1. Використовуючи навчальну та методичну літературу, методичні рекомендації до виконання роботи, ознайомитися із методами визначення кручення, урівноваженості та кількості складань швейних ниток.
2. Визначити напрям кручення, укручування ниток і швейних ниток шляхом безпосереднього розкручування. Підрахувати середнє фактичне кручення, коефіцієнт кручення.
3. Порівняти результати випробувань з нормативами показників, вказаних в стандартах.
4. Визначити укручування ниток і розрахувати його величину.
5. Визначити урівноваженість ниток по крученню і число складань швейних ниток.
6. Результати випробування занести в звіт.
7. За результатами випробувань зробити висновок.
8. Оформити звіт.
Матеріальне забезпечення
1. Методичні рекомендації до виконання лабораторної роботи.
2. Навчально-методична література.
3. Плакати, схеми.
4. Круткомер.
Зміст звіту
1. Назва та мета роботи.
2. Дати визначення сукання і укручування ниток і швейних ниток.
3. Визначити напрям сукання, сукання ниток і швейних ниток методом безпосереднього розкручування і сукання одиночної пряжі методом подвоєного кручення, підрахувати середнє фактичне сукання Кф, коефіцієнт сукання б.
4. Визначити укручування ниток і розрахувати її величину.
5. Визначити урівноваженість ниток по суканню і число складань швейних ниток.
6. Результати випробувань занести в звіт.
7. Зробити висновок про структуру випробовуваних ниток.
Контрольні запитання
1. Що називається крученням?
2. Як впливає кручення на якість строчки при пошитті?
3. Методика визначення кручення, її напрямків.
4. Методика визначення укручування пряжі.
5. Методика визначення урівноваженості швейних ниток.
6. Методика визначення числа складань ниток і швейних ниток.
7. В яких випадках застосовується той або інший метод визначення кручення?
Рекомендована література
3. Мальцева Е.П. Лабораторный практикум по материаловедению текстильных и кожевенно-меховых материалов. – М.: Легпромиздат. – 1989.
4. Изгородин А.К. Основы текстильного производства. – М.: Просвещение. – 1988.
5. Кукин Г.Н. Текстильное материаловедение. – М.: Легпромиздат. – 1985.
6. Бузов Б.А. Материаловедение швейного производства. – М.: Легпромиздат. – 1986.
Лабораторна робота ТМ-6
Види хімічних волокон та способи їх виробництва
Мета роботи. Ознайомитись з основними видами хімічних волокон, способами їх виробництва та застосуванням.
Теоретичні відомості
Гидратцелюлозні волокна і нитки. Сировиною для виробництва служить природна целюлоза (із змістом целюлози 90-98 %), одержувана з деревини ялини, сосни, ялиці, буку, бавовняного пуха. Випускається декілька видів гидратцелюлозних волокон і ниток різних за будовою і властивостями.
Звичайні віскозні волокна і нитки. Вони володіють високою гігроскопічністю, стійкістю до світлопогоди, м'якістю, стійкістю до стирання. Використовуються в текстильній промисловості для виробництва матеріалів для одягу.
Високоміцне віскозне волокно. Використовується для виготовлення виробів побутового призначення і технічного призначення.
Високомодульне віскозне волокно (нитка). Має міцність в нормальних умовах в 1,6 р. Вище ніж у звичайного віскозного волокна, в мокрому стані в 2 р. Випускається високомодульне волокно таке як сиблон. Застосовується як замінник середнєволокнистої бавовни. Надає тканинам шовковистість, формостійкість, зменшує усадку та зминання. Використовується в суміші з бавовною та хімічними волокнами.
Мтилон − відрізняється від віскозного підвищеною стійкістю до дії мікроорганізмів, світлостійкістю, стійкістю до стирання. Основна особливість − шерстоподобность, як на вигляд, так і на дотик. Застосовується при виробництві килимів.
Медно-аміачне волокно (нитка). Аналогічно по властивостях звичайному віскозному волокну. Використовується, головним чином, в трикотажному виробництві.
Ацетатцелюлозні волокна і нитки. Сировина − бавовняна целюлоза із змістом целюлози не менше 98 %.Одержують триацетатні й ацетатні нитки.Володіють низькими гігроскопічними властивостями в порівнянні з гідратцелюлозними, мала стійкість до світлопогоди, малоусадочні, добре тримають форму виробів − формостійкі.
Ацетатні і триацетатні волокна термопластичні. При 140-150°С (ацетатні) і 180-190°С (триацетатні) нитки починають руйнуватися, при 230°С і 290°С вони плавляться з руйнуванням.
Білкові штучні волокна і нитки. Вихідними матеріалами служать полімери казеїн (білок молока) і зеин (білок рослинного походження).
По деяких властивостях казеїнові і зеинові волокна наближаються до натуральної шерсті. На дотик вони м'які, теплі. Добрі теплоізолятори. Виробництво обмежено, тобто сировиною служать цінні харчові продукти.
Поліамідні волокна і нитки. Поліаміди − найпоширеніші синтетичні гетероцепні волокноутворюючі полімери. Сировина − продукти переробки нафти, камінного вугілля.Випускають поліамидні волокна і нитки різних видів: капронові, анід, енант. Характеризуються високою міцністю, яка зменшується у вологому стані на 10-13 %. Особливість поліамидних волокон − стійкість до стирання. Перевершують всі існуючі волокна (бавовняне − в 10 р., шерстяне − в 20 р., віскозне − в 50 р.).
Недоліки − низька гігроскопічність, що знижує гігієнічні властивості виробів, виготовленими з цих матеріалів. Невисока термостійкість, при 160°С міцність зменшується на 40-50 %, низька світлостійкість − жовтіють, старіють, стають ломкими, жорсткими, втрачають міцність.
Поліефірні волокна. Лавсан. Володіє великою міцністю, еластичністю. По стійкості до стирання поступаються тільки поліамидним, але більш стійкі до дії світлопогоди.
Лавсанові волокна володіють шерстоподібним зовнішнім виглядом, на дотик вони м'які, теплі, об'ємні. Використовуються як в чистому вигляді, так і в суміші з іншими волокнами.
В сучасний час розроблена модифікована поліефірна нитка шелон-2 − сложнопрофільна, тонковолокниста, шовкоподібна. Використовується при виготовленні шовкових тканин для додання їм малоусадочності, малозминаємості і високих гігієнічних властивостей.
Поліуретанові нитки. Поліуретани − гетероцепні полімери. Особливість поліуретанових ниток − висока еластичність. Поліуретанові нитки додають текстильним матеріалам високу еластичність, пружність, формостійкість, незмінаємість, володіють великою стійкістю до стирання. Витримують температуру до 150°С без руйнувань.
Використовуються для виготовлення еластичних тканин і трикотажних спортивних і медичних текстильних виробів.
Поліакрілонітрильні волокна і нитки. Нітрон х арактеризується високою термостійкістю: в процесі тривалого нагрівання до 120°-130°С не міняють своїх властивостей.
Недоліки – низька гігроскопічність, порівняно велика жорсткість і мала стійкість до стирання.
Нітронові волокна мають вигляд подібний вовні, низьку теплопровідність. Використовуються як замінники вовни при виробництві килимів, штучного хутра. Добавок до шерстяних волокон при виготовленні текстильних матеріалів.
Полівінілхлоридні волокна і нитки. Волокно хлорин.Широке застосування хлорина обмежено завдяки його низької термостійкості: при нагріванні до 90-100°С волокно починає деформуватися. Тому вироби з нього можуть експлуатуватися при температурі не більш 70°С. Використовують хлорин в матеріалах для спецодягу, медичної білизни, виробів технічного призначення.
Полівінілспіртові волокна і нитки. Нерозчинні полівінілспиртові волокна − вінол. Володіють багатьма позитивними властивостями: міцністю, стійкістю до стирання, світлопогоди. Вінол еластичний, володіє високою термостійкістю. Температура початку руйнування волокна − 220°С.
По гігроскопічності наближаються до бавовни, добре фарбується. Застосовуються в суміші з бавовною та вовною для виробництва тканини, трикотажу, килимів і т.д.
Водорозчинний різновид полівінілспиртових волокон використовується в текстильній промисловості як допоміжне (що видаляється) волокно при виробництві ажурних виробів, тонких тканин, при виготовленні гіпюру (замість натурального шовку). Полівінілспиртові нитки застосовуються в медицині для скріплення хірургічних швів.
Поліолефінові волокна і нитки. Одержують поліетиленові і поліпропиленові нитки. Володіють високою міцністю, стійкі до дії кислот, лугів.Термостійкість невелика − при 80°С поліетиленова нитка втрачає близько 80 % міцності. Гігроскопічність нитки практично рівна 0.
Ці волокна використовують, головним чином, для технічної мети, а також в суміші з бавовняними, шерстяними, віскозними волокнами у виробництві матеріалів для верхнього одягу, взуття, декоративних тканин. Для додання тканинам водовідштовхувального ефекту.
