Універсальні та спеціалізовані фінансові установи кредитної системи

 

Кредитна система Німеччини є дворівневою:

o перший рівень - центральний банк Федеральної Республіки Німеччини (Дойче Бундесбанк);

o другий — фінансово-кредитні установи (банківські установи та небанківські фінансово-кредитні установи (ощадні каси, будівельні товариства, кооперативні кредитні установи, інвестиційні компанії, страхові компанії, пенсійні фонди)).

Другий рівень кредитної системи Німеччини складають універсальні та спеціалізовані фінансові установи. За формою власності вони можуть бути приватними, кооперативними або публічно-правовими інституціями.

Згідно Закону «Про банківську діяльність» фінансово-кредитні установи можуть здійснювати фінансові послуги:

- інвестиційне брокерське обслуговування;

- інвестиційний консалтинг;

- посередництво;

- операційна система багатосторонньої торгівлі;

- фінансове управління портфелем;

- організація бізнесу;

- власні торговельні послуги третім особам;

- факторинг;

- управління інвестиціями;

- фінансовий лізинг.

В національній статистиці Німеччини фінансово-кредитні інститути поділяються на певні групи.

Банківська мережа включає значну кількість банків та їх філій. Практично будь-який німецький банк надає повний пакет послуг. Основна відмінність між банківськими установами полягає в цінах на послуги і в рівні їх надання.

Кредитні банки. В основі другого рівня банківської системи Німеччини є, так звані, кредитні банки. Ці банки діляться на декілька груп. Першу групу складають великі банки, які носять назву гросбанків і які є універсальними («Дойчебанк», «Байерише Хюпо-унд Ферайнсбанк», «Дрезденбанк» і «Комерцбанк».). Це акціонерні товариства, кожне з яких має від 200 до 400 тис. акціонерів і розгалужену мережу філій як усередині країни, так і в міжнародному масштабі.

Кожен з гросбанків очолює промислово-фінансову групу, в яку входять поряд з кредитними установами також і промислові концерни. Так найбільшу фінансово-промислову групу має «Дойчебанк»: до неї входять найпотужніші концерни таких ключових галузей економіки як електротехніка, електроніка, атомна промисловість і важке машинобудування. Особливо тісно «Дойчебанк» взаємодіє із промисловими концернами «Сіменс», «Геш», «Ганіел», «Хенкель» та ін.

Так, «Дойчебанк», крім своєї власної мережі філій, об'єднує:

- дві комерційні філії;

- три іпотечні філії;

- філії з управління організаціями з питань колективного вкладення ринкових цінних паперів;

- філії лізингових компаній;

- будівельно-ощадну касу для надання житлових кредитів;

- страхову компанію;

- інвестиційний банк, що спеціалізується на злитті-поглинанні;

- банківських і фінансових філій за кордоном, серед яких відомий англійський банк Morgan&Steanley.

Фінансова група «Дрезденбанку» дещо поступається попередній. Вона включає:

- банківські комерційні філії;

- п'ять іпотечних банків;

- ощадну касу для житлового будівництва;

- товариство з вкладення й управління капіталами або фінансовими фондами та нерухомістю;

- дев'ять банків та близько тридцяти фінансових філій за кордоном.

Група «Комерцбанку» теж заснована на тісних зв'язках. Вона об'єднує:

- комерційний банк;

- іпотечний банк;

- ощадну касу для житлового будівництва;

- дві філії з лізингу;

- філії з фінансового управління;

- філії з надання земельного кредиту;

- дві філії з пайовою участю в капіталі;

- дев'ять банків і три фінансові товариства за кордоном.

Ці банки - типові універсальні банки, що виконують весь діапазон банківських операцій. їх сукупні активи складають більше 10% всіх банківських активів Німеччини. Вони відіграють ключову роль у фінансуванні зовнішньої торгівлі, емісійно-засновницькій діяльності і трастових операціях клієнтів. Маючи мережу з більше 4000 філій по всій території Німеччини, в цілому вони обслуговують близько 20 млн клієнтів.

Другу групу кредитних установ складають регіональні банки. Їх діяльність здійснюється на підставі законодавства про діяльність акціонерних товариств, акціонерних командитних товариств і товариств із обмеженою відповідальністю. Тривалий час діяльність регіональних банків була обмежена одним районом чи галуззю, але сьогодні вона поширюється на всю територію Німеччини та за її межі. До регіональних банків Дойче Бундесбанк зараховує також приватних банкірів. Серед найбільших з них банкірські доми «Оппенхайм», «Мерк, Фінк і компанія»та ін., хоча їх кількість з кожним роком значно зменшується.

Найбільші банки цієї групи також є універсальними і мають філії усередині країни і за кордоном. До цієї ж групи банків відносяться і Інтернет-банки.

До третьої групи кредитних банків належать також філії іноземних банків (країн європейського економічного простору та третіх країн), діяльність яких на фінансовому ринку Німеччини є досить розповсюдженою. В основному вони обслуговують підприємства своїх країн, що ведуть торгово-промислові справи в Німеччині. Відкриття таких банків здійснюється з дозволу німецької адміністрації, а діяльність підпорядкована німецькому банківському законодавству.

Інститути ощадних кас. На початок 2011 р. в Німеччині налічувалося 441 установа даної групи, що мають в цілому 12000 філій. Майже всі вони є муніципальними установами. В якості власників і відповідно гарантів збереження засобів вкладників є міста і регіони.

Відповідно до статуту ощадні каси — це установи, покликані «служити на благо суспільству». їх основне завдання полягає в наданні населенню певного набору послуг, збереження заощаджень і задоволення місцевих потреб в кредитуванні за рахунок вкладів.

В групі ощадних установ виділяється ДГЗ «ДекаБанк» (німецький муніципальний банк), який утворився на початку 1999 р. в результаті злиття Німецького регіонального банку і «ДекаБанка». Він є головним інститутом Союзу німецьких ощадних банків для проведення крупних міжбанківських і трастових операцій. Банк діє на основі публічного права, тобто як акціонерне товариство. У числі клієнтів банку - інші банки, фінансові і страхові компанії, будівельні товариства, німецька індустрія житлового будівництва, національні і європейські регіональні адміністративні органи всіх рівнів, промислові і торгівельні фірми - резиденти і нерезиденти. Банк бере участь у виконанні Федеральних і муніципальних кредитних програм, проводить операції на грошовому, валютному ринках і ринку цінних паперів.

Ощадні каси об'єднані в регіональні союзи, які консультують своїх членів, надають їм допомогу в правових питаннях, в питаннях управління, організації праці. Вони займаються підвищенням кваліфікації персоналу ощадкас, перевіряють їх щодо фінансових питань. Також вони представляють інтереси ощадкас у стосунках з парламентами і урядами федеральних земель. Регіональні союзи, ощадні каси і уряди земель є власниками регіональних банків земель.

У 1908 р. ощадні каси Німеччини отримали право відкривати чекові рахунки, і тоді перед ними постала проблема клірингу. З цією метою була створена мережа «банки земель - центри жиророзрахунків», які на рівні земель здійснюють, окрім інших функцій, клірингові розрахунки між ощадними касами. Нарешті, на національному рівні система «компенсаційний банк - комунальний банк» забезпечує кліринг між банками земель.

Отже, банки земель — універсальні комерційні банки, але одночасно і розрахункові центри, що здійснюють міжрегіональні розрахунки між ощадкасами та іншими кредитними установами, надають міжбанківські кредити, що представляють ощадкасам.

Банки земель є юридичними публічно-правовими особами, гарантія яких забезпечується або Регіональною асоціацією ощадних кас, або тими землями, на території яких вони функціонують. Вони виконують потрійну функцію:

- є центральними банками для ощадних кас земель і в цій якості забезпечують клірингові розрахунки між ними;

- є регіональними банками та здійснюють фінансові операції з іншими органами влади і регіональними установами;

- є універсальними комерційними банками і видають на підставі власних засобів і облігацій, що випускаються, кредити під нерухомість і промислові кредити, а також здійснюють у великому обсязі фінансові операції в інших країнах.

Діяльність ощадних кас координується їх головними організаціями - жироцентралями. В Німеччині існує 12 жироцентралей, що є центральними організаціями ощадних кас земель. Вони керуються в своїй діяльності спеціальним законодавством, а також Законом «Про кредитну справу». За зобов'язаннями жиро централей несуть відповідальність відповідна федеральна земля, ощадні каси та їх регіональні союзи. Обсяг діяльності даних кредитних установ розповсюджується тільки на територію їх гаранта. Головною функцією жироцентралей є здійснення безготівкових розрахунків між собою й ощадними касами; вони є одночасно й основними кредитними закладами місцевих органів влади. Стійка ресурсна база цих закладів визначає їх переважну спеціалізацію на довгостроковому кредитуванні населення, нефінансових компаній, держави. Усі вони мають статус суспільно-правових установ, а в якості власників і гарантів збереження коштів виступають муніципальні органи міст і округів.

Разом із жироцентралями ощадні каси утворюють велику жиросистему в галузі операцій безготівкового розрахунку. За винятком декількох випадків, вони є установами громадського права, їхні гаранти — насамперед громади міст і районів. Сфера діяльності цих кредитних установ поширюється тільки на регіон їх гаранта.

Найбільшими з них є «Західнонімецький крайовий банк жироцентрале», створений у 1969 р. внаслідок об'єднання найстаріших розрахункових палат: «Рейнської жироцентралі» і «Крайового банку для Вестфальської жироцентралі», а також «Баварський крайовий банк жироцентрале», заснований у 1972 р. шляхом об'єднання попередніх закладів.

В порівнянні з іншими видами банків, Ощадбанки в Німеччині найбільш наближені до населення, дрібних і середніх підприємців.

Ощадні каси і банки земель можуть виконувати свої функції тільки за умови збереження усіх специфічних ознак німецького інституту ощадкас: регіонального принципу, публічно-правової форми, філійної мережі, відповідальності засновника і принципу кооперації через державні банки земель.

Нині ощадкаси є найбільшою групою фінансово-кредитних установ Німеччини. Близько 60% всіх німців мають той чи інший рахунок в ощадкасі.

Інститути кооперативного сектора. На початок 2011 р. в Німеччині налічувалося 1165 установ даного сектора, що мають в цілому 12117 філій.

Кредитна кооперація зародилася в Німеччині в кінці XIX ст. Масовий розвиток сільськогосподарських і кредитних кооперативів в Німеччині пов'язаний з іменами і діяльністю Ф.В. Рейффайзена, X. Шульце-Деліча і В. Гааза. Ф.В. Рейффайзен був засновником перших сільськогосподарських кредитних кас, які одночасно здійснювали на користь своїх членів торгівельну діяльність (кредитні кооперативи з товарними функціями). X. Шульце-Деліча був ініціатором створення кредитних кооперативів для обслуговування дрібних підприємців і ремісників, зайнятих в несільськогосподарській сфері. В. Гааз був організатором постачальницько-збутових і переробних кооперативів з кредитними функціями.

Підставою для створення кооперативного кредитного сектора в Німеччині є ідея про фінансову допомогу шляхом самодопомоги. Сьогодні кооперативні кредитні товариства пропонують універсальний асортимент послуг, незважаючи на те, що їхня діяльність зосереджується на одержанні безстрокових і ощадних вкладів та на видачі короткотермінових і середньотермінових кредитів своїм членам, причому обсяг довготермінових кредитів постійно збільшується.

Лідером інститутів кооперативного сектора є ВАЖ АС («Дойче Геноссеншафтсбанк АГ») - Центральний банк кооперативів. Він є центральним банком кредитних кооперативів Німеччини, що займають провідні позиції в роздрібних банківських операціях. Банк має філії як в Німеччині, так і за кордоном, а також дочірні компанії. Банк забезпечує кредитні кооперативи такими банківськими послугами, як грошові перекази, експортне фінансування, доступ на міжнародний фінансовий ринок. Дочірня компанія надає банківські послуги інституційним інвесторам, а також середньому і крупному внутрішньому та зарубіжному бізнесу.

Кооперативні банки — банківські установи, через які здійснюються розрахункові операції між окремими кооперативними кредитними товариствами. У Німеччині існує досить розгалужена мережа кооперативних банків, які очолює центральний «Німецький кооперативний банк»,заснований у 1949 р. Представляючи інтереси всіх кооперативних закладів, банк у своїй діяльності спирається на регіональні кооперативні центральні банки, а ті, у свою чергу, на декілька тисяч дрібних кооперативів.

Особливе місце серед кооперативних банків займає «Банк для німецьких профспілок», заснований у 1956 р. після злиття 6 профспілкових банків. Цей банк досить активний у фінансуванні житлового будівництва й соціальному забезпеченні, тобто в тих сферах, які безпосередньо зачіпають інтереси робітників. В усьому іншому банк проводить звичайні кредитні операції.

Кооперативні кредитні установи. Значна мережа кооперативних кредитних установ знаходяться в містах здебільшого під назвою «Фольксбанк», а в сільській місцевості - під назвою «Райфайзенбанк».3а юридичним статусом фольксбанки та райфайзенбанки є кредитними кооперативами, на які поширюється дія федерального банківського законодавства.

Співвласником кооперативних кредитних установ може стати кожен, хто придбає хоча б один його пай. Тим самим він отримує і право голосу для визначення цілей діяльності та управління. У кожного співвласника лише один голос незалежно від кількості паїв. Цим гарантується рівномірний розподіл впливу співвласників на діяльність банку. Сьогодні кооперативні кредитні установи пропонують своїм клієнтам універсальний асортимент послуг, не дивлячись на те, що їх діяльність зосереджена переважно на ощадних вкладах, вкладах до запитання і на видачі короткострокових і середньострокових кредитів своїм членам.

Інститути кооперативного сектора носять здебільшого регіональний і навіть локальний характер, бо об'єднують, як правило, підприємців з одного населеного пункту. Отже, так само як і інститути ощадних кас, вони не прагнуть до отримання максимального прибутку, а намагаються надати своїм клієнтам банківські послуги на пільгових умовах.

Іпотечні банки. Основною активною операцією державних і приватних банків є кредити під іпотеку і комунальні облігації; пасиви формуються за рахунок емісії заставних листів. Іпотечні банки Німеччини становлять групу з 3 публічно-правових та 15 приватних банків, які спеціалізуються на кредитуванні земельних ділянок і модернізації об'єктів нерухомості. Ці банки надають довготермінові кредити також на фінансування житлового будівництва й модернізацію житлових будинків, для промислових і сільськогосподарських капіталовкладень, що гарантуються шляхом видачі заставних прав на земельні ділянки. Іншим видом діяльності цих установ є надання комунальних кредитів Такі кредити надаються федераціям, землям і муніципалітетам, корпораціям і установам громадського права

Найбільшими іпотечними банками Німеччини вважаються «Німецький центральний земельний банк», «Франкфуртський іпотечний банк», «Рейнський іпотечний банк» та інші Іпотечне кредитування в Німеччині засноване на широкій мережі кадастрових закладів, які займаються описом і реєстрацією всіх земельних ділянок за декількома критеріями. Кадастр нерухомості фіксує розміри і кордони земельних ділянок, а поземельна книга інформує про те, хто є власником земельної ділянки і будівель, які розташовані на ній, які права забезпечення лежать на цьому майні. Ці два документи доповнюють один одного і ведуться різними державними службами. Іпотечні банки надають довгострокові позики під заставу нерухомості за рахунок коштів від емісії і реалізації іменних заставних листів (великі купюри) і на пред'явника (дрібнокупюрні). Контрольні пакети акцій багатьох приватних іпотечних банків Німеччини належать гросбанкам, які заміщають також керівні посади в державних іпотечних банках.

Будівельні товариства. Їх діяльність пов'язана з фінансуванням будівництва. У Німеччині функціонує публічних і 13 державних будівельних товариств з розгалуженою мережею (1860 філій). Акумулюючи надходження вкладників до загального фонду, вони надають вкладникам за планом розподілу коштів кредити на будівництво житлових об'єктів і квартир. Вкладник повинен у визначений термін вносити певні суми до загального фонду. Тільки після цього він отримує право на позику. Нині відомими лідерами в Німеччині серед будівельних товариств є фірма «Кнауф», яка спеціалізується на виробництві будівельних матеріалів для систем сухого будівництва, тобто — для внутрішнього оздоблення приміщень, та компанія - один із європейських лідерів з продажу будівельних матеріалів і товарів для дому.

Інвестиційні компанії (товариства) поділяються на банки операцій з цінними паперами (торгові компанії; філії іноземних фінансових установ); кредитні банки (регіональні банки та інші комерційні банки); інститути в кооперативному секторі та приватні спеціальні банки. Перші інвестиційні товариства з'явились в Німеччині в кінці 20-х років XX ст., проте внаслідок світової економічної кризи ці товариства припинили своє існування. Після Першої Світової війни інвестиційні товариства були заново створені гросбанками. Серед них варто відзначити «Загальне німецьке інвестиційне товариство», створене в 1949 р. у Мюнхені «Комерційним банком»,«Німецьке товариство капіталовкладень», засноване в 1956 р. у Дюссельдорфі «Німецьким банком», «Німецьке товариство по інвестуванню збережень в цінні папери» у Франкфурті тощо. Операції німецьких інвестиційних товариств полягали у випуску і продажу своїх сертифікатів або акцій, щоб на виручені кошти набути акції різних концернів. Серед інвестиційних компаній, основним напрямком яких є інвестування коштів у промисловість і транспорт, найбільшим є «Торговий берлінський і франкфуртський банк», який був створений внаслідок злиття двох впливових банків - «Берлінського торгового товариства» і «Франкфуртського банку». Банк спеціалізується в таких галузях діяльності як інвестиційні консультації, трастова справа, брокерські послуги тощо.

Особливу групу інвестиційних кредитних установ складають, так звані, приватні спеціальні банки. Ці банки були створені державою після Першої світової війни для відновлення зруйнованої економіки. Серед цих установ слід визначити, у першу чергу, створений у 1948 р. «Банк відновлення», який спочатку видавав середньо- і довгострокові кредити для відновлення підприємств. З початку 60-х років банк видавав також кредити функціонуючим підприємствам відповідних галузей промисловості і експортував капітал в країни, що розвиваються. У 1949 р. був заснований «Промисловий кредитний банк», який спеціалізувався в інвестуванні коштів у промисловість. У тому ж 1949 р. був створений «Сільськогосподарський рентний банк» для кредитування сільського господарства. Нині середньострокове кредитування експорту здійснює «Експортний банк»,заснований у 1952 р.

Специфіка операцій інвестиційних товариств полягає в тому, що вони реалізують свої сертифікати (або акції) і на залучений капітал купують акції промислових та інших підприємств. У Німеччині нараховується 100 інвестиційних компаній, переважна більшість яких є філіями іноземних фінансових установ іноземних фінансових установ.

Страхові компанії. Страховий ринок Німеччини характеризується динамічним розвитком. Щорічний приріст страхових платежів складає у Німеччині 10%.

Федеративний устрій Німеччини є важливим чинником у розвитку надання страхових послуг безпосереднім споживачам. Регіональні страховики підтримують свою фізичну присутність у всіх федеральних землях Німеччини. Більшість великих страхових компаній вирішують питання активізації з укладання нових і поновлення раніше укладених договорів страхування через страхових агентів, які, або працюють на основі контракту з страховою компанією, або діють, як, так звані, «зв'язані» страхові агенти. Великим постачальником клієнтури є незалежні страхові брокери, які обслуговують різні страхові компанії. Широко налагоджений прямий продаж страхових полісів здійснюється безпосередньо з офісів страхових компаній.

Страхова справа у Німеччині підтверджена жорсткою законодавчою регламентацією У даний час діє Закон про державний страховий нагляд з 1983 р. (з обліком наступних змін, внесених у грудні 1985 р. та у жовтні 1990 р.), що містить основні правові норми, які регулюють страхові відношення.

Як і в інших країнах, у Німеччині існують компанії зі страхування життя, майна, а також компанії перестрахування, причому, слід зауважити, що обороти компаній зі страхування майна значно перевищують обороти інших страхових закладів.

Пенсійні фонди. Перший пенсійний фонд у Німеччині було створено у 1966 р., однак популярності ці фонди набули лише у 1990-х, коли внаслідок приєднання східної частини Німеччини соціальна захищеність у країні ослабла і населення відчуло гостру потребу подбати про своє майбутнє завчасно.

Пенсійну систему Німеччини вважають однією з найефективніших у Європі. Модель німецької пенсійної системи характеризується як «система трьох рівнів». У цілому в Німеччині існують чотири «обов'язкові системи» такого типу:

- установлене законом пенсійне страхування, що є обов'язковою системою для робітників та службовців, а також для деяких особливих категорій саме зайнятого населення;

- пенсійне забезпечення чиновників, що є обов'язковою системою для держапарату;

- допомога по старості для фермерів, що представляє собою обов'язкову систему для всіх фермерів, а також для членів їх родин;

- пенсійне забезпечення за професійними групами, що являє собою обов'язкову систему для «осіб вільних професій» (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси й ін.).

На території Німеччини функціонує значна кількість філій іноземних кредитних установ - держав-членів ЄС та інших держав. Для здійснення діяльності в Німеччині відділенням іноземних банків з держав-членів ЄС ліцензії не вимагаються, вони підлягають контролю з боку держави, що зареєструвала банк. Діяльність відділень іноземних банків з інших держав підлягає контролю з боку Федерального управління фінансового нагляду Німеччини(як і діяльність національних кредитних установ).

Загалом, на структуру сучасної німецької кредитної системи значно вплинув федеральний устрій держави, а також розділення країни на окупаційні зони після Другої світової війни, що сприяло створенню багаторівневої структури управління кредитною системою. В Німеччині діє найбільш потужна система ощадних і кооперативних банків, що знаходиться під пильним наглядом як регіональних, так і федеральних органів влади. Це робить кредитну систему Німеччини однією з найбільш соціально орієнтованих у світі.