Кожне підприємство самостійно визначає, що воно приймає у якості своїх бізнес-одиниць. Для підприємств з мережною структурою це може бути окрема філія / регіональне представництво, для диверсифікованих підприємств – різні напрями підприємницької діяльності, для інших підприємств – відносно незалежна від інших зона його діяльності (стратегічний господарський підрозділ). У випадку невеликого підприємства, де деталізація його бізнесу до рівня спеціаліста недоцільна, у якості бізнес-одиниці приймається все підприємство.
У рамках логістичної стратегії важливо виділи на підприємстві такі групи стратегічних бізнес-одиниць, що розрізняються за певними критеріями з тим, щоб визначити стратегію для кожної із них, починаючи від поставок сировини та матеріалів і закінчуючи сервісним забезпеченням експлуатації споживачем готової продукції.
Встановлення логістичної стратегії на рівні бізнес-одиниці дозволяє:
управлінським органам підприємства зосередитися на окремих напрямах своєї логістичної діяльності, оцінюючи їх можливості і значимість, насамперед, щодо формування споживчої цінності;
виявити фактори, що впливають на досягнення кінцевих цілей з пріоритетних напрямів, диференціювати їх за значимістю для підприємства у цілому;
визначити, на чому і чому необхідно підприємству зосередити свої основні зусилля та інвестувати у них кошти;
визначити конкуренту ситуацію для різних основних напрямів логістичної діяльності підприємства;
визначити "проблемні зони" у основних напрямах логістичної діяльності підприємства;
визначити перспективи розвитку для встановлених основних напрямів логістичної діяльності підприємства, що має забезпечити збалансоване положення підприємства на ринку у цілому;
створити надійний фундамент для прийняття стратегічних рішень з розширення та диверсифікації своєї логістичної діяльності, оцінити перспективи її розвитку;
внести структурні зміни у логістичну систему з врахуванням встановлених для бізнес-одиниць цілей логістичної стратегії.
При визначені логістичної стратегії для бізнес-одиниці необхідно розуміти, що існує певна сукупність системних об’єктивних факторів (внутрішнього та зовнішнього характеру), які обмежують можливості підприємства.
До факторів зовнішнього характеру відносять:
ємність цільового ринку;
параметри сегменту на який націлена логістична діяльність підприємства;
особливості споживчого попиту на продукцію та послуги;
конкурентне середовище;
вплив владних структур;
суспільна думка тощо.
До факторів внутрішнього характеру відносять:
фінансові можливості підприємства підтримувати діяльність тих чи інших бізнес-одиниць;
ресурсні можливості підприємства;
рівень підготовки персоналу логістичних підрозділів;
матеріальна база підприємства;
можливості підприємства задовольнити потреби споживачів на очікуваному ними рівні.
Принципового значення набуває розуміння керівництвом підприємства необхідності розгляду стратегії на різних рівнях управління: спочатку на корпоративному рівні (стратегія, як область відповідальності та компетенції вищого керівництва), а вже потім (під ним), як на одному з її функціональних напрямів, – логістичної стратегії (стратегія, як область відповідальності керівництва логістичного підрозділу). Об’єктивний аналіз стану логістичної стратегії підприємства дозволяє уникнути помилок у стратегічному плануванні діяльності підприємства, збільшити ефективність основних процесів, які безпосередньо спрямовані на формування споживчої цінності.
