Науково-технічна патентна інформація

ЛЕКЦІЯ №4

ПАТЕНТНИЙ ПОШУК. ОЗНАЧЕННЯ ТЕОРЕТЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Науково-технічна патентна інформація

 

Патентна інформація має юридичну та науково-технічну основу. Патентознавство займається питаннями правової охорони і захисту пріоритету відкриттів та винаходів. Авторство охороняється законом. Результати розумової праці, які застосовуються в промисловості, називають промисловою власністю. Вона поділяється на відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, фірменні назви.

Корисна модель — це розв'язання технічної задачі, яка відрізняється відносною новизною і належить до пристроїв з явно вираженими просторовими формами (об'єм, компонування). Під промисловим зразком розуміють особливості зовнішнього вигляду промислового виробу, які виконані промисловим шляхом, надають виробу художні (естетичні) переваги і мають в собі новизну або оригінальність. Товарний знак — це розміщені на товарах або використані при їх рекламі позначення, які відрізняють певні товари від аналогічних товарів інших підприємств.

Щоб захистити певний вид промислової власності, необхідно подати заявку у держдепартамент інтелектуальної власності для отримання патентів.

Деклараційний патент надає винахіднику права, пільги згідно з чинним законодавством, а виключне право користуватися і розпоряджатися винаходом залишає за собою держава або установа. Деклараційний патент діє безстроково. Патент на винахід надає патентодавачу виключне право розпоряджатись винаходом. Патент діє тільки певний термін (15...18 років).

У нашій країні чинні обидві форми охорони авторських прав винахідника, проте у випадку, коли винахід був створений в процесі роботи автора на державному, громадському або кооперативному підприємстві й фінансувався ними або виконувався за їхнім завданням, заявнику видається тільки авторське свідоцтво. Тому основну частину патентного фонду колишнього СРСР складають описи до авторських свідоцтв.

Патентна інформація як джерело науково-технічної інформації відзначається оперативністю (як правило, випереджає публікації інших інформаційних матеріалів), достовірністю (дані перевіряються державною патентною експертизою), повнотою відомостей (викладається суть відкриттів або винаходів, ви­користовується наскрізна нумерація патентних документів).

Основною науково-технічною цінністю патентної інформації є описи винаходів, які за патентним законодавством не можуть мати недостовірні відомості і відрізняються новизною. Тому правильне використання патентної інформації дає можливість здійснювати нові розробки на рівні кращих світових зразків із урахуванням існуючих рішень та основних тенденцій розвитку техніки.

У зв'язку з цим на початку розроблення науково-дослідної теми (проблеми) необхідно попередньо провести патентні дослідження. Це комплекс робіт, який включає в себе пошук, відбір, аналіз і цілеспрямоване використання патентної інформації (патентної документації та літератури).

Патентною документацією називають публікації офіційними органами різних країн даних про відкриття, винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки. Відомості публікуються у вигляді бібліографічних та реферативних даних або повних описів. Під патентною літературою розуміють різні видання (статті, брошури, книжки, журнали, замітки тощо), присвячені різним питанням патентної, патентно-правової, патентно-ліцензійної, патентно-інформаційної і винахідницької діяльності.

Залежно від задач, які постають перед розробниками на різних стадіях НДР і ДКР, патентні дослідження можуть виконуватись з такою метою: для обґрунтування включення теми в план роботи наукової установи і визначення можливих споживачів об'єкта розробки; для обґрунтування вибору способу вирішення задачі та забезпечення його патентоспроможності та патентної чистоти; для вибору оптимальних конструктивних і технологічних рішень; для виявлення можливих винаходів та їх перевірки на новизну; для оформлення заявки на винахід і його державний захист; для обґрунтування доцільності патентування одержаних винаходів за кордоном; для перевірки об'єкта, що розробляється, і його складових частин на патентну чистоту.

Основний обсяг робіт патентних досліджень виконується власне розробником із наданням методичної допомоги працівниками відділу науково-патентної інформації. Під час розроблення регламенту пошуку розробник визначає предмет пошуку (розділяє теми на складові частини), коло країн і глибину пошуку (період часу, протягом якого здійснюється пошук), а відділ надає допомогу щодо класифікації предметів пошуку за Міжнародною або національною класифікацією винаходів, у визначенні потрібних джерел інформації та обґрунтуванні видів пошуку (тематичний, іменний тощо), а також допомогу в класифікації предметів пошуку за УДК і пропонує інформаційні матеріали для користування.

Джерелами інформації, які використовуються в процесі патентних досліджень, є такі матеріали: бюлетені патентних організацій країн світу; описи винаходів; реферативна інформація про винаходи; публікації про впровадження винаходів; рекламні матеріали; звіти НДР, ДКР і про закордонні відрядження; інформація по галузях народного господарства; звіти про патентні дослідження.

Найоперативнішим джерелом патентної інформації є патентні бюлетені, в яких наводиться інформація для попереднього ознайомлення та відбору потрібних патентних матеріалів, тобто формули (анотації, реферати) винаходів із кресленнями.

Опис винаходу (патентний опис), крім технічної інформації, що розкриває суть винаходу, містить елементи, які визначають об'єм правового захисту. Тобто опис винаходу повинен мати такі обов'язкові пункти: назву винаходу і клас за Міжнародною класифікацією винаходів; характеристику та критику прототипів; мету винаходу; суть винаходу та його відмінні ознаки; очікувану техніко-економічну ефективність; формулу винаходу, в якій наводяться найсуттєвіші його ознаки, що підлягають правовому захисту.

Залежно від мети завдання, патентні пошуки можуть бути:

— тематичними (предметними) — пошук описів винаходів відповідно до заданої тематики;

— іменними (фірмовими) — пошук описів винаходів за іменем винахідника або патентовласника;

— номераційними — описи винаходів добираються за номером авторського свідоцтва, патенту, заявки;

— патентно-аналоговими — описи винаходів добираються за родовою залежністю (спільна дата пріоритету, номера пріоритетної заявки, країни пріоритету);

— патентно-правовими — за терміном дії патенту та інших юридичних правил, які чинні у країні пошуку.

Основними засобами організації та пошуку інформації у світовому патентному фонді є системи класифікації винаходів. У деяких країнах до цього часу чинні національні класифікації винаходів (НКВ), але ріст обсягів світового патентного фонду та розвиток міжнародної співпраці спонукали до необхідності створення єдиної класифікації — Міжнародної класифікації винаходів (МКВ). Обидві класифікації — це багатоступеневі системи поділу понять за принципом від загального до часткового, тобто побудовані за ієрархічним принципом.

Міжнародна класифікація винаходів створювалась згідно з положенням європейської конвенції про міжнародну патентну класифікацію. Починаючи з 1954 р., МКВ періодично переглядається з метою удосконалення системи з урахуванням розвитку науки та техніки. Кожні п'ять років виходить наступна редакція МКВ для індексації документів поточної регістрації. Органом впровадження МКВ є міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

У нашій країні МКВ була запроваджена у 1970 р. Вона охоплює всі галузі знань. У інформаційно-пошуковій мові МКВ використовуються слова, вирази, словосполучення звичайної мови, які оснащені алфавітно-цифровими індексами (позначеннями).

Усі сфери матеріального виробництва, згідно з МКВ, поділяють на розділи, класи, підкласи, групи та підгрупи. Перший класифікаційний ряд складається з восьми розділів, які позначаються прописними латинськими літерами від А до Н. Кожен із розділів поділяють на класи, індекси яких складаються з літери розділу і двозначного числа (наприклад, А 01). Індекс підкласу складається з індексу класу та прописної латинської літери (наприклад, А 01 В).

Кожний підклас розбитий на підрозділи, які назива­ються рубриками. Серед рубрик розрізняють основні (головні) групи та підгрупи. Індекс основної групи складається з індексу підкласу, за яким розташоване одно-, дво-або тризначне число з символом 00 після косої лінії (наприклад, А 01 В 1/00). Підгрупи утворюють рубрики, що належать до основної групи. Індекс підгрупи складається з індексу підкласу, за ним іде одно-, дво- або тризначний номер групи і дво- або тризначний номер (замість 00) після косої лінії (наприклад, А 01 В 01/02).

Ступінь підпорядкованості підгрупи в групах визначається зміщенням тексту вправо та крапками, які стоять перед текстом підгрупи і вказують на те, що підгрупа є рубрикою, яка належить до ближчої рубрики з меншим зміщенням тексту і має на одну крапку менше. Ієрархічні відношення між рубриками визначаються завжди тільки кількістю крапок, які стоять перед текстом рубрики, а не привласненими їм індексами. Розміщені перед текстом крапки ніби заміняють собою текст ієрархічно вищих рубрик, щоб уникнути повторень. Приклад ієрархічної класифікації з використанням підгрупи з шістьма крапками (рубрика В 64 С 25/30):

 

Розділ В Різні технологічні процеси

Транспортування

 

Клас В 64 Повітроплавання, авіація, космонавтика

 

Підклас В 64 С Літальні апарати важче повітря

 

Основна В 64 С 25/00 Пристрої посадки літальних

група апаратів

 

Підгрупа з однією крапкою: 25/02. шасі

 

Підгрупа з двома крапками: 25/08.. які рухомо закріплюються,

наприклад, що скидаються

 

Підгрупа з трьома крапками: 25/10... які прибираються

складаються тощо

 

Підгрупа з чотирма крапками: 25/18…. приводи

 

Підгрупа з п’ятьма крапками: 25/26….. контрольні або блокуючі

пристрої

 

Підгрупа з шістьма крапками: 25/30…… що включаються аварійно

Патентний фонд має довідково-пошуковий апарат, що включає класифікації винаходів (МКВ, НКВ), різні покажчики і таблиці відповідності. До складу покажчиків систем класифікації входять покажчик класів винаходів (ПКВ), який включає перелік рубрик класифікації із зазначенням їхньої підлеглості, та алфавітно-предметний покажчик, який включає перелік ключових понять (термінів), розташованих за абеткою, а також відповідні індекси системи класифікації. Існують також покажчики, які містять бібліографічні дані про патентні документи біжучої регістрації (описи винаходів), а саме: нумераційний (описи впорядковані за номерами документів); систематичний (описи впорядковані за індексами систем класифікації); іменний (описи впорядковані за іменами замовників або патентовласників); патентів-аналогів (тобто патентів, що видані в різних країнах на один і той самий винахід).

Таблиці відповідності індексів систем класифікації винаходів служать допоміжним матеріалом для встановлення аналогічних рубрик у різних класифікаціях. Найчастіше використовуються таблиці відповідності МКВ покажчику класів винаходів конкретної країни, і навпаки, таблиці відповідності індексів НКВ індексам МКВ.

Порядок здійснення пошуку в патентних фондах залежить від особливості організації патентного фонду певної країни. Найчастіше спочатку виконується тематичний (предметний) пошук, який варто розпочинати з перегляду патентних бюлетенів країн із використанням, у разі необхідності, відповідного патентного фонду. Потім виконується іменний (фірмовий) пошук на основі іменних покажчиків, які видаються патентними відомчими організаціями відповідних країн, і пошук із різних фірмових довідників. Необхідно при цьому врахувати, що в деяких країнах до іменних покажчиків включені тільки фірми-патентовласники.

Нумераційний пошук можна проводити, якщо відомо номер авторського свідоцтва або патенту і країна. Пошук пріоритетного патенту серед патентів-аналогів може виконуватись за нумераційними покажчиками пріоритетних заявок або за вказівниками патентів-аналогів.

Патентно-правовий пошук здійснюється за відповідними розділами офіційних патентних бюлетенів і за списками чинних патентів виняткового користування. Наприклад, ЦНДІПІ систематично видає довідково-інформаційний бюлетень про зміни в фонді чинних патентів, а в ЦПТБ ведеться картотека з обліку змін термінів дії патентів у Великобританії, ФРН, Швейцарії, Америці, Бельгії, Угорщині, Данії, Індії, Нідерландах, Норвегії, Польщі, Фінляндії, Швеції, Словаччині та ін. Під час здійснення патентно-правового пошуку варто мати на увазі, що термін дії охоронного документа визначається патентним законодавством конкретної країни, причому в різних країнах він різний.