1. Використовуючи навчальну та методичну літературу, методичні рекомендації до виконання роботи, ознайомитися з класифікацією ткацьких переплетень.
2. Ознайомитись з особливостями основних ткацьких переплетень.
3. Проаналізувати характер утворення дрібноузорчатих ткацьких переплетень.
4. Вивчення послідовності виконання рисунків ткацьких переплетень.
5. Вивчення особливостей визначення рапорту по основі і по утоку.
6. Виготовлення макетів переплетень з кольорового паперу.
Рис. 9.1. Рогожка.
Рис. 9.2. Посилена саржа (саржеве переплетення)
Рис. 9.3. Ламана саржа.
Рис. 9.4. Зворотна саржа.
Рис. 9.5. Складна саржа
Рис. 9.6. Крепове переплетення.
Матеріальне забезпечення
1. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи.
2. Схеми основних ткацьких переплетень.
3. Зразки тканин з переплетеннями різного виду.
Зміст звіту
1. Назва та мета роботи.
2. Відібрати три зразки тканин різних переплетень.
4. Замалювати переплетення даних зразків, указати рапорт.
5. Зробити макети переплетень з кольорового паперу.
6. Зробити висновки по роботі.
Контрольні запитання
1. Класифікація ткацьких переплетень.
2. Послідовність виконання рисунків ткацьких переплетень.
3. Що таке рапорт переплетення?
4. Відмінні риси простих переплетень по зовнішніх ознаках і будові.
5. Відмінні особливості складних переплетень.
Рекомендована література
1. Мальцева Е.П. Лабораторный практикум по материаловедению текстильных и кожевенно-меховых материалов. – М.: Легпромиздат. – 1989.
2. Кукин Г.Н. Текстильное материаловедение. – М.: Легпромиздат. – 1985.
3. Бузов Б.А. Материаловедение швейного производства. – М.: Легпромиздат. – 1986.
Лабораторна робота ТМ-10
Правила визначення в тканинах структури лицьового та виворітного боків, повздовжньої нитки
Мета роботи. Ознайомитися з основними методами визначення в тканині напряму нитки основи та утоку, лицьової та виворітної поверхні. Навчитись визначати в тканині поздовжню нитку та лицьову сторону.
Теоретичні відомості
У процесі розкроювання тканини необхідно враховувати напрям поздовжньої нитки. При перекосах основи в виробах можливі перекручення форм деталей і виникнення різновідтінків в швах виробу.
Основні ознаки визначення в тканинах напрямку основи та утоку, слідуючи:
- основа завжди направлена вздовж кромки;
- якщо тканина має ворс отриманий при начісуванні, то напрям ворсу співпадає з напрямком основи;
- якщо при ручній спробі на розтягування виходить, що утворюючі тканину системи розтягуються неоднаково, то менш розтягуюча система−основна (виключення можуть складати еластичні тканини, тканини з текстурированих ниток, крепи);
- розглядаючи малощільні тканини на просвіт, можна помітити, що основа розташовується більш прямолінійно і рівномірно, чим уток;
- направлення основи співпадає з напрямком смужок (нитки основи, які відрізняються за кольором та товщиною);
- в напівшовкових тканинах основа звичайно шовкова;
- в напівшерстяних тканинах основа звичайно бавовняна (виняток складають напівшерстяні формені габардини, які мають змішану шерстяну основу і бавовняний уток);
- у напівльняних тканинах основа бавовняна, а уток − льняний;
- у бавовняних і шерстяних тканинах, якщо одна із систем кручена, а друга − одинарна, то основа звичайно кручена;
- у шовкових тканинах, якщо одна із систем − не кручений шовк, а друга − шовк − креп, основа звичайно − не кручений шовк.
В залежності від обробки лицьової поверхні тканини діляться на гладкі, ворсові, ворсово- начісні і валяльні.
Гладкими називають тканини з чітким малюнком переплетення. У
Процесі обробки гладкі тканини звичайно опалюють з лицьової поверхні.
Ворсовими називають тканини, які виробляються ворсовими переплетеннями і мають на лицьовій поверхні розрізний, вертикально-сталий ворс (бархат, велюр, плюш, вельвет, напівбархат та ін.).
На відміну від ворсових ворсово-начісні тканини мають на лицьовій поверхні ворс одержаний шляхом начесування (боблик, драп „велюр”, ворсові, пальтові тканини та ін.).
Валяльні тканини, які у процесі обробки проходять валку і мають на лицьовій поверхні войлокообразний настил (шинельне сукно, деякі пальтові тканини).
Порівнюючи вигляд та обробку лицьової і оборотної поверхонь тканини можна розділити на рівносторонні і різносторонні.
Рівносторонні тканини мають абсолютно однаковий вигляд двох сторін. Це бавовняна тканина гарус, яка має двохсторонню набивку, а також більшість гладких строкатих тканин полотняного переплетіння.
Різносторонні тканини діляться на дволицьові і однолицьові. Двохлицьовими називаються тканини, які мають різний вигляд лицьової і оборотної сторін, але можуть використовуватись на ту і іншу сторону. Однолицьовими називаються тканини, які оформлюються тільки з лицьової сторони, а на виворітній − не використовується.
При визначенні лицьової і виворітної сторін тканини необхідно враховувати призначення тканини, її обробку і будову.
Основні ознаки для визначення в тканинах структури лицьової та виворітної поверхонь:
- в тканинах з печатним малюнком малюнок з лицьової сторони більш чіткіший;
- виворітна сторона більш пухнаста, так як з лицьової сторони тканина опалюється. Щоб помітити пухнастість тканини рекомендується розглядати її у прохіднім світлі на рівні ока;
- деякі ткацькі дефекти (вузлики петельки) можуть виводитись на виворітна сторону, тому з лицьової сторони кількість дефектів менша;
- в тканинах саржевого переплетіння на лицьовій стороні рубчик йде знизу уверх, зліва на право;
- найбільш дорогі нитки звичайно виводяться на лицьову сторону. Наприклад, у напівшерстяних тканинах на лицьовій стороні більше шерстяних ниток, а напівшовкових тканинах − шовкових ниток;
- якщо малюнок переплетіння з двох сторін однаковий, то на лицьовій стороні він більш чіткіший;
- у драпах і ворсовому сукні на лицьовій стороні ворс розміщується більш упорядковано, а на виворітній − хаотично.
