Грошова система Стародавнього Китаю

Лекція 8. (Тема 10.) Фінансова та кредитна система Китаю

План лекції:

1. Грошова система Стародавнього Китаю.

2. Становлення сучасної фінансово-грошової та кредитної системи Китаю.

3. Реформування та перспективи розвитку грошово-кредитної системи Китаю на сучасному етапі.

 

Грошова система Стародавнього Китаю

 

У Стародавньому Китаї склалася оригінальна, не схожа на інші, грошова система. З середини II тис, до н.е. в якості грошей використовувалися знаряддя праці, черепашки-каурі у в'язках, пізніше — мідні кільця.

В епоху Чжоу (1066-404 рр. до н.е..) у Китаї з'явилися перші монети. Це були зливки міді, що мали різну форму: лопати — бу, ножа — дао, квадрату — хуань. Ці зливки-монети виготовлялися з вусиком з краю, або з отвором посередині, щоб в'язати з них низки, подібно тому, як використовувалися каурі.

Близько 950 року до н.е. з'явилися цяні - круглі мідні чи бронзові монети з круглим отвором посередині.

У VI ст. до н.е. (за іншими даними, у ІVст. до н.е.) почалося карбування мідної монети, форма якої проіснувала до початку XX ст. Це так звані банлян - круглі монети з квадратним отвором. Ці монети нанизували на шнурок або квадратну паличку по 100 штук; 10 шнурків складали 1 юань. Був встановлений зразок якості монет (сплав міді та олова) та вага монети - 7,6 г (хоча на практиці вага могла суттєво відрізнятися).

Поряд з мідними грішми в обігу перебували золоті зливки певної ваги — цзинь. УII ст. до н.е. один цзинь містив у собі 244 г золота та зазвичай прирівнювався до 10000 мідних монет.

На золотих зливках карбувався ієрогліф "золото", або зазначалася його вага. Курс мідних монет був явно завищеним, вочевидь, вони були в певній мірі грошовими знаками.

Золото вживалося у міжнародній торгівлі, проте основою грошової системи у внутрішньому обігу Китаю залишалася мідь, тобто саме вона була товаром, що відігравав функцію міри вартості. Така роль міді значно відрізняла китайську грошову систему від європейських, у яких рахунок йшов на срібло і золото, а мідні гроші розглядалися як розмінні.

У період Західної і Східної Хань (205 р. до н. є. — 220 р. н. є.) уперше було зроблено спробу замінити металеві гроші казначейськими білетами. У період спустошення казни внаслідок воєн імператор У Ді став випускати грошові знаки зі шкури рідкісного білого оленя у вигляді квадратів з малюнком. Кожний квадрат прирівнювався до 400 тис. мідних монет.

Перші паперові гроші, що з'явилися в Китаї до нашої ери, використовувалися в похоронних церемоніях: їх спалювали на вогнищі, розведеному біля могили покійного, вважаючи, що таким чином вони потраплять до небіжчика, щоб полегшити його замогильне життя.

Пізніше, паперові гроші з'явилися як торгові квитанції в епоху династії Тан (618-907). Ними намагалися користуватися купці і торговці, щоб не мати справу з великою кількістю мідних монет при великих комерційних угодах.

У 600-і роки в Китаї друкувалися паперові гроші місцевого значення. Коли уряд випустив важкі монети малої купівельної спроможності, люди почали залишати їх у купців і користуватися отриманими взамін розписками. На початку XI в. держава позбавила купців права давати розписки і сама надрукувала квитанції, які офіційно замінили монети і значно спростили розрахунки. Ці державні квитанції вже мали фіксований номінал.

Спочатку банкноти були обмежені територіально і по терміну дії. Якщо банкнота пред'являлася пізніше заявленого терміну, за неї давали суму менше номінальної вартості.

В епоху імперії Сун (960-1279) центральний уряд застосував систему паперових грошей для монополізації виробництва солі, а також через дефіцит міді: багато шахт закрилися, величезний відтік мідних грошей з імперії відбувався в Японію, Південно-Східну Азію, Західну Ся і в Ляо, Це спонукало імперію Сун поряд з мідними випустити державні паперові гроші, щоб полегшити становище державного монетного двору і знизити вартість міді.

У відповідності з розширенням грошового обігу розвивався грошово-лихварський капітал. Зазвичай, гроші надавалися під 20% річних, але інколи лихварі брали набагато більше. Так звані дзинь-дзя - великі ділки — володіючи значними капіталами, позичали гроші під високий процент.

Таки чином, характерною рисою грошової системи Китаю було те, що мірилом вартості була мідь, а монет існував понад 2000 років. На початку XI століття уряд уповноважив шістнадцять приватних банків у провінції Сичуань на друкування купюр, але в 1023 р. він конфіскував ці підприємства і створив відомство з нагляду за виробництвом банкнот.

Як тільки паперові гроші отримали гарантію золотом і сріблом з державних резервів, уряд ініціював випуск загальнодержавних банкнот. Це відбулося між 1265 і 1274 роками. Одночасно держава династії Цзінь також друкувала паперові банкноти принаймні з 1214 року.

Для порівняння можна зазначити, що в Європі перші паперові гроші появились у 1601 р. у Швеції.

До 1455 році, прагнучи стримати економічну експансію і покласти край гіперінфляції, нова династія Мінг вилучила з обігу паперові гроші та практично призупинила торгівлю.

До початку XX ст. основною грошовою одиницею в Китаї був срібний лян (тазль), рівний 10 мао і 100 финям. У сільській місцевості ходіння мали древні мідні монети - няні, або кеші. Широке поширення мали банкнота і монети різних іноземних держав.

Юані почали випускати у вигляді срібних монет в 1835 р., проте лян теж був в обігу в якості грошової одиниці. У лянах обчислювалися митні збори(до 1930 р.) і податки(до 1933 р.).