Конкуренти та союзники. Добровольці та агітатори.

Структура та завдання виборчого штабу.

Як і в усьому світі, в Україні відбувається активний процес технологізації сфер людської життєдіяльності. Не становить винятку й розвиток політичних процесів, зокрема такої їх важливого складника, як проведення виборів. Поступово на зміну аматорству під час проведення виборчих кампаній приходить професійний, системний підхід із залученням відповідних фахівців та новітніх досягнень у сфері виборчих технологій.

Вибір технологій, ефективність їх застосування багато в чому залежать від характеру виборчого процесу, його перебігу і результатів виборів. В умовах багатопартійності, розшарування і поляризації українського суспільства надзвичайно актуальним завданням є ефективна організація виборчих кампаній.

На якість виборчої кампанії та ефективність комплексу технологічних прийомів можуть негативно впливати такі чинники, як брак інформації, відсутність підготовленого штабного апарату, неадекватне виконання завдань, нестача ресурсів, певні місцеві проблеми.

Із переходом від змішаної до суто пропорційної виборчої системи виборів до Верховної Ради України основним гравцем на вітчизняному політичному ринку стала політична партія. Тому, аналізуючи проблему ефективності виборчих технологій в Україні, під суб’єктом виборчого процесу слід розуміти перш за все політичну силу, а не конкретну особу.

Дослідження наявного у світовій практиці арсеналу методів боротьби за електорат дало змогу виокремити найбільш універсальні чинники ефективності виборчих технологій, які можна вважати визначальними для перемоги на виборах. Ці чинники є характерними й для України, де ефективність виборчих технологій залежить від:

· врахування соціально-економічної та політичної ситуації в окрузі (впровадження виборчих технологій є ефективним за умов врахування демографічних і соціально-економічних показників регіону, результатів останніх виборчих кампаній, інформації про впливових осіб і наявні ЗМІ, аналізу діяльності конкурентів, регіональної специфіки електорату і місцевих проблем);

· відповідності технологій інтересам і потребам виборців (виборці голосують, керуючись насамперед власними, егоїстичними інтересами. Дослідження політичного ринку дає змогу об’єктивно оцінити потреби та очікування електорату й адаптувати під них виборчі технології);

· коректності у визначенні обраної цільової електоральної групи (вдалий вибір пріоритетних сегментів електорату і спрямування на них основного технологічного впливу забезпечує побудову переможної стратегії на виборах);

· наявності необхідного ресурсного забезпечення для проведення виборчої кампанії (фінансове і матеріальне забезпечення суб’єкта виборчого процесу і його команди, оптимізоване відповідно до поставлених цілей кампанії і переліку застосовуваних технологічних прийомів);

· рівня професійності та спрацьованості команди, яка забезпечує виборчу кампанію суб’єкта виборчого процесу (професійна команда кандидата та чітка взаємодія між ними здатна підвищити ефективність розроблених для виборчої кампанії технологій);

· харизматичності політичного лідера, кандидата на виборні посади (суб’єкт виборчого процесу виступає як один із головних ресурсів виборчої кампанії, тому від його лідерських здібностей і залученості до агітаційних процесів залежить електоральний вибір громадян);

· врахування особливостей виборчого законодавства і типу виборчої системи (регламентують розвиток і спрямованість виборчих технологій);

· ідеологічного спрямування стратегії і тактики виборчої кампанії (застосування виборчих технологій повинно узгоджуватися зі стратегічною лінією і тактичними цілями виборчої кампанії);

· рівня політичної культури виборців (у суспільстві з високим рівнем політичної культури ефективними є конструктивні виборчі технології і знижується вплив маніпулятивних технологій і навпаки).