Пожежна безпека на будівельному майданчику.

Вимоги до утримання території та приміщень.

Завданям пожежної безпеки у будівництві є попередження виникнення пожеж, забезпечення умов для успішної локалізації та ліквідації їх, своєчасної й безпечної евакуації людей і майна, що досягають переважно організаційними, конструктивними та об'ємно планувальними рішеннями. Важливі також правильна організація і утримання території будівельного майданчика і приміщень на ньому.

До початку будівництва зносять усі споруди, розміщені в протипожежних розривах між будівлями, що зводяться. Відповідно до ПВР на будівельному майданчику до початку основних будівельних робіт влаштовують під'їзні і внутрішні дороги завширшки не менш як 3,5 м для одно і 6 м - для двостороннього руху. При наявності тупикових доріг влаштовують петльові об'їзди чи майданчики 12 х 12 м. для розвороту пожежних автомобілів. До всіх об'єктів, що будуються і експлуатуються, в тому числі й до тимчасових, влаштовують вільні під'їзди.

Не можна загромаджувати різними предметами проїзди, входи і виходи в будівлях, під'їздів і підступи до пожежного інвентаря і обладнання. Через прокладені по території будівництва трубопроводи, електролінії, де є проїзд автомобілів, влаштовують переїзні містки чи об'їзди.

З робочих місць і з території будівельного майданчика слід щоденно прибирати спалимі матеріали (обрізки лісоматеріалів, тріски, кору, тирсу тощо). Будівельний майданчик і споруджуваний будинок повинні утримуватись у постійному порядку, чистоті і пожежобезпечному стані.

Перераховані вище відходи потрібно розміщувати не ближче ніж за 5 м від найближчих будівель і лісоматеріалів та інших горючих речовин.

Дерев'яні та інші спалимі відходи можна тимчасово зберігати на території будівництва на відстані ЗО м від споруджуваних та тимчасових об'єктів у кількості, що не перевищує тридобового постачання цих відходів з цехів чи з об'єктів будівництва.

Складування спалимих будівельних матеріалів у протипожежних розривах між будинками не допускається. Навколо майданчиків для складування та закритих складів територію очищають від трави, кори та трісок.

Складуючи лісоматеріали та інші вогненебезпечні матеріали (толь, руберойд, лінолеум тощо), необхідно додержувати норм складування; крім того, між штабелями повинні бути нормовані проходи і проїзди.

Тимчасові санітарно-побутові й адміністративно господарські приміщення розташовують групами не більше 10 і на відстані, не меншій ніж 24 м від споруджуваного будинку. На територію будівельного майданчика від міської пожежної лінії підводять пожежний водопровід або влаштовують пожежні водойми для зберігання води з мінімальним об'ємом 100 м³. Будівельний майданчик забезпечують телефонним зв'язком і звуковою сигналізацією (сирена, дзвінок тощо). Дороги, проїзди і місця джерел пожежного водопостачання (гідранти, водойми) освітлюють, щоб ними можна було користуватися вночі.

Територію будівельного майданчика забезпечують засобами пожежогасіння, місцем для куріння, а також відповідними плакатами та знаками пожежної безпеки.

Місця для варіння бітуму розташовують на відстані, не меншій ніж 30 м від будівель і споруд IV і V ступенів вогнестійкості, 20 м - від будівель III ступеня і 10 м - від будівель І і II ступенів.

Тимчасову електромережу на будівельному майданчику виконують ізольованим проводом і підвішують на тросах на висоті, не меншій ніж 2,5 м над робочим місцем, 3 м над проходами і 6 м над проїздами.

Керівники будов, дільниць, цехів та інші службові особи, відповідальні за протипожежний стан об'єктів, зобов'язані не лише знати і виконувати правила пожежної безпеки, а й контролювати виконання цих правил усіма працівниками, забезпечити наявність і справність засобів гасіння пожеж

При виникненні пожежі потрібно негайно повідомній пожежну частину і вжити термінових заходів для ліквідації вогню. На будовах слід організувати протипожежний іструктаж і навчання всіх робітників і службовців з пожіч. нотехнічного мінімуму. Осіб, що не пройшли інструктаж до роботи не допускають. На кожній будові створюють добровільні пожежні дружини.

Сушіння приміщень та будівель. Приміщення та будівлі, що зводяться і реконструюються, висушують для скорочення строків будівельно-монтажних робіт, забезпечення можливості виконання оздоблювальних робіт узимку, прискорення процесу зміцнення бетону тощо. Неправильне встановлення чи експлуатація механізмів для сушіння часто спричинює пожежі.

Бетон і цегляна кладка прогріваються парою, гарячою водою, повітрям і електричним струмом. Будівлі слід сушити за допомогою постійних систем опалення, які виконують і здають в експлуатацію повністю чи послідовно по відсіках чи поверхах будівель у міру підготовки необхідного фронту робіт. Електропрогрівання бетону цегляної кладки і замерзлих трубопроводів виконують відповідно до вимог інструкції.

Теплозахист бетону здійснюють будьяким неспалимим матеріалом, а інколи для теплозахисту фундаментів застосовують попередньо оброблені вапняним розчином стружки, тирсу тощо.

При монтажі установок для електропрогрівання проводи для нагрівальних електродів і печей прокладають не по спалимих конструкціях, а по стаціонарних чи переносних опорах і будівельних риштуваннях на ізоляторах. Голі струмоведучі частини, електроди, пружини та інші нагрівальні елементи потрібно поміщати в металеві кожухи і захищати від інших предметів неспалимими огорожами.

Під час сушіння будівель калориферними установками повітронагрівачі встановлюють на відстані 5 м від будівель і споруд, що зводяться, а паливну ємкість не ближче між 10 м від повітронагрівача і не ближче ніж 15 м від будівлі. Більш небезпечні електрокалорифери.

Застосовуючи для сушіння будівель газові сушильні установки, потрібно додержуватись таких правил: при наявності балонів із зрідженими газами їх розміщують не нижче за 1,5 м від установки і 1 м від електричного об- маднання, відстань між сушильною установкою і спалимими елементами чи матеріалами повинна бути не меншою ніж 1 м, а між установкою і важкоспалимим елементом чи матеріалом - не менш як 0,7 м. Установку, яка працює, не можна залишати без нагляду. Не допускається користуватись вогнем біля балонів з газами. У разі появи запаху газу установку негайно відключають. Застосовувати сушильні установки з використанням газу не бажано, бо вони не забезпечують повного згоряння газу, що може призвести до створення вибухонебезпечних сумішей у приміщенні та отруєння обслуговуючого персоналу.

Сушіння будівель за допомогою пальників інфрачервоного випромінювання менш небезпечне. Проте за деяких умов пальники цього випромінювання також можуть спричинити пожежу. Це зумовлено нагріванням поверхні керамічних насадок до температури 800...900°С, внаслідок чого можливе загоряння розташованих поруч спалимих матеріалів. При наявності нещільності газопроводів можливе також пробивання газу, що у разі застосування відкритого вогню може призвести до вибуху.

Отже, основними умовами безпечної експлуатації пальників інфрачервоного випромінювання є справність системи електрозапалювання і герметичність газопроводів, а також розміщення пальників на відстані, не меншій ніж 1 м від поверхні спалимих матеріалів і конструкцій.

Для сушіння приміщень на новобудовах не можна застосовувати тимчасові металеві печі і жаровні (мангали), бо це може призвести майже до повного знищення новобудови.

Вогневі роботи. Основною причиною виникнення пожеж під час виконання вогневих робіт є неправільна організація їх, самовільне проведення чи недодержання заходів безпеки. Тому всі зварювальні та інші вогневі роботи на будівельному майданчику здійснюють лише при наявності письмового дозволу особи, відповідальної за пожежну безпеку на об'єкті. Щоразу, коли треба розвести вогонь, адміністрація будови розробляє заходи для забезпечення пожежної безпеки, погоджує їх з місцевою пожежною охороною, призначає та інструктує осіб, які безпосередньо відповідатимуть за додержання правил пожежної безпеки на місці роботи.

Якщо треба спалити відходи виробництва або Інші матеріали, місце для спалювання вибирають далі від им робництва й призначають спеціальну особу для нагляду. Розводити вогонь на території будівництва заборонено. Розігрівати мастику, клей, лак тощо, розводити вогонь лише в приміщеннях із неспалимих конструкцій.

Бітумні мастики готують у спеціальних печах, а коли користуються відкритими казанами, вони повинні закриватися неспалимими щільними кришками. Заповнюють казан сухим бітумом не більш як на 3/4 його місткості. Місця варіння та розігрівання мастик і бітуму повинні бути віддалені від дерев'яних будівель і складів не менш як на 50 м.

Робітників, які готують мастику, слід заздалегідь проінструктувати.

Випалювати стару фарбу можна лише на неспалимих конструкціях.

Зварювальні та інші вогневі роботи виконують особи, які в установленому порядку здали залік з пожежної безпеки і одержали кваліфікаційне посвідчення і спеціальний талон (видається строком на один рік). Перед початком цих робіт з дільниці прибирають горючі матеріали та забезпечують дільницю засобами пожежогасіння.

Під час виконання газозварювальних робіт небезпека виникнення пожежі чи вибуху визначається наявністю відкритого вогню і обладнання, заповненого горючими газами (ацетиленові генератори і балони з ацетиленом, бутаном чи пропаном). Ацетиленові генератори розміщують на відкритому повітрі чи в добре вентильованих приміщеннях. Встановлювати їх у підвальних приміщеннях не можна.

Під час проведення газо- чи електрозварювальних робіт не можна зварювати, різати чи паяти свіжопофарбова- ні або не висохлі конструкції. Ці роботи не дозволяється виконувати в резервуарах, цистернах чи баках з-під вогненебезпечних рідин чи газів, їх можна проводити тільки після попереднього промивання і наступного продування є мкостей гострим паром чи інертним газом.

Зварювальні роботи в закритих ємкостях виконують лише за спеціальним дозволом адміністрації підприємства, під контролем особи, яка має II чи вищу кваліфікаційну групу з техніки безпеки. Ця особа має перебувати в зоні зварюваної ємкості. Електрозварник, що працює всередині ємкості, повинен мати запобіжний пояс з канатом, кінець якого тримає страхуючий.

У закритих резервуарах та інших ємкостях електрозварювання здійснюють лише з діелектричних килимків, підставок, у калошах, гумовому головному уборі й рукавицях.

Під час грози, дощу і снігопаду зварювальні роботи на відкритому повітрі припиняють, а зварювальні апарати накривають брезентом або ставлять під навіс.

Під час реконструкції та капітального ремонту громадських будівель електрозварювальні роботи та роботи, пов'язані з ремонтом газових комунікацій і електрообладнання, виконують лише після того, як з цих будівель (суміжних приміщень) будуть виселені всі мешканці. Здійснюючи вогневі роботи в житлових чи діючих приміщеннях, де є спалимі матеріали, вироби, речі, щоб захистити їх від іскор, теплоти, застосовують захисні переносні неспалимі огорожі, екрани тощо.

Місця проведення вогневих робіт та встановлення зварювальних агрегатів і трансформаторів очищають від спалимих матеріалів у радіусі не менш як 5 м. Струмоведучі проводи електрозварювальних апаратів протягують так, щоб вони не стикалися із сталевими канатами, гарячими трубопроводами, шлангами ацетиленових апаратів і газо- полуменевої апаратури.

Під час зварювання не можна користуватися одягом і рукавицями з плямами від масла, бензину, гасу тощо.

На кожному робочому місці може бути не більше одного ацетиленового і одного кисневого запасного балона, причому у майстерні повинно бути не більше ніж по п'ять запасних кисневих і ацетиленових балонів. Усі балони потрібно міцно закріпити у вертикальному положенні.

Не можна курити і користуватися відкритим вогнем на відстані ближче ніж за 10 м від балонів з ацетиленом і киснем, ацетиленових апаратів, а також від газових шлангів і газопроводів. Після закінчення роботи газогенератори очищають від карбіду і його мулу. Замерзлі ацетиленові генератори можна відігрівати лише гарячою водою (без домішок масла) або парою. Електрозварник, який працює на висоті, повинен мати сумку для електродів і легку металеву коробку для недогарків. Якщо сила вітру перевищує шість балів, то електрогазозварювальні роботи на висоті виконувати забороняється. Не можна також відігрівати замерзлі ацетиленові апарати відкритим полум'ям. Після закінчення зварювальних та інших вогневих робіт відповідальний за їхнє проведення зобов'язаний ретельно перевірити робоче місце, а також площадки і поверхи, розміщені нижче, щоб виявити приховані місця загоряння, полити водою спалимі конструкції, ліквідувати порушення, що можуть призвести до виникнення пожежі, а в разі необхідності виставити пости.

Влаштування та експлуатація місцевого опалення. Перед початком опалювального сезону печі слід перевірити й відремонтувати. Печі й димоходи потрібно регулярно (не рідше одного разу на два місяці) очищати від сажі.

Заборонено розпалювати печі легкозаймистими і горючими рідинами, залишати їх без нагляду, пережарювати або топити дровами, довжина яких перевищує довжину топки. Дверцята печей, коли їх топлять, слід зачиняти.

Поверхню опалювальних приладів, димоходів і трубопроводів систематично очищають від пилу, тирси тощо. Не можна сушити дрова, вугілля, одяг на печах і біля них.

У деревообробних цехах, складах тощо навколо печей на відстані не менш як 1 м потрібно ставити захисні екрани заввишки 1 м з вогнетривких матеріалів.

Металеві печі (допускаються як виняток) ставлять на металевих ніжках заввишки 20 см, а під ними кладуть ряд цегли на глині або покрівельну сталь по двох шарах азбесту. Така ізоляція повинна виступати на 25 см за периметр печі. Якщо печі встановлюють на підлогу, то основу під ними влаштовують з чотирьох рядів цегли.

Металеві димарі треба включати в димоходи, а якщо димоходів немає, то димарі виводять у вікна або перегородки. При цьому в місці виведення димаря влаштовують неспалиму цегляну перегородку завтовшки не менш як 25 см. Димові канали, що проходять біля спалимих перекриттів, також відокремлюють цегляними перегородками завтовшки понад 38 см.

Труби центрального опалення, які прокладають крізь спалимі перегородки, стіни або перекриття, слід влашто- вувати через гільзи, а при температурі понад 100°С - обгортати азбестом.

Палити печі слід під постійним наглядом спеціально виділеного кочегара.

4.Протипожежна безпека при вантажно-розвантажувальних і транспортних роботах та при зберіганні горючих матеріалів.

Недодержання протипожежних правил при вантажно-розвантажувальних і транспортних роботах, а також норм і режиму зберігання пластмас, синтетичних лакофарбових, покрівельних (толь, руберойд тощо), теплоізоляційних та інших матеріалів, використовуваних на будівельному майданчику, часто призводить до виникнення пожеж та швидкого поширення їх.

Пожежна небезпека опалювальних систем полягає в тому, що під час виділення ними тепла за деяких умов може відбутися запалення горючих матеріалів і речовин. Вентиляційні системи пожежонебезпечні не тільки через запалення горючих матеріалів і вибухонебезпечних сумішей, що переміщуються, а насамперед тому, що по повітроводах, коробах і каналах вогонь дуже швидко може перекидатися в інші приміщення, збільшувати пожежу і спричинювати вибухи.

Усі системи центрального опалення значно менше пожежонебезпечні, ніж прилади і устаткування місцевого опалення. Тому на новобудовах і в житлових, громадських та промислових будівлях, що реконструюються, рекомендується проектувати центральні системи опалення з температурою поверхні нагрівальних приладів 85...95°С.

Для попередження займання горючих матеріалів і вибухів балонів, що містять гази під тиском, від дії теплової радіації опалювальні прилади захищають екранами-щи тами. У водяних і парових системах опалення треба віддавати перевагу нагрівальним приладам з гладенькою поверхнею, що полегшує їх очищення від пилу.

Розширювальні баки, які обладнують на горищах чи технічних поверхах при влаштуванні водяних систем опалення, потрібно розміщувати в неспалимих або важкоспа- лимих кабінах. Котельні рекомендується розміщувати у будівлях, які стоять окремо. Парові котли, що працюють під тиском 0,7 атм і з температурою води понад 115°С, можна встановлювати в окремих одноповерхових будівлях. Попіл від топок вугіллям виносять у пожежобезпечні місця.

Теплоємні печі потрібно встановлювати на самостійній надійній основі. На дерев'яній підлозі перед дверцятами печі (крім печей, що опалюються газом) прибивають металеві листи розміром не менш як 70 х 50 см.

У промислових будівлях і спорудах, де можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші горючих речовин, для видалення парів різних рідин, а також стружок від деревообробних верстатів та шкідливих газів з приміщень, застосовують штучні (примусові) припливно-витяжні вентиляційні системи.

Конструкція і матеріали, з яких виготовлені вентилятори, регулювальне устаткування і обладнання систем повітряного палива, вентиляції й кондиціювання повітря для приміщень, в яких можуть виділятися легкозаймисті чи вибухонебезпечні гази, пара і пил, повинні виключати можливість іскроутворення.

Обгороджувальні конструкції вентиляційних камер у виробництвах категорій А, Б і В, а також повітроводи у виробництвах категорій А і Б виконують з неспалимих матеріалів, а в інших випадках - з важкоспалимих. Відсмоктування легкоконденсованих парів, а також речовин, що можуть при змішуванні створювати займисту чи вибухонебезпечну механічну суміш або хімічну сполуку, не можна об'єднувати в загальну вентиляційну систему.

У приміщеннях виробництв категорій А і Б не можна застосовувати рециркуляцію повітря у вентиляційних системах, а також в системах повітряного опалення і кондиціювання повітря. Повітря, що містить вибухонебезпечний пил чи відходи, потрібно до надходження у вентилятори очищати.

На повітроводах, якими транспортуються горючі і вибухонебезпечні речовини, в місцях перехрещень ними протипожежних перегородок, встановлюють автоматичне вогнезатримувальне устаткування у вигляді шиберів, заслінок тощо.

Місце викидання в атмосферу вибухонебезпечних газів повинно бути від місця викидання димових газів на відстані, яка дорівнює не менш як 10 діаметрам випускної труби, але не менше ніж 20 м по горизонталі.

Велику небезпеку для виникнення пожеж створюють електрообладнання, електропроводка та інше електричне устаткування (нагрівальні прилади, пускові установки в машинах тощо). Пожежі часто виникають від перенаван- таження електромереж і електродвигунів, коротких замикань, електричної дуги та іскріння, нагрівання будівельних конструкцій тощо.

Будівельні норми і стандарти встановлюють найбільш допустимі температури для електрообладнання, які залежно від групи вибухонебезпечної суміші становлять 80...360°С.

Важливим протипожежним заходом в електросистемах є правильний підбір апаратів захисту. Найпоширеніші серед них - плавкі запобіжники, повітряні автоматичні вимикачі й реле.

Тимчасову електропроводку виконують ізольованими проводами на надійних опорах заввишки не менш як 2,5м над робочими місцями, 3,5 м над проходами і 6 м над проїздами. Якщо цих відстаней додержати не можна, то проводи укладають у труби або короби. Підвішувати електролампи на висоті менш як 2,5 м над підлогою не дозволяється. Не ізольовані струмоведучі частини електричних пристроїв (проводи, контакти рубильників тощо) слід надійно захищати або піднімати на висоту, недоступну для дотику.

Забороняється залишати під напругою не ізольовані кінці електропроводів, допускати дотикання електропроводів між собою та до металевих конструкцій, залишати без нагляду ввімкнені в мережу електроприлади та електрообладнання, застосовувати для опалення й сушіння саморобні електронагрівальні прилади. Електрообладнання та електромережі слід регулярно очищати від пилу і бруду, а після роботи - вимикати.

Місця електропрогрівання грунту й сушіння штукатурки обгороджують, а температура при електропрогріванні не повинна перевищувати 80°С. Усе електрообладнання треба заземлювати.

Особливу увагу слід приділяти вантажно-розвантажу- вальним і транспортним роботам, правилам додержання і складування балонів з газом, скляних бутлів і посудин з горючими рідинами та хімікатами, вогненебезпечними легкозаймистими і вибухонебезпечними матеріалами, карбіду кальцію та інших пожежо- і вибухонебезпечних матеріалів. При перевезенні більшості цих матеріалів, а іакож у складських приміщеннях потрібно мати засоби пожежогасіння.

До вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт допускаються особи, які досягли 18 років, пройшли медичний огляд та спеціальний інструктаж.

Транспортуючи й зберігаючи балони з горючими газами і киснем, слід накрутити на них запобіжні ковпаки. На боковому штуцері вентиля балона встановлюють заглушки На великі відстані балони перевозять лише ресорним іранспортом. Забороняється перевозити балони з киснем разом з горючими речовинами, в тому числі і з балонами, заповненими горючими газами.

При перевезенні балонів з горючими газами чи киснем потрібно розміщувати їх вентилями в один бік, зробивши застереження від нагрівання сонячними променями. Перевозять балони у вертикальному положенні в спеціальних кондукторах.

Переміщувати балони із стиснутими газами в межах будівельного майданчика потрібно на спецвізках чи носилках. І Іри цьому балони не повинні ударятися один об одний чи об інші тверді предмети, щоб не спричинити вибуху.

Бензин та інші легкозаймисті рідини перевозять у цистернах чи бочках. Легкозаймисті й горючі рідини на території будов зберігають у вогнетривких наземних або підземних приміщеннях у щільно закритій металевій тарі. Наливати ці рідини можна за допомогою насосів через мідну сітку. Забороняється наливати бензин відром. Максимальна кількість легкозаймистих матеріалів, яку можна зберігати на території будівництва, не повинна перевищувати 5 м³.

Освітлювальна арматура в складах для зберігання легкозаймистих і горючих матеріалів повинна бути герметичною, а вимикачі - винесені назовні.

Масло і оліфу зберігають окремо від різних волокнистих речовин і матеріалів.

У місцях, де складують, виготовляють і застосовують матеріали на основі полімерів, не можна курити і виконувати роботи, пов'язані з використанням вогню або з іскроутворенням. Освітлювальна арматура і електродвигуни в цих приміщеннях повинні бути вибухобезпечними. Тирсу та обрізки деревини треба зберігати окремо від інших матеріалів, а балони з киснем і ацетиленом — у спеціально відведених приміщеннях. До 50 балонів можна зберігати під покриттям.

Готують і зберігають вогненебезпечні мастики, лаки, фарби, оліфу, масла в спеціальному приміщенні з вогнетривких матеріалів, обладнаному вентиляцією. Навколо цього приміщення в радіусі 10 м повинна бути вільна зона.

Карбід кальцію зберігають у герметично закритих металевих барабанах, у сухих не опалюваних приміщеннях з обов'язковою вентиляцією. Підлогу влаштовують на 20 см вище від рівня землі. Зберігати карбід у підвалах заборонено. Відкривають барабани спецпристроями з кольорових матеріалів. Щоб виключити розтікання вогненебезпечних рідин (при їх розливанні) в бік оточувальних будівель і споруд, складські будівлі чи відкриті майданчики для рідин розміщують на більш низьких відмітках чи обволікають.

Протипожежні розриви між будинками й спорудами і складами для зберігання рідин встановлюють відповідно до СНиП ІІ-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий. Нормы проектирования», СНиП 11-106-79 «Склады нефти и нефтепродуктов. Нормы проектирования». Цей розрив не повинен бути меншим ніж 21 м.

Усі рідини, що мають температуру спалаху менш як 61°С, зберігають у закритій тарі. Забороняється зберігати і розливати їх у тару в підвальних і напівпідвальних приміщеннях.

Олійні й леткі лаки, спирт, а також смоли і терті фарби (олійні, емалеві, силікатні, казеїнові) зберігають в неспалимих, добре вентильованих приміщеннях, не допускаючи розміщення в них волокнистих матеріалів. Фарби і лаки на основі вогненебезпечних розчинників зберігають у посуді, що закривається герметично.

Не можна зберігати імпортні клеї, мастики та інші вогненебезпечні матеріали і вироби, якщо немає інструкцій щодо їхнього застосування.

У приміщеннях, де зберігаються бензин та інші легкозаймисті рідини, проводи влаштовують в сталевих трубках, і світильники виконують вибухобезпечними. Загоряння, що виникають на складах вогненебезпечних рідин, гасять пінними, аерозольними та порошковими вогнегасниками, сухим піском, азбестовими покривалами, вогнегасниками на основі оксиду вуглецю (IV).

У приміщеннях, де зберігаються балони з ацетиленом, роблять штучне освітлення або крізь засклені прорізи виконують спеціальне освітлення, застосовуючи світильники типу «Кососвіт». Будь-яке електрообладнання у цих приміщеннях не допускається.

Балони з газами до 50 штук зберігають у спеціальних неспалимих будівлях або під навісами на відкритих майданчиках. Наповнені й пусті балони зберігають окремо.

Негашене вапно при взаємодії з водою виділяє значну кількість тепла, якого часто буває достатньо для запалення матеріалів і конструкцій, що знаходяться поблизу. Це часто спричинює великі пожежі, особливо тоді, коли склади цього вапна розміщують у спалимих будівлях, що не мають достатніх протипожежних розривів.

Негашене вапно зберігають у закритих складських приміщеннях (по можливості на більш підвищених місцях, щоб нони не затоплювались під час паводків і дощу). Підлогу складського приміщення піднімають над рівнем землі не менш як на 20 см. Навкруги складу роблять стоки для відведення води.

Ями для гасіння вапна розміщують на відстані не менш як 5 м від місця його зберігання і 15 м від будівель чи споруд.

Лісоматеріали і столярні вироби, що зберігаються чи виготовляються на будівельному майданчику, відзначаються легкістю запалення деревини, особливо подрібненої (тріски, стружки), і швидкістю розповсюдження пожежі. Ділянка, зайнята під склади лісоматеріалів, повинна бути очищена від сухої трави, бур'яну, кори і трісок.

Круглий ліс складають у штабелі заввишки не більш як 1,5 м з прокладанням між рядами і встановленням упорів проти розкачування колод. При складанні пиломатеріалів у штабелі висота їх при рядовому вкладанні не повинна перевищувати половини ширини штабеля, а при складанні в клітки - бути не більше ширини штабеля. Складаючи штабелі групами, між ними залишають проходи завширшки 2 м. Кожна група може складатися не більш як з 100 м²площі. Протипожежні розриви між групами штабелів чи то будівель мають бути не менш як 24 м.

У приміщеннях для зберігання столярних виробів допускається застосування проводки в сталевих трубках (відкрита проводка ізольованих проводів може бути допущена тільки по ізоляторах), світильників захищеного виконання.

Рубильники потрібно обов'язково виносити за межі приміщення складу.

Пожежогасіння різних матеріалів та речовин. Для попередження пожеж повинна бути налагоджена система профілактики та запобігання їм. Найшвидше пожежі розповсюджуються при аваріях апаратів, трубопроводів з горючими рідинами і газами. Якщо виникла така пожежа, то потрібно терміново перекрити засувки, крани та інші пристрої, що зупиняють подачу горючих рідин та газів, перекачати рідини з однієї посудини в іншу.

Щоб запобігти розтіканню рідини по території чи приміщенню, застосовують пісок, грунт, шлак та інші негорючі матеріали. Якщо поряд з пожежею є ємкості з рідинами, то вживають термінових заходів для видалення, винесення чи евакуації їх.

Горіння різних вогненебезпечних рідин у невеликих обсягах ліквідовують вогнегасниками, сухим піском, шлаком, цементом у порошку, покриттям місць горіння негорючими чи змоченими у воді тканинами.

Горючий бензин, гас чи дизельне пальне гасити водою не можна, оскільки ці рідини легші за воду, вони випливають на її поверхню і продовжують горіти. При горінні рідин в ємкостях (відрах, відкритих бочках тощо) піну чи вуглекислоти під тиском подають уздовж внутрішньої поверхні ємкості.

Великі обсяги рідин гасять за допомогою пожежних автомобілів з застосуванням багатократної хімічної піни, спеціальних покривал з негорючих матеріалів, кошми. До прибуття на місце пожежі міської чи відомчої пожежної частини пожежу гасять члени ДПД і працівники підприємства.

При загорянні ізоляції проводів чи обмоток електродвигунів насамперед відключають напругу (це робить черговий електрик чи особа, яка обслуговує електроустановку). Гасити пожежу на електроустановці, що перебуває під напругою, водою чи пінним вогнегасником категорично забороняється, бо людина може бути вражена електрострумом. Ці пожежі гасять вуглекислотними чи порошковими вогнегасниками та сухим піском.

Лісоматеріали та столярні вироби, які горять, гасять водою, збиваючи полум'я спочатку з зовнішніх поверхонь, і) потім під тиском спрямовують її в середину штабеля чи пакета. Штабелі і горючі будівлі, що розміщуються поблизу, періодично зволожують.

Не можна застосовувати воду при гасінні карбіду кальцію і негашеного вапна, оскільки карбід у взаємодії з водою виділяє ацетилен і настільки швидко розгоряється, що запалює його, а вапно, розігріваючись, сприяє розповсюдженню горіння. У цьому випадку вогонь гасять порошковими вогнегасниками повітряно-механічною піною, а також сухим піском, азбестовими покривалами чи кошмою.

При горінні складів чи навісів для зберігання балонів з газами використовують пінні вогнегасники, а балони інтенсивно охолоджують розпиленою водою. Якщо пожежа дуже розповсюдилася і балони встигли сильно нагрітися, то їх охолоджують, бо вони можуть вибухнути. При пожежі в приміщенні, суміжному зі складом чи навісом, балони (особливо з горючими газами) евакуюють у безпечне місце. Від дії тепла їх захищають за допомогою періодично зволожуваних брезентів.

Пожежі синтетичних матеріалів і пластмас гасять піском, грунтом, порошковими, пінними чи вуглекислотними засобами пожежогасіння.

Перша допомога при пожежах. Подання першої допомоги при пожежах залежить від ступеня ураження людини. Опіки площею понад 1/3 поверхні тіла вважають небезпечними для людини. Якщо потерпілий перебуває в зоні вогню, то його треба винести на свіже повітря, погасити тліючий одяг, для чого його обливають водою або накривають пальтом, ковдрою чи іншим матеріалом, щоб не дати доступу кисню до горючого місця. Потім обпалену частину тіла звільняють від одягу, розриваючи його. При цьому не можна зривати прикипілі до тіла частини одягу, їх залишають на місці. Не можна також зривати пухирі з місця опіку. Потерпілого загортають у чисте покривало чи інший матеріал і доставляють у лікувальний заклад. При обпаленні окремих частин тіла рани протирають спиртом, одеколоном чи водою. На рану накладають суху стерильну пов'язку. Не рекомендується змазувати місце опіку жиром чи мазями.

При опіках першого ступеня на почервонілу поверхню накладають марлеву салфетку, змочену спиртом. При опіках другого, третього і четвертого ступенів потерпілого (після подання йому першої допомоги) направляють у лікувальний заклад.

Під час вибухів різного роду пристроїв у потерпілих можуть бути переломи кісток, втрата дихання, розриви тканин, кровотеча. Якщо у потерпілого виявлено перелом, то треба визначити місце і вид його (відкритий чи закритий). Потім надати тілу нерухомості та створити умови для транспортування. У разі відкритого перелому категорично забороняється видаляти з рани уламки кісток чи вправ ляти їх. Спочатку обов'язково зупиняють кровотечу, змазують шкіру навколо рани настоянкою йоду і кладуть стерильну пов'язку. Потім накладають шини-лижі, палиці, дощечки, зонтики, картон, пучки хмизу, солому тощо. Якщо потерпілий при пам'яті, але до цього був не притомний чи контужений, то йому забезпечують спокій і доставляють у медпункт. У разі відсутності у нього ознак життя йому слід зробити штучне дихання.