Передумови розробки стратегії інноваційного розвитку

Тема 10

Стратегії інноваційного розвитку підприємства

1. Передумови розробки стратегії інноваційного розвитку

2. Сутність та складові стратегії інноваційного розвитку

3. Новітні практики розробки стратегії інноваційного розвитку: досвід МакКінсі

 

Передумови розробки стратегії інноваційного розвитку

 

Предумовами для розробки інноваційних стратегій слугують глобальні процеси та чинники, які стимулюють або стримують інновації, дозволяючи компаніям забезпечувати зростання. Найсильніші стимулюючі та стримуючі драйвери глобальних інновацій наведено на рис. 1.

Джерело: GE Global Innovation Barometer, 2012

Рис. 1. Драйвери глобальних інновацій

 

Сучасні тенденції розвитку компаній:

1) Найбільш значущі інновації в XXI столітті будуть націлені не просто на отримання прибутку, а на розвиток суспільства і на те, щоб відповідати загальнолюдським потребам.

2) Сучасні компанії виходять за рамки традиційної, закритої моделі інноваційності, працюючи в новій системі понять і поглядів. Ця система дозволяє розвивати співробітництво між декількома партнерами, використовувати творчі ресурси середніх і малих підприємств і приватних осіб і тим самим створювати рішення, що задовольняють потреби локальних ринків.

3) Інноваційна діяльність на локальному рівні являє собою сукупність можливостей і перешкод, які не можуть бути розглянуті у загальних рисах, а повинні реалізовуватися з урахуванням специфіки ринку.

4) Середовище розвитку інновацій в кожній країні має свої особливості, розрізняється і сприйняття сфер найбільш перспективного застосування інновацій, а також - розподіл зусиль між зацікавленими гравцями по їх впровадженню.

5) Як реакція на зміну зовнішніх умов (інноваційного середовища) відбулися зміни в інноваційній політиці підприємств. За результатами Глобального інноваційного барометру інституту «Дженерел Електрик», на рівні компаній відбулася переоцінка політики управління ризиками (77% всіх компаній у світі), а 67% підприємств визначили за ключову ціль фокусування на процесних внутрішніх інноваціях.

6) Відбувається зміна форматів чи типів організації інноваційної діяльності. За результатами досліджень компанії МакКінсі, у світі відбувається розмивання традиційних форм здійснення інновацій.

Лише 4% компаній у світі використовують бізнес-інкубатори для реалізації інноваційних проектів, 8% - спеціалізовані науково-технологічні підрозділи та корпоративні інститути, 11% - приймають участь у венчурних проектах (разом 23%), а інші компаній створюють менш формалізовані організаційні утворення (27% - інноваційні спільноти, 25% - нові бізнес-мережі, 18% - інші інноваційно-орієнтовані об'єднання підприємств).

 

За результатами дослідження інституту «Дженерал Електрик»: близько 80% компаній визнають, що спосіб реалізації інновацій повністю змінився і відрізняється від традиційних форм; 74% компаній визнають, що сьогодні інновації більше ніж за весь час потребують конкретної локалізації на ринку.

 

7) Відбулися зміни і в тактиці інноваційної діяльності. Переважно компанії орієнтуються на вже сформоване інноваційне ядро (окрім підприємств у високотехнологічних галузях) Крім того, більше керівників говорять, що їх компанії шукають органічне зростання за рахунок нових продуктів або послуг новим клієнтам на існуючих ринках (68 відсотків і 63 відсотків, відповідно), ніж переслідують зростання за рахунок нових ринків або

M & A (рис. 2)

 

Рис. 2. Сучасні пріоритети інноваційного зростання підприємств

 

Основні бар'єри на шляху успішного впровадження інновацій з докризових часів не змінилися, і компанії домоглися незначного прогресу в подоланні їх.

У компаній залишився незмінним і набір основних проблем:

· знаходження правильних талантів,

· заохочення співробітництва і розподіл ризиків,

· організації інноваційного процесу від початку до кінця.

Але результати досліджень також виявили, що намітилися ефективні практики, завдяки яким підприємства можуть стати більш успішними в інноваційному плані. Зокрема, вони можуть формалізувати процес визначення пріоритетів і комерціалізації продуктів і інтегрувати інновації у своїй стратегічні плани.

Стратегічні напрями інноваційного розвитку підприємств представлено на рис. 3.

Рис. 3. Стратегічні напрямки інноваційного розвитку підприємств

За результатами світових досліджень, для підприємств в найбільш важливими складовими інтенсифікації інноваційної діяльності виступають такі чинники (Дженерал Електрик, 2012):

- залучати до роботи більш креативний персонал (застосовували 41% компаній);

- включати до складу проектів спеціалістів технічних напрямків (19%);

- отримувати більше підтримки від державних органів влади (11 %);

- менше бюрократичних процедур при отриманні грантового чи державного фінансування (7%);

- залучати більше інвесторів, готових до довготермінового інвестування (6%) тощо.

 

Ключовим чинником підтримки інноваційного рівня українських підприємств та науково-дослідної бази, залучення нових технологій є входження в регіональні виробничі мережі та інноваційні кластери. Сьогодні, цей процес відбувається стихійно, але вже зараз можна засвідчити зацікавленість європейських компаній в українських промислових об'єктах. Базовою передумовою для цього є побудова ефективного механізму охорони інтелектуальної власності в Україні.

Аналіз економічного розвитку різних країн показує, що найважливіші фактори інноваційного розвитку - це сприятливе підприємницьке середовище і конкуренція.

Бізнес завжди рухається по шляху найменшого опору: в першу чергу реалізуються проекти, що дають найбільшу і швидку віддачу. Конкуренція - один з головних стимулів розвитку підприємств, саме конкуренція може змусити їх освоювати управлінські та технологічні інновації. Однак якщо прибуток в цей момент простіше заробити з допомогою не інновацій, а адміністративного ресурсу, то компанії швидше виберуть саме цей варіант - шлях найменшого опору.