В рамках процесу створення Європейської служби зовнішньополітичної діяльності, передбаченої Лісабонською угодою 1 січня 2010 року всі колишні делегації Європейської Комісії були перейменовані в делегації Європейського Союзу і до кінця місяця 54 делегацій були перетворені в дипломатичні представництва, які мають більш високі повноваження, ніж звичайні делегації. Ці оновлені делегації взяли на себе функції, раніше здійснювані національним посольством Держави-голови Ради Європейського союзу і об'єдналася з незалежними делегаціями Ради по всьому світу. Завдяки цьому делегації ЄС взяли на себе функцію координації національних посольств і представництва інтересів ЄС в цілому, а не тільки Європейської Комісії.
Перша оновлена делегація розташувалася у Вашингтоні, округ Колумбія. Новим об'єднаним європейським послом став Вале де Алмейда, який підкреслив свої нові повноваження як представника голів Європейської Комісії та Європейської Ради, та держав-членів ЄС. Він представлятиме ЄС з питань, за якими була досягнуто єдиної позиції, але в іншому, по двосторонніх питань, він не буде брати на себе повноваження національних послів. Передбачається, що всі делегації будуть перетворені до кінця 2010 року. Деякі держави можуть віддати перевагу для своєї роботи нові делегації ЄС і закрити деякі свої невеликі національні посольства, проте Франція заявила, що буде підтримувати власну мережу дипломатичних представництв в усьому світі.
Розташування представництв.
Зазвичай ЄС направляє своїх делегатів тільки в столиці держав, що не входять в Європейський Союз, і в міста з багатосторонніми державними органами. Представництва ЄС працюють окремо від представництв держав-членів, однак в деяких випадках вони можуть використовувати загальні ресурси та кошти. На додаток до делегаціям третіх країн Європейська Комісія має своє представництво в кожній з держав-членів.
До створення Європейської служби зовнішньополітичної діяльності згідно з Лісабонським договором Рада Європейського союзу мав окремі делегації в Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку, в Африканському союзі та в Афганістані, на додаток до місцевих делегаціям Європейської Комісії. Протягом 2010 року вони були перетворені в єдині делегації Європейського Союзу.
Представництва країн ЄС
Країни-члени ЄС мають свої власні дипломатичні представництва, а також загальним делегаціям ЄС. З іншого боку на додаток до дипломатичних представництв третіх країн Європейська Комісія має власні представництва в кожному з країн-членів ЄС. Там, де делегації ЄС не прийняли повні обов'язки щодо Лісабонського договору, національне посольство держави-голови Ради Європейського союзу виконує функції представника спільної зовнішньої політики і політики безпеки, а делегації ЄС (раніше Комісії) представляють тільки Європейську Комісію.
Представництва країн ЄС мають певні зобов'язання по відношенню до колег по ЄС. Консульства зобов'язані підтримувати громадян з інших держав ЄС за кордоном, якщо ті не мають своїх консульств в даній країні. Крім того, якщо одна країна ЄС робить запит іншої про допомогу своїм громадянам в надзвичайних ситуаціях, то та зобов'язана допомогти. Прикладом може бути евакуація, при якій представництва країн ЄС повинні допомагати громадянам країн ЄС.
Жодна країна ЄС не має своїх дипломатичних представництв в наступних країнах: Багамські Острови, Бутан (але є офіс зв'язку Данії), Домініка, Гренада, Кірібаті, Ліберія (але є офіс ЄС), Ліхтенштейн, Мальдіви, Маршаллові Острови, Мікронезія, Науру, Сент-Кітс і Невіс, Палау, Самоа (але є офіс ЄС), Сомалі, Свазіленд (але є офіс ЄС), Тонга, Тувалу, Мальтійський орден, і частково визнаних країнах: Арабська Демократична Республіка Сахари, Китайська Республіка (Тайвань, але є 17 недипломатичних офісів). Європейська Комісія також не має своїх делегацій і офісів в більшості із зазначених країн (за винятком прокоментованих в дужках).
Наступні країни мають тільки одне дипломатичне представництво країн ЄС: Антигуа і Барбуда (Великобританія), Барбадос (Великобританія, делегація ЄС), Беліз (Великобританія, делегація ЄС), Центральноафриканська Республіка (Франція, делегація ЄС), Комори (Франція), Джібуті (Франція, делегація ЄС), Гамбія (Великобританія, делегація ЄС), Гайана (Великобританія, делегація ЄС), Лесото (Ірландія, делегація ЄС), Сент-Вінсент і Гренадіни (Великобританія), Сан-Марино (Італія), Сан-Томе і Прінсіпі (Португалія), Соломонові Острови (Великобританія), Східний Тимор (Португалія, делегація ЄС), Вануату (Франція, делегація ЄС). Європейська Комісія також не має своїх делегацій і офісів в більшості із зазначених країн (за винятком прокоментованих в дужках).
