Екологічне право
Тема № 6: Система та правовий статус органів управління і контролю в екологічній сфері та механізм реалізації екологічного права.
Мета: Студенти повинні знати поняття, види і функції управління в екологічній сфері. Студенти повинні орієнтуватись в системі органів управління в екологічній сфері. Студенти повинні знати повноваження органів державного управління загальної і спеціальної компетенції в екологічній сфері.
План заняття:
1. Поняття, види і функції управління в екологічній сфері.
2. Система і статус органів управління в екологічній сфері.
3. Повноваження органів державного управління загальної і спеціальної компетенції в екологічній сфері.
4. Система органів місцевого самоврядування та громадських організацій у галузі управління й екологічного контролю та їх повноваження.
Самостійне вивчення
1. Організаційно-правові форми та здійснення управління й екологічного контролю.
2. Правові форми реагування органів управління і контролю на правопорушення.
ЛЕКЦІЯ
Поняття, види і функції управління в екологічній сфері.
Однією з основних умов, яка гарантує ефективне вирішення екологічних проблем, є адекватний щодо їх рівня і значення організаційний (управлінський) механізм.
Процес управління взагалі — це цілеспрямований вплив з метою впорядкування, функціонування будь-яких систем, підтримка режиму їх діяльності, спрямована на реалізацію завдань і цілей даної системи.
Управління в галузі екології — це цілеспрямована діяльність компетентних органів та уповноважених посадових осіб, мета якої — реалізація екологічного законодавства і забезпечення виконання його вимог. Це процес регулювання за допомогою правових норм правовідносин у галузі екології, спрямований на забезпечення раціонального і ефективного використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій щодо охорони навколишнього природного середовища, попередження погіршення екологічного стану, запобігання екологічним правопорушенням та захисту екологічних прав всіх суб'єктів.
Управління у галузі екології повинно здійснюватись на науково-обгрунтованих засадах, з обов'язковим врахуванням об'єктивних екологічних законів, оскільки порушення механізму їх дії може спричинити порушення екологічного балансу природних систем і тим самим призвести до неповоротних змін та руйнування екологічного благополуччя.
Саме тому зміст управління в галузі екології характеризують нижчевказані принципи:
— принцип законності в регулюванні природокористування та охорони навколишнього природного середовища — передбачає точне та неухильне дотримання всіма державними та громадськими органами і організаціями, посадовими особами і громадянами вимог нормативно-правових актів з питань екології, а також прийняття єдино правильного рішення у випадку колізії застосовуваного законодавства;
— принцип пріоритету охорони навколишнього природного середовища — передбачає прийняття рішення, обумовленого інтересами збереження екологічного благополуччя, тобто максимального збереження екологічних систем і використання їх не на шкоду іншим системам чи природним об'єктам;
— принцип плановості, цілеспрямованості і системності в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього природного середовища — сприяє впорядкуванню діяльності управлінських структур, виключенню її дублювання, стихійності прийняття рішень та видачі розпоряджень;
— принцип узгодження різних рівнів і форм управління в галузі екології, яке забезпечувало б його дієвість та ефективність, відповідність нормативних управлінських актів спеціального характеру актам загального характеру.
Управління в галузі екології здійснюється з різних підходів: з позицій безпосередньої чи представницької демократії або з позицій владного розпорядження держави як єдиного і повноважного виразника волі народу — власника всіх природних багатств країни.
Виходячи з цього, розрізняють громадське управління та державне управління в галузі екології.
Громадське управління передбачає впровадження і зміцнення демократичних начал в регулюванні природокористування та охорони навколишнього природного середовища, максимальне залучення громадян суспільства до вказаної діяльності і здійснюється громадськими об'єднаннями та організаціями.
Управління в галузі екології покликане вирішувати багаторівневі проблеми охорони навколишнього природного середовища. Тому залежно від їх значення для суспільства та обумовленого цим рівня розв'язання екологічних проблем державне управління може здійснюватись на загально-державному та регіональному рівнях.
Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради народних депутатів та їх виконавчі і розпорядчі органи на місцях, а також спеціально уповноважені на те державні органи, такі як Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і його органи на місцях, інші державні органи, до компетенції яких законодавством віднесено здійснення зазначених функцій.
Державне регулювання здійснюється в різних правових формах:
— правотворчій — прийняття рішень, що мають форму закону і його значення;
— правозастосовчій — розробка і прийняття нормативних актів, що забезпечують реалізацію правотворчих нормативних актів;
— правозабезпечувальній (правоохоронній) — застосування санкцій, визначених правовими нормами, у випадку порушення норм екологічного законодавства.
Повсякденне управління в галузі екології має форму оперативного господарського розпорядження. Здійснюється воно за допомогою адміністративних методів:
— метод наказів і приписів — передбачає точне і неухильне виконання управлінського рішення;
— метод рекомендацій — винесення управлінських рішень, реалізація яких передбачає можливість коригування їх з врахуванням місцевих та об'єктних умов або особливостей;
— метод санкціонування, який ще називають методом обмеженого самоуправління, що передбачає можливість для підпорядкованого органу самостійного прийняття рішення, але виконання його лише після затвердження вищестоящим компетентним органом;
— метод дозволу — повного делегування права прийняття управлінського рішення.
З розвитком ринкових відносин все більшого поширення набувають економічні методи управління природокористуванням та забезпеченням охорони навколишнього природного середовища. Тому механізмові економіко-правового регулювання в галузі екології буде присвячено одну із наступних глав.
Управлінський механізм в галузі екології включає в себе дві групи системоутворюючих інструментів:
1) інституціональних, які складають систему державних органів управління природокористування та охороною навколишнього природного середовища;
2) функціональних — форм і засобів впливу на природокористування та забезпечення охорони навколишнього природного середовища.
