Показники амплітуди рухів колінного суглобу у хворих на

ревматоїдний артрит обох груп на початку дослідження (n=20)

Функції суглоба	Норма	На початку дослідження	Р
Основна група	Контрольна група
Згинання	135°	111,3°±5,3°	109,3°±5,1°	≥0,05
Розгинання	180°	158,5°±4,1°	150,4°±6,3°	≥0,05

В результаті отриманих даних спостерігається значне зниження функціонального стану ураженого суглобу хворих обох груп, що на початку дослідження відрізняються від нормальних показників: рівень згинання у суглобі мав відхилення у бік зменшення – 111-109°, розгинання – 158-150°. Відмінності між основною та контрольною групами на початку дослідження відрізнялись між собою різними показниками.

Наприкінці дослідження в результаті застосування фізичної реабілітації, а саме лікувальної фізичної культури (ЛФК), відбулись позитивні зміни з боку функціонального стану ураженого суглобу у хворих основної групи. У контрольній групі відбулись несуттєві зміни на відмінну від основної групи, де показники були значно кращі, що наведено в таблицях 3.5 та 3.6.

Таблиця 3.5

Показники амплітуди рухів колінного суглобу пацієнтів основної групи на початку та наприкінці дослідження (n=10)

Функції суглоба	Норма	Основна група	Р
На початку дослідження	Наприкінці дослідження
Згинання	135°	111,3°±5,3°	131,4°±2,3°	≥0,05
Розгинання	180°	158,5°±4,1°	174,2°±4,1°	≥0,05

Таким чином, застосування комплексної програми фізичної реабілітації для хворих на ревматоїдний артрит, основної групи пацієнтів наприкінці дослідження значно поліпшилися і майже досягнуто мети до нормального функціонального стану.

Обсяги рухів у колінному суглобі контрольної групи наприкінці дослідження також покращились, але істотних змін не відбулося. В результаті чого було отримано наступні результати, що наведені в табл.3.6.

Таблиця 3.6

Показники амплітуди рухів колінного суглоба пацієнтів контрольної групи на початку та наприкінці дослідження (n=10)

Функції суглоба	Норма	Контрольна група	Р
На початку дослідження	Наприкінці дослідження
Згинання	135°	109,3°±5,1°	128,2°±2,2°	≥0,05
Розгинання	180°	150,4°±6,3°	163,1°±5,3°	≥0,05

Визначені нами відмінності між основною і контрольною групами у функціональних можливостях колінного суглоба становили: при згинанні – на 19°, більше в ОГ, а ніж в КГ, при розгинанні – на 16°. Відмінності між основною та контрольною групами були статистично значимими на рівні більше ніж 13% при вимірювані амплітуди рухів у колінному суглобі.

Таблиця 3.7

Показники амплітуди рухів колінного суглоба пацієнтів обох груп після дослідження (n=20)

Функції суглоба	Норма	Після дослідження	Р
Основна група	Контрольна група
Згинання	135°	131,4°±2,3°	128,2°±2,2°	≥0,05
Розгинання	180°	174,2°±4,1°	163,1°±5,3	≥0,05

Позитивна динаміка гоніометричних показників була в обох групах, але більш позитивний результат спостерігався в основній групі досліджувальних, що наведені в таблиці 3.7.

Контроль функціонального стану дихальної системи за пробою Штанге на початку дослідження зафіксував незадовільний її стан: в основній групі показники були такими 27,32±0,51с, а у досліджувальних контрольної групи показники були 25,72±0,61с, що наведені у табл.3.8. Наприкінці дослідження середні показники затримки дихання на вдиху в основній групі становило 31,52±0,31с, в контрольній групи 28,33±0,21с (р<0,05). Як ми бачимо, наприкінці дослідження у пацієнтів основної групи відмічено значне покращення функціонування дихальної системи, що відображено у табл. 3.9. Зазначимо, що контрольна група має суттєво нижчі показники відхилення чим в основній групі досліджувальних.

Проаналізувавши результати проби Генчі, спостережено покращення функціонального стану дихальної системи та серцево-судинної систем у хворих на ревматоїдний артрит основної групи. На початку дослідження середнє значення затримки дихання на видиху становили в основній групі 24,15±0,38с, а у контрольній 22,06 ±0,30с, показники наведені в табл. 3.8, то наприкінці дослідження стали 25,49±0,58с, в основної групи та 23,06 ± 0,30с у контрольної групи (табл.3.9). Порівнюючи показники проб Штанге і Генчі у хворих основної та контрольної груп, ми дійшли до висновку, що у обстежуваних основної групи величина затримки дихання на вдиху та видиху була вірогідно більшою, ніж у контрольній групі (р < 0,05).

Таблиця 3.8