Зміст та послідовність виконання роботи. 1. Використовуючи навчальну та методичну літературу, методичні рекомендації до виконання роботи, ознайомитися з основними методами визначення усадки тканин

1. Використовуючи навчальну та методичну літературу, методичні рекомендації до виконання роботи, ознайомитися з основними методами визначення усадки тканин, причинами та способами її усунення.

2. Ознайомитись з технологічними процесами ткацького виробництва, спрямованими на зменшення усадки тканин.

3. Визначити основні етапи протиусадкової обробки для тканин різних за волокнистим складом та будовою.

4. Оформити звіт.

Матеріальне забезпечення

1. Методичні рекомендації до виконання лабораторної роботи.

2. Навчальні посібники

3. Зразки тканин різних за волокнистим складом та будовою.

4. Шаблони для виконання експериментальної роботи.

Зміст звіту

1. Найменування і мета роботи.

2. Вивчити методи визначення усадки тканини.

3. Викроїти три зразки тканин різних за волокнистим складом та будовою.

4. Обчислити усадку тканини по кожному зразку.

5. Зробити висновки по роботі.

Контрольні запитання

 

1. Що називається усадкою?

2. Основні причини усадки.

3. Які тканини дають найбільшу усадку?

4. Які тканини дають найменшу усадку?

5. Охарактеризувати методи визначення усадки тканини.

6. Технологічні процеси зменшення усадки тканин в промисловості.

7. Технологічні процеси зменшення усадки виробу в індивідуальному пошитті.

8. Раціональний підбор різноусадочних матеріалів для верху, прокладки та підкладки.

9. Які основні властивості текстильних матеріалів враховуються при виборі тканини для верху, підкладки та прокладки.

Рекомендована література

 

1. Бузов Б.А. Лабораторный практикум по материаловедению швейного производства. – М.: Легпромиздат. – 1991.

2. Гущина К.С. Эксплуатационные свойства материалов для одежды и методы оценки их качества. – М.: Легкая и пищевая промышленность. – 1998.

3. Мальцева Е.П. Материаловедение текстильных и кожевенно-меховых материалов. – М.: Легпромиздат. – 1989.

4. Мальцева Е.П. Лабораторный практикум по материаловедению текстильных и кожевенно-меховых материалов. – М.: Легпромиздат. – 1989.

Лабораторна робота ТМ-14

Визначення драпірувальності тканини

Мета роботи. Ознайомитись з методикою визначення драпірувальності тканини.

 

Теоретичні відомості

 

Драпірувальність характеризується здатністю тканин створювати м’які округлі склади. Драпірувальність безпосередньо зв’язана з масою та жорсткістю тканин.

Жорсткість – здатність тканин створювати опір змінам форми. Тканин, які легко піддаються змінам форми, вважаються гнучкими. Жорсткі тканини погано драпіруються, гнучкі мають гарну драпірувальність.

Застосування монониток, металевих ниток, сильно крученої пряжі і ниток, збільшення щільності тканини, аппретирування, оздоблення лаке, нанесення плівкового покриття збільшує жорсткість тканини, що знижує її драпірувальність. Погано драпірується парча, тафта, щільні тканини з крученої пряжі, жорсткі тканини з вовни з лавсаном, плащеві і курточці тканини з водовідштовхуючою пропиткою, тканини з комплексних капронових ниток, штучна шкіра і замша.

Добре драпіруються масивні тканини ворсових переплетень, м’які гнучкі масивні декоративні тканини, мало щільні тканини з гнучких тонких ниток і слабо крученої пряжі, гнучкі тканини з ворсом, вовняні тканини крепових переплетень і м’які пальтові вовняні тканини.

Форма виробу залежить не тільки від його конструкції, але і від драпірувальності, жорсткості, гнучкості використаних матеріалів для верху та прокладки. В процесі прання та хімічної чистки при невірному виборі режиму обробки та розчинників може відбуватися зняття пропиток, плівкового шару, виливання клейових речовин із об’ємних утеплювачів, завдяки чому виріб втрачає об’ємність, рельєфність та форми.

Драпірувальність визначається різними методами. Один із методів – дисковий метод. Він дозволяє оцінити драпірувальність матеріалів одночасно в різному напрямку. Цей метод визначає драпірувальність за допомогою спеціального приладу. Зразок тканини, який досліджується повинен мати округлу форму. Його розташовують на диск меншого діаметру і вимірюється площина проекції зразка, при його освітленні зверху і підраховується коефіцієнт драпірувальності, %

К_д =100 (S- S_д) / S,

 

де S – площина проекції початкової не драпірувальної проби, мм²,

S_д – площина проекції драпірувальної проби, мм²

Можна розрахувати значення К_д, користуючись результатами важення паперу (з похибкою до 0,001г), що вирізається по проекціям не драпірувальної проби (вагою m) і драпірувальної проби (вагою m_д ):

К_д = 100 (m – m_д ) / m

 

Рис. 14.1. Визначення драпірувальності тканини дисковим методом:

1 – тканина,

2 – проекція тканини.

а б в

Рис. 14.2. Проекція проби тканини з різною драпірувальністю:

а. велика ступінь драпірувальності;

б. мала ступінь драпірувальності;

в. різна ступінь драпірувальності за основою та утоком.