Основні риси риторики Давнього Сходу

Семінар №1

Ораторське мистецтво давнього світу

1. Основні риси риторики Давнього Сходу.

2. Риторика Давньої Месопотамії.

3. Риторика давньої Давнього Єгипту.

4. Риторика Індії.

5. Риторика Давнього Ірану.

6. Риторика Давнього Китаю.

Основні риси риторики Давнього Сходу

У інших регіонах світу розвиток риторики йшов іншими шляхами. Монархічний лад, характерний для Китаю, і відсутність полісної демократії створили інші порівняно з Грецією умови риторики і направляли розвиток мови по інших шляхах.

Монархові були потрібні рада і радники, які б пропонували і критикували рішення. Кожен монарх складав собі думу з міністрів і радників, які сперечалися між собою з приводу проблем, запропонованих монархом, і обґрунтовували ті або інші рішення. Міністри і особливо радники належали до ученого соловія, яке розвивалося в цих умовах.

Така структура державного устрою здавалася виразною і вічною. Основи цієї структури – особа монарха, його здатність приймати і проводити рішення.

Оскільки ухвалення рішень відбувається у вузькому колі аристократів, вимога до мови – граничний лаконізм, розумова і емоційна напруженість стримана пристрасть і відповідальність за кожне слово. Така мова вимагала високої розумовою підготовки і відчуття можливих змін. Звідси прогностика займає перше місце. Хто прозорливий в своїх прогнозах, той краще вгадує розвиток стилю.

Китайський ритор-філософ говорив, що риторика в такій мовній ситуації невід’ємна від філософії і складає з нею одне ціле. Розвиток стилю мови потребував зусиль в поезії. Ритор прагнув оволодіти знаннями по медицині, математиці, астрономії, історії, етиці. Стиль, його компоненти, історична унікальність і здібність до загального обхвату інформації - ядро мовної практики в Китаї.

Китай — одна з найдавніших цивілізацій світу, тут розминулись витонченість звичаїв і ускладнена церемоніальність у спілкуванні.

Законодавство Стародавнього Китаю було досить розвиненим, і юридична риторика тут посідала значне місце. Щоправда, постулати китайських юристів цієї пори, установка на залякування не в усякої сьогоднішньої людини можуть викликати захоплення:

"У сім'ї не можна відмовитися від нагаїв і палок; у державі — від покарань, а в Піднебесній — від виправних і репресивних походів, але при застосуванні їх є головне і другорядне, а при здійсненні їх - те, що протидіє, й те, що сприяє.

На духовне життя Китаю, його релігійну риторику справили могутній вплив дві великі релігійно-філософські системи - конфуціанство та даосизм.

Конфуціанські повчання (які й досі визначають свідомість китайця) - типова риторика морально-етичного характеру.

"Шляхетний муж піклується про дев'ять речей: коли дивишся — бачити; коли слухаєш — чути; аби на обличчі була привітність, а у вигляді — шанобливість; у мові — відданість; а в справах — наважливість; якщо ти в сумнівах — питай, у гніві — думай про наслідки; коли що береш, пам'ятай про борг".

З часом виклад релігійно-філософських ідей набув характеру справжньої проповіді. Одночасно риторика стала невід'ємною частиною двірського та феодального побуту Китаю.

На Давньому Сході склалася різноманітна й багата риторична практика. Але здебільшого вона розвивалася стихійно; красномовці не дуже піклувалися щодо теоретичного узагальнення свого досвіду. Але роль риторики у суспільному житті була досить помітною. З розвитком міждержавних відносин риторичний досвід Сходу адаптувався і на європейських теренах.