Хворих обох груп наприкінці дослідження

(за результатами проб Штанге і Генчі) (n=20)

Показники	Проба Штанге,с	Проба Генчі,с	Р
Основна група	31,52±0,31	25,49±0,58	<0,05
Контрольна група	28,33±0,21	23,06 ±0,30	<0,05
Р	<0,05	<0,05	<0,05

 

На протязі дослідження ми визначали працездатність хворих обох груп за пробою Руфф`є, що становила 18-х бальну шкалу. Результати дослідження віднесено до табл.3.10 та показано у вигляді діаграми на рис 3.2.

На початку дослідження дані оцінки працездатності при фізичному навантаженні в контрольній групі складали 17,1±1,1 бали, а наприкінці зменшилась до 14,5±0,4 бала, у ОГ з 16,2±1,1 балів до 12,1±0,3. Всі ці зміни свідчать про ефективність засобів фізичної реабілітації. Варто відзначити, що наприкінці дослідження різниця між показниками ОГ та КГ була також достовірною, що доводить більшу ефективність засобів фізичної реабілітації у основній групі.

В результаті проведених досліджень, та отриманих нами результатів ми довели високу ефективність проведеної комплексної програми фізичної реабілітації, яка включала в себе: ЛФК, масаж, фізіотерапію, дієтотерапію, для відновного лікування хворих з ревматоїдним артритом: зменшились больові відчуття шляхом пристосування уражених суглобів до дозованим фізичним навантаженням, підвищилася рухова активність ураженого суглоба, поліпшення кровообігу в суглобах).

Таблиця 3.10

Приблизні оцінки працездатності хворих на початку та наприкінці дослідження(n=20)

 

Показники	На початку дослідження	Наприкінці дослідження	Р
Контрольна група	17,1±1,1	14,5±0,4	<0,05
Основна група	16,2±1,1	12,1±0,3	<0,05
Р	≥0,05	<0,05	<0,05

 

Рис. 3.2 Результати оцінки працездатності при фізичному навантаженні у пацієнтів з РА протягом дослідження (бали)

1 – Контрольна група

2 – Основна група

Після 2,5 тижнів занять за програмою фізичної реабілітації у пацієнтів основної групи підвищувались такі показники як: згинання колінного суглобу, розгинання, та зниження таких показників, як: біль в суглобах та нормалізація значень температури тіла та АТ та функціональний стан дихальної і серцево-судинної систем.

Комплексна програма фізичної реабілітації, яка застосовувалась протягом всього дослідження сприяла затуханню запальних змін, розсмоктуванню набрякової рідини у суглобі і навколо суглобових тканинах та прискорюють нормалізацію функцій ураженого суглоба. За допомогою вправ відновилась активність рухів у суглобах, поліпшувався кровообіг та живлення тканин, підвищилась еластичність тканин. Реабілітація та спеціальні вправи можуть допомогли полегшити біль у суглобах, дозволять відновитися суглобам і полегшити хворому життєдіяльність та допоможе запобігти атрофії, яка виникає на пізній стадії захворювання.

ВИСНОВКИ

 

1. У результаті аналізу науково-методичної та спеціальної літератури виявлено, що актуальність вивчення особливостей фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит зумовлена значним підвищенням рівня згаданої патології хворих останніми роками, зміщенням його початку на більш ранній вік, збільшенням кількості випадків тяжкого перебігу й швидкого розвитку інвалідизації.

2. Обов’язковою ланкою фізичної реабілітації при лікуванні хворих на ревматоїдний артрит є: ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія, дієтотерапія. Комплексність відновного лікування забезпечує різноманітність дії на різні механізми регуляції функцій систем організму і дозволяє добитися як найкращого лікувального ефекту.

Розкрито механізм дії комплексної фізичної реабілітації на організм хворих – відновлення руху в ураженому суглобі, зменшення запалення в суглобах, зміцнення м`язів, поліпшення кровопостачання та покращення координаторних функцій.

3. Дослідницька робота проводилася Рівненській центральний міській лікарні на денному стаціонарному етапі. Усім досліджуваним хворим було призначено: дієтотерапію, медикаментозне лікування, лікувальний масаж, фізіотерапію та психотерапію.

В основній було додатково використано лікувальну гімнастику у напівпостільному та вільному режимі, яка включала вправи, спрямовані на збільшення амплітуди рухів у колінних суглобах та сили м’язів, а також зменшенню больових відчуттів.

4. Отримані дані дослідження вказують на те, що наприкінці дослідження у пацієнтів обох груп нормалізувалась температура тіла (36,6˚С в ОГ та 36,9˚С в КГ), знизились показники АТ. Зазначимо, що ці зміни були статистично недостовірні, але знаходилися в межах норми.

Наприкінці дослідження видно, що у пацієнтів обох груп за допомогою програм реабілітації знизилися больові відчуття у колінному суглобі. У ОГ відбулися зміни до зниження больових з 3,3 до 2,5 балів, у КГ з 3,7 до 1,7 балів. Оцінка амплітуди рухів у суглобах також довела ефективність використання засобів ЛФК. Так у КГ показник згинання збільшився на 16°, а в ОГ на 19°, показник розгинання на 8° та 13° відповідно.

В ході дослідження середні показники затримки дихання на вдиху (проба Штанге) основної групи становило 31,52±0,31с та в контрольної групи 28,33±0,21с (р<0,05). Як ми бачимо, наприкінці дослідження у пацієнтів основної групи відмічено значне покращення функціонування дихальної системи. Наприкінці дослідження затримки дихання на видиху (проба Генчі) стали 25,49±0,58с в основної групи та 23,06±0,30с у контрольної групи, спостережено покращення функціонального стану дихальної системи та серцево-судинної систем у хворих на ревматоїдний артрит основної групи.

На початку дослідження дані оцінки працездатності при фізичному навантаженні (проба Руфф`є) у КГ становило 17,1±1,1 бали, а наприкінці зменшилось до 14,5±0,4 бала, у ОГ з 16,2±1,1 балів до 12,1±0,3, що свідчить про ефективність засобів фізичної реабілітації в основній групі.

На підставі отриманих результатів ми можемо зробити висновок про достатньо високу ефективність проведення запропонованого реабілітаційного комплексу (поєднання дієтотерапії, фізіотерапії, медикаментозного лікування, масажу,психотерапії та ЛФК) для лікування осіб із ревматоїдним артритом: суттєво знизився біль, підвищилася рухова активність ураженого суглоба. Реабілітаційні заходи сприяли затуханню запальних змін та прискорювали нормалізацію функцій ураженого суглоба.