Процес та види діагностики, методика її проведення

Процес діагностики являє собою дослідницький, пошуковий та пізнавальний процес. Мета, завдання та вимоги, що висуваються до процесу діагностування, є реальними, якщо всі дослідження плануються, організуються та контролюються відповідно до логіки діагнозу.

Виділяють два етапи процесу діагностики.

Перший етап — якісна ідентифікація об’єкту, тобто встановлення належності об’єкту до визначеного класу або групи об’єктів.

Другий етап — кількісна ідентифікація об’єкту — виявлення відмінностей діагностованого об’єкту від об’єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів з базовими, тобто системою критеріїв, які здатні адекватно відобразити специфіку конкретного об’єкту з урахуванням факторів, що впливають на нього.

Процес діагностики передбачає три типові методики діагностичних досліджень.

Перший тип полягає у порівнянні стану об’єкту дослідження з певною нормою або еталоном з метою виявлення відхилень;

другий — у з’ясуванні належності об’єкту, який досліджується до конкретного класу, групи або сукупності, що дозволяє систематизувати і впорядкувати зміни;

третій — використовується в ситуаціях коли не можливо провести оцінки порівняння і співставлення через відсутність базових параметрів.

Як уже зазначалося, діагностика - це дослідницький процес, на який автоматично переносяться і всі вимоги, що висуваються до будь-якого дослідження. Тобто ефективна діагностика вимагає застосування певних принципів, які висуваються до процесу діагностики:

1) дослідження має бути аутентичним (подлинный) относится к правильности начал, свойств, взглядов, чувств, намерений; искренности, преданности;

2) дослідження має бути точним;

3) дослідження має бути об’єктивним.

Водночас слід зазначити, що методи діагностики можуть суттєво розрізнятися залежно від природи об’єкту дослідження і поділяють на чотири групи:

1) аналітичні;

2) експертні;

3) лінійного програмування;

4) динамічного програмування.

Процес діагностики дуже різноманітний і передбачає наступні види економічної діагностики:

1) за періодичністю:

- одночасна;

- періодична;

2) за змістом:

- тематична;

- комплексна;

3) за призначенням результатів

- діагностика господарсько-фінансового стану підприємства;

- діагностика наслідків управлінських рішень;

4) за метою:

- планова (профілактична);

- непланова.

Економічна діагностика передбачає виконання наступних аналітичних завдань:

1) оцінка стану господарської системи підприємства;

2) оцінка режиму функціонування, його ефективності та стабільності роботи;

3) визначення можливих варіантів економічної динаміки;

4) оцінка можливих наслідків управлінських рішень.

При цьому розмежовують два напрями економічної діагностики: оперативна діагностика — орієнтована на обґрунтування поточних управлінських рішень;

стратегічна діагностика — оцінка ефективності обраної стратегії діяльності та дослідження стратегічних позицій підприємства за окремими напрямами його діяльності.

Крім того бізнес діагностика — ретроспективне, оперативне, перспективне комплексне дослідження господарської діяльності, необхідне для обґрунтування його господарської політики на майбутнє.

Слід звернути увагу на соціально-психологічний аспект діагностичного дослідження, а саме на помилки, які допускаються під час її проведення. Дослідження напрацювань німецьких учених з цього питання дозволило виокремити найбільш поширені помилки, що виникають в процесі діагностики. Так, виділяють дві групи помилок при діагностиці ситуацій.

Перша група — помилки враження:

а) помилки першого враження;

б) помилки як негативний вплив суб’єктивної впевненості.

Друга група — помилки дослідження:

а) помилки при збиранні даних;

б) помилки в процесі визначення діагнозу;

в) помилки при формуванні ставленні.

Урахування зазначених можливих помилок допоможе підвищити ефективність процесу діагностування організації та вплине на якість її діагнозу.