Oсновнi пiдходи до застосування засобів фізичної реабілітації при ревматоїдному артриті

Лікування ревматоїдного артриту носить симптоматичний характер і направлене на усунення симптомів і сповільнення прогресування захворювання. Чим раніше почато лікування, тим більше шансів зберегти суглоби і досягти тривалої ремісії.

Медикаментозна терапія – наріжний камінь лікування при активному перебігу ревматоїдного артриту. Вона необхідна для досягнення ремісії (зниження активності патологічного процесу), запобігання подальшого ураження суглобів і втрати їх рухливості. Але при цьому вкрай небажані стійкі, неприйнятні побічні ефекти.

Методи і інтенсивність лікарської терапії при ревматоїдному артриті залежать від індивідуальних особливостей організму пацієнта і можливих небажаних реакцій на медикаменти. Найчастіше призначається підвищена доза препарату аж до зняття запалення або до тих пір, поки побічна дія ліків не стане недопустимою. При лікуванні медикаментами найскладніше – знайти «золоту середину»: побороти запальні процеси і в той же час не допустити побічних ефектів. Для відстеження ускладнень всі хворі на ревматоїдний артрит, що приймають ліки, повинні перебувати під наглядом лікаря і регулярно здавати аналізи крові. Виявлені побічні ефекти слід звести до мінімуму або усунути шляхом зниження дозування або призначення іншого лікарського препарату [34].

Враховуючи той факт, що захворювання носить системний характер, лікування включає в себе вплив на весь організм. Зазвичай використовують не стероїдні протизапальні препарати, при вираженому запаленні застосовують гормональні препарати.

Для виведення імунних комплексів з організму, які мають пошкоджуючий вплив на суглоби, проводиться очищення плазми крові – плазмаферез.

При неефективності цього лікування показано застосування базової терапії: цитостатичні препарати, імунодпресанти та імуномодулятори. Також лікування включає в себе призначення біологічних препаратів, які здатні блокувати цитокіни і ферменти, що мають руйнуючий вплив на суглобові поверхні [14,36].

Лікування ревматоїдного поліартриту включає наступні препарати та методи:

1. препарати золота

2. засоби, що впливають на імунну систему

3. гормональні препарати

4. нестероїдні протизапальні препарати

5. фізіотерапевтичні процедури

6. бальнеотерапія (лікування за допомогою мінеральних вод)

7. термальні води

8. психотерапія

9. хірургічне лікування [44].

В залежності від причини, лікування носить строго специфічний характер. Наприклад, подагричний артрит передбачає спеціальну дієту і медикаменти, які виводять сечову кислоту з організму. Інфекційний артрит потребує застосування антибіотиків, вакцин. Ревматоїдний артрит, лікування якого потребує застосування протизапальних препаратів, потребує також застосування імунодепресантів та цитостатиків.

Комплексне лікування включає в себе протизапальну терапію, знеболення, відновлення тканин суглобу. Для цих цілей зазвичай використовуються знеболюючі, нестероїдні протизапальні препарати, іноді призначаються гормональні. Але як не крути, всі ці препарати мають множинні побічні ефекти, тому альтернативою виступає фізіотерапія.

Для зняття набряку і болю ефективним засобом виступає ультразвукова терапія, також магнітотерапія. Для зняття напруження в м’язах ефективно використовується електротерапія. Хорошим засобом являються теплові процедури: вигрівання сольовими грілками, парафіном, озокеритом. Також використовуються грязеві аплікації на суглоби.

Для стимуляції регенерації хрящової тканини ефективно використовується лазеротерапія, також більш новий метод – HILT-терапія. Вони мають також знеболюючий і протизапальний ефекти.

При вираженій деформації суглобів і для лікування артрозу суглобів, який є продовженням артриту, застосовується ударно-хвильова терапія, яка відновлює рухливість, знеболює і дозволяє руйнувати патологічні відкладення солей кальцію.

Існують також оперативні методи лікування суглобів, які включають в себе протезування, тобто заміну суглобу штучним. Але це крайні і не завжди виправдані заходи. Потрібно намагатися зберегти власний суглоб [27].

Лікування цих хворих вимагає міждисциплінарного підходу, оскільки доводиться мати справу із різними проблемами пацієнтів – від їхньої участі в трудовому житті до психосоціальних питань.

Фізична реабілітація – невід’ємний складник успішного лікування ревматоїдного артриту. Одним із найважливіших компонентів відновного лікування хворих на ревматоїдний артрит є лікувальна фізична культура [5].

ЛФК для хворих РА показана на всіх стадіях захворювання після купірування гострого процесу. Головним засобом ЛФК є фізичні вправи, які можуть використовуватись у вигляді трьох методів: індивідуального, групового й самостійного.

Обов’язковими умовами ЛФК є регулярність, систематичність і спадкоємність занять (стаціонар, поліклініка, санаторій, завдання вдома). Величина фізичного навантаження при заняттях ЛФК залежить від безліч різноманітних чинників, але вона завжди повинна відповідати фізичним можливостям пацієнта, його віку, стану здоров’я та патологічного процесу. Обсяг фізичних навантажень залежить від фази захворювання: загострення, неповна або повна клінічна фаза ревматоїдного артриту.

Вправи при ревматоїдному артриті покращують загальне самопочуття, зменшують біль, підвищують рухливість, сприяють збереженню функціональної активності суглобів, позитивно впливають на роботу серця й загальний кровообіг. Окрім цього, вони допомагають контролювати нормальнy вагy тіла [17,13].

У літературних джерелах ґрунтовно описано застосування фізичних вправ при РА таких видів: статичних, пасивних, активних із допомогою, активних з опором.

Статичні вправи застосовують у гострій стадії артриту, коли хворий лежить у ліжку, їх метою є попередження розвитку неактивної атрофії м’язів. Вони показані найчастіше для посилення сіднич- них м’язів та розглиблювачів (розгиначів) коліна. Ці вправи потрібно виконувати 6–12 разів на день.

Пасивні вправи призначають у гострій стадії захворювання. Їх мета – збереження об’єму рухів в ураженому суглобі. Ці вправи виконують за допомогою інструктора ЛФК або родичів хворого. Пасивні вправи потрібно виконувати до тих пір, поки не буде досягнута максимальна амплітуда руху за всіма осями руху суглобів – декілька разів на день.

Активні вправи з допомогою необхідні в тих випадках, коли хворий не може виконувати їх сам. Вони є переходом до виконання активних вправ без допомоги. Активні вправи без зайвої допомоги призначають, коли амплітуда рухів у суглобах та м’язова сила достатні. Активні вправи за опором призначають, коли покращала амплітуда рухів [17].

Проведення ЛФК у хворих РА рекомендується після прийому анальгетиків і міорелаксантів, які зменшують уранішню скутість і больовий синдром. Фізичні вправи звичайно виконуються без предметів і з предметами: палиці, скакалки, кеглі, м’ячі, кульки, конуси. Окрім цього, використовуються лавки й гімнастичні стінки. Останнім часом використовуються спеціальні установки, де виконання вправ проводиться за допомогою підвісів, блоків і вантажів (УГК – універсальний гімнастичний кабінет та РУП – реабілітаційна установка приліжкова). У нашу країну вони привезені з Польщі [11,12].

Фізіотерапевтичні процедури можуть бути призначені лікуючим лікарем при відсутності протипоказань. Ці процедури збільшують кровопостачання суглобів, покращують їх рухливість і зменшують деформацію. Але іноді фізіотерапевтичні процедури можуть, навпаки, підсилити запалення в суглобі.

Загальними протипоказаннями для проведення фізіотерапевтичних процедур є: висока температура тіла, хвороби крові, активна форма туберкульозу, ниркова недостатність, злоякісні новоутворення [1,35].

Лікувальний масаж призначається тільки тоді, коли захворювання знаходиться в стадії ремісії, при якій спостерігаються такі ознаки: відсутність пухлин і почервоніння; больові відчуття слабшають та загальний стан хворого поліпшується. Результат і ефективність лікування залежить від своєчасності масажу. Кількість процедур залежить від тривалості захворювання і ступеня ураження суглоба [24].

Сеанс масажу починається з обробки суглобів, які в меншій мірі уражені ревматоїдним артритом. При відсутності сильних болів можна вже на першому сеансі проводити масаж ураженого суглоба. При цьому необхідно приділяти особливу увагу відтоку лімфи з порожнини суглоба. Масаж проводиться щодня, і тривати від 10 до 15 хвилин. Всі маніпуляції виконують обережно, щоб пацієнт не відчував больових відчуттів [17,33].

Психотерапія сприятливо впливає па психічну, соматичну і соціальну сферу хворих РА, що простежується як в плані самопочуття хворих, так і на рівні об'єктивних експертних оцінок психіатра і ревматолога, а також даних психологічних досліджень і основних клнніко-лабораторних показників тяжкості захворювання [52].

Працетерапію використовують, переважно, у післялікарняний період реабілітації. Вона має позитивний психотерапевтичний ефект, мобілізує волю і спрямовує на результативну діяльність. Працетерапія відновлює або збільшує рухливість у суглобах і силу м’язів, покращує координацію рухів, сприяє розвитку тимчасової компенсації, а у разі необхідності – розвиває постійні [42].

Дотримуватися спеціальної дієти при ревматоїдному артриті можна знизити запальні явища, зміцнити сполучнотканинні структури, відкоригувати обмінні порушення. Дієта при ревматоїдному артриті повинна залежати від фази захворювання (неактивна або активна), ступеня ураження внутрішніх органів, наявності різноманітних ускладнень (недостатність кровообігу, амілоїдоз та ін.). Основними принципами лікувальної дієти є: зменшення споживання жирів (до 70 г на добу), зменшення споживання вуглеводів (цукру, солодощів, варення), обмеження споживання солі [53].

Отже, ЛФК в поєднанні з масажем, фізіотерапії та дієтотерапії залишаються одними із найбільш важливих методів фізичної реабілітації, які сприяють призупиненню подальшого прогресування захворювання, відновленню функцій уражених суглобів, покращенню фізичного й психічного станів хворого.

РОЗДІЛ 2