомірний (порівнюється діяльність декількох суб’єктів за широким спектром показників з визначенням еталону і поставленням рейтингової оцінки).

З метою отримання обґрунтованих висновків під час порівнювання необхідно враховувати умови порівнянності показників, оскільки порівняти можна лише якісно однорідні величини.

Допоміжні прийоми порівняння

· Нейтралізація цінового фактора (перерахунок показників обсягу виробництва чи реалізації в однакову оцінку: у базисні ціни або вільно конвертовану валюту):

Кц = ∑(Оф_і Цпл_і) / ∑(Опл_і Цпл_і).

· Нейтралізація впливу кількісного чинника (відмінностей у структурі, виключення впливу об’ємного фактора) забезпечується за допомогою перерахунку порівнювальних якісних показників на одинакові обсягові показники:

Ко = ∑(Оф_і Цф_і) / ∑(Оф_і Цпл_і).

· Використання при порівнянні однакових проміжків часу (тотожність періодів часу і забезпечення єдності календарних періодів).

· Перерахунок порівнювальних показників до єдиної методики забезпечується шляхом визначення розрахунково-аналітичних показників різних підприємств з метою порівняння за єдиним алгоритмом розрахунку.

· Нейтралізований вплив змін, умов роботи підприємств (зміна власника, структури підприємства, кількості підприємств тощо).

· Заміна абсолютних показників відносними (рентабельність, платоспроможність тощо).

· Виключення інших відмінностей в умовах роботи підприємств, що порівнюють.

Умовні позначення:

∑(Оф_і Цф_і) - фактична сума витрат на обсяг продукції;

∑(Оф_і Цпл_і) - планова сума витрат на фактичний обсяг продукції;

∑(Опл_і Цпл_і) - планова сума витрат на обсяг продукції;

і-види продукції.

Коли показники, що порівнюються, охоплюють різні проміжки часу, це легко усувається коригуванням. Так, дані про виробництво в січні, лютому і березні є непорівнянними внаслідок різної тривалості календарного періоду. Але для визначення темпів зростання можна порівняти середньодобовий випуск продукції.

Висновки: основними способами забезпечення порівнянності показників є нейтралізація впливу вартісного, кількісного, структурного факторів, приведенням їх до єдиного базису, використання середніх і відносних величин, коригуючих коефіцієнтів, методик перерахунку.

Розглянемо деякі з них детальніше:

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. З метою забезпечення компактності таблиць:

- спрощують чи округлюють вихідну інформацію,

- скорочують або відкидають другорядні дані,

- об’єднують дані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають через середні показники,

- комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші розміщують в одному рядку,

- поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складанням самостійних таблиць з вузьким змістом.

Групування – це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікації груп за ознаками, істотних з точки зору розв’язання аналітичних задач.

Розрізняють типологічні, структурні та аналітичні групування.

Типологічні групування – використовують для розчленування всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового обстеження на однорідні якісні групи чи класи.

Прикладом типологічних групувань є розподіл виробничого персоналу за категоріями, групи підприємств за формою власності і т.д.

Структурні групування дають змогу вивчити внутрішню будову показників, співвідношення в них окремих частин. Наприклад, структура основних фондів підприємства, структура балансу, структура випуску продукції.

Аналітичні (факторні) групування використовуються для визначення наявності, напрямку та форми зв’язку між досліджуваними показниками. Наприклад, залежність плинності кадрів від рівня оплати праці.

Під час побудови групувань слід уважно ставитися до розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп та інтервалів між ними, тому що від цього можуть суттєво змінитись результати аналізу.

Під час складання структурних і факторних групувань важливу роль відіграє визначення інтервалів групувань. Вони можуть бути закритими (з визначенням нижньої і верхньої границі) і відкритими (визначена одна границя).

Для визначення кількості інтервалів групування використовують спеціальні статистичні таблиці або формулу:

n = 1 + 3,32 lg N, (4.1)

де n – кількість груп,

N– кількість спостережень.

Величина рівновеликого інтервалу визначається:

і = (х _max - х _min) / п, (4.2)

де х _max, х _min - найбільше і найменше значення досліджуваної сукупності.

Приклад аналітичних групувань підприємств для визначення залежності коефіцієнту плинності кадрів і оплати праці персоналу наведено в табл. 4.1.

Для даного групування максимальне значення ознаки 450 грн., мінімальне - 100грн., кількість одиниць сукупності – 100, величина рівновеликого інтервалу складе

і = (450 - 100) / 1 + 3,32lg 100 = 350 / 7 = 50.

Групування можна вважати першим кроком кореляційного аналізу, оскільки останній передбачає попереднє встановлення зв’язків між явищами, визначення суттєвих ознак та напрямів його впливу.

 

 

Таблиця 4.1

№	Група підприємства за рівнем середньомісячного заробітку 1 робітника, грн.	Кількість підприємств у групі	Коефіцієнт плинності робочої сили, %
	100-150		25,0
	151-200		19,0
	201-250		15,0
	251-300		10,0
	301-350		5,6
	351-400		3,0
	Понад 400		2,0
	Усього		12,0

Ряди динаміки – часова послідовність значень економічних показників. Це хронологічні або часові (інтервальні) ряди значень показників, які дають можливість аналізувати особливості розвитку того чи іншого явища. Будуються ряди за абсолютними, відносними або середніми величинами.

Для оцінки змін і тенденцій у динаміці використовуються показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотку приросту.

Абсолютний приріст визначається як різниця між наступним і попереднім рядами динаміки, темпи приросту - як відношення абсолютного приросту до базового рівня (або темп зростання мінус 1 або 100%), абсолютне значення одного відсотку приросту розраховується як відношення абсолютного приросту до темпу приросту, вираженого у відсотках.

За базисного способу всі зміни обчислюються щодо початкового показника, прийнятого за базисний. За ланцюгового способу зміна кожного показника обчислюється відносно попереднього.

Темпи зростання і приросту можна обчислити в коефіцієнтах чи у відсотках.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Найбільш часто в аналізі застосовуються:

· середня арифметична проста (незважена), обчислюється діленням суми окремих значень ознак на їх кількість,

· середня арифметична зважена (Хзв),

Σx_і f _і: Σ f_і =Хзв, (4.3)

x_і – варіанти значень аналізованого показника,

f_і – частоти (ваги);

· середня гармонічна (Хгар), обчислюється як відношення суми ознак до суми добутків цих ознак на обернені значення варіант, розраховується за формулою

Хгар = Σ f _і: Σ1 / x_{і *} f _і, (4.4)

· середня хронологічна, для однакових проміжків часу розраховується як

Ххр = (0,5х₁ +х₂+...+0,5х_п) / (п-1), (4.5)

де: х_1, х₂,...,х_п –варіанти значень аналізованого показника,

п – кількість варіантів.

За допомогою середньої хронологічної можна обчислити середні залишки оборотних коштів, коли відома їх вартість станом на кожне перше число місяця;

· середня геометрична ( Хгеом ) застосовується для обчислення середніх темпів зростання під час аналізу динамічних рядів. Обчислюється за формулою

Хгеом = , (4.6)

де х ₁ х₂ х₃....х_і - ланцюгові коефіцієнти росту.

· Хкв середня квадратична. Формула розрахунку для простої середньоквадратичної має вид:

Хкв= (х₁² + х₂²+ х₃²+...+ х_п²) / п. (4.7)

 

Поряд з середніми в ТЕА набули застосування і відносні величини.

Відносні величини – це величини, що виражають кількісні відношення між соціально-економічними явищами. Їх отримують діленням однієї величини на іншу. За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти (зіставлення двох показників, один з яких приймають за одиницю), відсотки (характеризують співвідношення величин, одна з яких береться за 100%), індекси (базисні – перший показник динамічного ряду приймається за 100%, а наступні розраховуються у відсотковому співвідношенні до базисного, ланцюгов і - кожний показник динамічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком).

Для подальшої обробки економічної інформації та поглиблення аналізу використовується технічний прийом деталізації.

Цей метод є одним з основних у розчленовуванні явища на складові елементи. Деталізація економічних явищ і процесів тісно пов'язана з процесом їхнього пізнання дій виявлення змін і тенденцій, що необхідні для виконання функцій управління. У процесі економічного аналізу досліджувані явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за складовими факторами; по підрозділах; в часі.

Алгоритм деталізації річного обсягу випуску продукції за складовими наведено в табл. 4.2:

Таблиця 4.2

№	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення
	РП = ЧР ·ПП	РП- обсяг випуску продукції, ПП – річна продуктивність праці, ЧР - чисельність робітників.
	РП = ЧР ·Д ·ДПП	Д –дні роботи, ДПП - денний виробіток одного робітника
	РП = ЧР ·Д ·Т· ГПП	Т- тривалість робочого дня, ГПП – середньогодинна продуктивність праці одного робітника

 

Вивчення взаємозв’язку між цими показниками забезпечує можливість використання математичних моделей для представлення співвідношення і підпорядкованості факторів та результативного показника.

Таким чином, деталізація економічних явищ і процесів за складовими елементами уможливлює більш точну оцінку і аналіз причин зміни результативного показника та є необхідною основою розробки факторної моделі економічних показників.

Деталізація показників може проводитися відносно структурних підрозділів підприємства (наприклад, загальний фонд оплати праці по підприємству складається з суми складових ФОП по виробничих та інших підрозділах підприємства).

Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, за місяць, за декаду, за день).

Використання деталізації в економічному аналізі дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну досліджуваних показників діяльності підприємства і, таким чином, розширити коло пошуку резервів.