Форми роботи Верховної Ради України

Форми роботи Верховної Ради України об’єктивно обумовлені необхідністю забезпечення ефективної діяльності найбільшого за пер- сональним складом колегіального органу державної влади, поєднання спільної роботи депутатського корпусу з індивідуальною роботою депутатів у парламенті та виборчому окрузі, попередньої підготовки питань і спільного прийняття остаточних рішень.

Виходячи з функціонального призначення парламенту, основною правовою формою його роботи є нормотворча форма. Нормативними є всі закони України, а також деякі постанови Верховної Ради України (наприклад, постанови «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20.04.00 р. No1678-ІІІ, «Про участь постійного представника Верховної Ради України у конституційному провадженні» від 20.05.99 No 691-XIV та ін). У рамках нормотворчої форми вирізняються законопроектне та ординарне провадження, результатами яких виступають підготовлені законопроекти чи акти нормативного характеру.

Установча форма діяльності парламенту складається з низки проваджень, спрямованих на внесення змін до структури державного механізму, власної структури парламенту, а також кадрових змін. Зокрема, можна виділити провадження щодо обрання Голови Верховної Ради України, його заступників, щодо формування комітетів; щодо обрання суддів; призначення третини складу Конституційного Суду, половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови та інших членів Рахункової палати; щодо призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України; та ін. Кожне з цих установчих проваджень проходить певні процесуальні стадії і, як правило, завершується прийняттям постанови Верховної Ради України.

Контрольна форма діяльності залежить від предмета (об’єкта) контролю. Контрольні провадження можуть бути щодо імпічменту Президенту України, щодо резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, щодо спостереження за конституційністю та законністю актів органів державної влади та ін. Вони можуть завершуватися внесенням конституційного подання до Конституційного Суду України, постановою Верховної Ради України або заявою (яка є актом політико-правового, декларативного характеру). Актами індивідуальної контрольної діяльності парламентарів є депутатські звернення й запити.

Правозастосовна форма діяльності не належить до числа основних правових форм роботи парламенту, але має істотне значення з точки зору забезпечення національної безпеки й оборони України, гарантування основних прав та свобод людини і громадянина.

Інтерпретаційна форма діяльності парламенту на сьогодні обме- жена тлумаченням постанов Верховної Ради України, оскільки офіційне тлумачення Конституції та законів України є прерогативою Консти- туційного Суду України.

Кожна з правових форм діяльності Верховної Ради України здій- снюється у відповідних організаційних рамках, які надають процесу вироблення й прийняття владних рішень логічно завершеного, стрункого, внутрішньо узгодженого вигляду. У межах організаційних форм забезпечується поєднання і розподіл праці народних депутатів, спів-робітників апарату щодо реалізації функцій і компетенції Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.

Основні форми діяльності:

Згідно зі ст. 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно. Сесія є основною, універсальною організаційною формою роботи парламенту, доцільність якої доведена світовою практикою парламентаризму. Вона дозволяє органічно поєднати персональну роботу депутатів з колективною роботою найвищого представницького органу. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 17.10.02 р. No 17-рп /2002 (по справі щодо повноважності Верховної Ради України) визначено, що положення ч. 1 ст. 82 Конституції України, за яким «Верховна Рада України працює сесійно», необхідно розуміти так, що вона працює не безперервно, а під час певних періодів — сесій, на які збирається у конституційно визначені строки, як правило, двічі на рік[7]. Саме під час сесій проводяться пленарні засідання парламенту та його органів.

У роботі парламенту застосовуються й такі організаційні форми, як індивідуальна робота його керівництва і народних депутатів, засідання депутатських фракцій, комітетів і тимчасових комісій, Погоджувальної ради депутатських фракцій, парламентські та комітетські слухання тощо.

Допоміжні (другорядні) форми діяльності:

Допоміжний характер мають такі форми, як індивідуальний прийом громадян, робота зі зверненнями громадян, офіційні візити парламентських делегацій, зустрічі керівництва Верховної Ради України з керівниками інших органів державної влади, брифінги і прес-конференції для журналістів, «гарячі лінії» за участю керівників парламенту та лідерів депутатських фракцій.

Верховна Рада України постійно поглиблює міжпарламентські зв’язки, застосовуючи при цьому як традиційні форми — візити парламентських делегацій, зустрічі керівників парламентів, лідерів пар- ламентських фракцій, так і нові — участь у роботі міжпарламентських асамблей, комітетів, комісій.

Матеріально-технічні форми діяльності парламенту здійснюються підрозділами апарату Верховної Ради України.

Зокрема, фінансово- господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове забезпечення діяльності парламенту і народних депутатів здійснює Управління справами Верховної Ради України,

комп’ютерне забезпечення роботи покладено на Управління комп’ютеризованих систем,

а транспортне — на автобазу, що перебуває у віданні Управління справами.