Психоаналіз і неофрейдизм.

Психоаналітична філософія по своїх методологічних настанов і принципам являє собою характерну та поширену форму біологістского підходу до суспільних явищ, яка надає широкий вплив на буржуазну філософію історії, естетику, соціологію, політологіюі т. д. Сучасні різновиди психоаналізу, або фрейдизму, являють собою антропологістску трактування людини, відповідно до якої визначальними факторами його поведінки (а також культурно-історичного процесу в цілому)є кореняться в самій людській природі і не піддаються історичному зміни інстинктивні сили і спонукання.

Згідно фрейдизму, структура особистості включає три компоненти. Це область несвідомого, або воно, - найглибше підставу природно -інстинктивних потягів, що включають в себе, перш за все ерос, або інстинкт життя, і його протагоніста - інстинкт руйнування і смерті танатос. Далі, це свідомий компонент психіки, власне Я, яке намагається погодити несвідомі потяги людини до вимог зовнішнього середовища, суспільства. Нарешті, це інтеріорізіровані вимоги суспільства, що відроджуються формою совісті, моральної цензури, ціннісних норм, - так зване над-Я.

Несвідоме, згідно фрейдизму, є провідним і асоціальним початком. Психоаналітики вважають, що з точки зору сучасної біології воно має бути віднесено до генотипу, оскільки в основі своїй є успадковані комплексом інстинктів. У силу цього воно не піддається перетворення під впливом соціальних факторів. Навпаки, воно автономно і саме є провідним фактором людської поведінки.

Для пояснення механізму взаємодії людини і суспільства прихильники фрейдизму висунули дві концептуальні схеми: «принцип задоволення» і «Принцип реальності». Постійне зіткнення принципів «задоволення» і «реальності» породжуєЯ в невротичний стан, гнітюче людини і чревате небезпекою різко-негативної реакції лібідо на соціальні заборони. Історично неврозвиникали зі становленням цивілізації як наслідки табу на інцест, канібалізм, вбивство одноплемінника. Найбільш ранні соціальні заборони - ненадбання історії, вони діють і сьогодні, негативно впливаючи на психічне здоров'я. «Потяги і бажання, знемагаючі під ярмом цих заборон, народжуються заново з кожною дитиною,-писав Фрейд, - існує клас людей, невротики, які вже на ці позбавлення реагують антисоціальної».

Таким чином, фрейдовських людина виявилася виткані з цілого ряду протиріч між біологічними потягами та свідомими нормами,свідомим і несвідомим, інстинктом життя і інстинктом смерті. Але впідсумку біологічне несвідоме початок виявляється в нього визначальним.

Людина за Фрейдом, - це, перш за все еротична істота кероване несвідомими інстинктами.

Як видно, витоки соціального, в тому числі духовної творчості, людини зводиться до біологічних механізмів його життєдіяльності.

Один з провідних неофройдистів, Е. Фромм, спробував уявити людинуяк результат взаємодії психобіологічний і суспільно-історичних факторів. Однак усунути біологістскі пороки теорії Фрейда йому невдалося. Справа в тому, що Фромм виходить з тих же посилок. Незважаючи напрагнення посилити значення соціального середовища у формуванні людини, навітьщось запозичити з марксизму (він оперує такими поняттями, як «Суспільні відносини», «базис», «надбудова»), Фромм не подолав початкового розриву між особистістю і суспільством. Людина зберігає у нього фрейдистське тричленну структуру психіки, продовжує залишатися носієм незмінних властивостей і потенціалу, що соціальне середовище може лише реалізувати, виявити або заблокувати. За Фроммом, людині протистоїть суспільство, що обмежує вільну гру інстинктів вимогами соціальної дисципліни, і, оскільки людина живе в суспільстві і тільки в ньому задовольняє свої життєві потреби, він змушений приймати репресивні умови існування, обмежуючи свою свободу.

Людина за Фроммом, біологічно не пристосований індивід, наслідком чого є його соціальний розвиток.

Питання про наукову неспроможність біологізаторскіх концепцій повинен розглядатися в плані претензій не тільки на опис того, що єлюдина, але і на обгрунтування певної програми соціальних дій - чи то виправдання і захист існуючих в даному суспільстві порядків, або підпорядкування і навіть винищення «менш пристосованих» представниківлюдства і т. п.