Особливості технології нерепресівного спілкування командира з підлеглими

Командиру в ході щоденного спілкування з підлеглими рекомендується використовувати наступні психологічні прийоми: "ім'я особисте", "дзеркало відношення", "золоті слова", " терплячий слухач", "особисте життя".

"Ім'я особисте". Сутність прийому полягає у вимовлені уголос імені (імені та по-батькові) підлеглого при звертанні до нього. Звук особистого імені викликає у людини не завжди нею усвідомлене почуття приємного. Вимовляння командиром імені військовослужбовця мимоволі свідчить про шанобливе відношення до нього як особистості, що викликає почуття задоволення. Основне правило прийому: " При спілкуванні з підлеглим якомога частіше вимовляй уголос його ім'я (ім'я та по-батькові)".

"Дзеркало відношень". Вираз обличчя командира при спілкуванні не усвідомлено оцінюється підлеглим, воно виступає в якості " дзеркала відношень" до підлеглого. Основне правило прийому: "При спілкуванні з підлеглим мати добре та приємне вираження (легку посмішку тощо).

"Золоті слова". В основі дії цього прийому лежить психологічний феномен навіювання Основне правило прийому: "При розмові з підлеглими частіше відмічати їх успіхи, достоїнства. Робити компліменти".

"Терплячий слухач". Командир, який вміє слухати, володіє могутнім засобом впливу на підлеглих. Для цього необхідно розвивати наступні навички спілкування: вміти націлювати свою увагу на співрозмовника, підтримувати в собі інтерес до того, що він каже. не відволікатися; дивитися йому в очі. спостерігати за вираженням його обличчя, жестикуляцією, рухами, які відображають недоказані відношення і почуття; стримувати поспішні оцінки та судження, доки не виясняться усі факти, позиції співрозмовника; не перебивати співрозмовника, поки він не висловився; перевіряти своє розуміння сказаного, повторювати висловлене, уточнювати не зовсім зрозумілі думки; прагнути зрозуміти логіку іншого; заохочувати вільне висловлювання думок; прагнути розвивати та розширювати висловлене військовослужбовцем, а не шукати помилки. Основне правило: " Завжди виступати в ролі терплячого і уважного слухача".

" Особисте життя". Основне правило прийому: "При спілкуванні з підлеглими завжди цікавитися їх позаслужбовими захопленнями, їх особистими турботами й інтересами."

Систематичне й усвідомлене використання психологічних прийомів, дозволить командиру значно зміцнити свій авторитет серед підлеглих, позитивно вплине на морально-психологічний клімат військового колективу.

Технологія індивідуальної бесіди з підлеглими

Індивідуальна бесіда є однією із дієвих форм виховної роботи. Готуючись до неї, необхідно продумати її зміст, хід і спрямованість, вибрати час і місце, створити сприятливі умови її проведення. Це у повній мірі відноситься до ознайомлювальної бесіди.

Бесіда повинна бути відвертою, щирою. До неї повинен бути готовий підлеглий. Тому потрібно вміло використовувати природне бажання кожного молодого солдата довірливо поговорити із своїм начальником.

Умовно проведення бесіди можна розділити на три етапи:

Перший етап - вступний.

Головна задача - зняти напругу і настороженість. Для цього можна застосовувати декілька способів:

· сказати декілька теплих слів на адресу військовослужбовця (які стосуються його особистості або яких-небудь успіхів у службі);

· добрий жарт на початку бесіди також може зменшити відчуженість і зняти напругу;

· розказати трошки про себе.

Другий етап - основний.

Спочатку ставляться запитання, які стосуються особистості військовослужбовця (про інтереси, дитинство, школу, відношення до військової служби). Потім слідують запитання, які мають за мету отримання більш певної інформації про воїна.

Третій етап - заключний.

Головна мета цього етапу - створення позитивного враження від проведеної розмови з відповідним моральним настроєм на добросовісну службу.

Розмова з військовослужбовцем може бути наступного змісту:

- Знайомство з військовослужбовцем, його біографічними даними, станом в сім'ї, особливостями життя, навчання, трудової діяльності до призову в армію, відношення до культурно-масових заходів, спорту тощо.

- Виявлення, по можливості, основних рис характеру співрозмовника: врівноваженість, схильність до певного виду діяльності, принциповість, чесність, дисциплінованість, контактність, відвертість та інше.

В приблизному переліку можуть бути такі питання:

· що відомо військовослужбовцю про історію визвольних змагань українського народу за незалежність своєї держави, кого знає із гетьманів України;

· що знає про свою частину, з'єднання, який їх бойовий шлях, досягнення і успіхи; яка роль підрозділу, де він служить;

· як розуміє службовий обов'язок, військове товариство, як складаються і склалися взаємовідносини між воїнами в підрозділі;

· як оцінює свій колектив і себе в цьому колективі, що вкладає у загальну справу, у підвищення бойової готовності підрозділу, частини;

· як виконує свої службово-посадові обов'язки, чи знає статутні обов'язки, текст Військової присяги, основні положення законів України про військовуслужбу;

· що відомо йому про найбільш важливі події, які пройшли за останній час в нашій країні та за кордоном;

· як оцінює свої особисті успіхи, досягнення, в чому вбачає свої найближчі завдання.

Необхідно, по можливості, в ході бесіди охопити усі боки служби та обов'язків воїна - від питань бойової готовності до дотримання особистої гігієни, обов'язково спитати у нього, в чому він нуждається, яка йому потрібна допомога, які у нього прохання, побажання.

Разом з тим в тактовній, доброзичливій формі необхідно вказати на недоліки, прогалини, негативні риси характеру, які можуть заважати стати солдату зразковим воїном та висловити поради по їх виконанню.

Завершення бесіди: пропозиції, настанови, поради, рекомендації воїну; висновки для своєї наступної роботи з підлеглим і з усіма військовослужбовцями підрозділу.