У процесі еволюції теорії інтелектуального капіталу сформувались різні підходи до структурування останнього.
Цікавими євисновки вчених щодо можливості відображення інтелектуального капіталу засобами господарського обліку. На думку дослідників, інтелектуальний капітал породжується специфічним ресурсом, що не є власністю компанії - її працівниками. Відтак інтелектуальний капітал не є активом компанії і належать скоріше до її пасивів.
На думку багатьох вчених, теорія Інтелектуального капіталу відіграватиме значну роль у новому тисячолітті, оскільки вона є дієвим засобом виміру, конкретизації та відображення істинної вартості активів фірм.
Бухгалтерський облік, заснований на інтелектуальному капіталі, дає унікальну можливість комплексного використання всього того, без чого на сьогодні неможливий розвиток динамічних високотехнологічних віртуальних корпорацій:
- тісних і довгострокових ділових зв'язків з контрагентами;
- постійності клієнтури;
- знань та компетенцій співробітників;
- прагнення компанії до постійного вдосконалення та
розвитку;
- іміджу корпорації, цінностей, які вона сповідує.
Таким чином у структурі інтелектуального капіталу можна виокремити:
І. Людський капітал - накопичені в результаті інвестицій та втілені у працівниках компанії знання, практичні навички, творчі здібності, досвід, загальна культура, моральні цінності та ставлення до справи. У постіндустріальну епоху людський капітал стає системоутворюючим фактором у структурі інтелектуального капіталу.
На відміну від фізичного капіталу людський капітал :
- є невіддільним від індивіда, невідчужуваним, не може бути власністю компанії і виступає скоріше тимчасово залученим засобом, подібним до боргових зобов'язань, випущених акцій;
- є нематеріальним, невідчутним, таким, що не піддається традиційним вартісним оцінкам. Сучасні дослідники виокремлюють базову вартість людського капіталу (дисконтовану ринкову вартість майбутнього доходу, на яку орієнтується індивід, здійснюючи інвестиції у свою освіту, підвищення кваліфікації, охорону здоров'я тощо) і його потенційну вартість, на яку орієнтується підприємець, що наймає робітників, орендуючи їхній людський капітал;
- є неліквідним, таким що не зберігається і не може бути законсервований до кращих часів, оскільки його невикористання у поточному періоді призводить до непоправних втрат;
- не може бути скопійований або відтворений у жодній іншій організації;
- поєднує якості інвестування і споживання, оскільки інвестиції в освіту, підвищення кваліфікації, охорону здоров'я невіддільні від витрат на споживання;
- приносить дохід від використання безпосередньо індивідам-власникам, оскільки не може бути об'єктом застави або відчуження і не є власністю компанії у традиційному розумінні.
II. Структурний капітал - все те, що дає змогу співробітникам компанії реалізувати свій потенціал: технічне і програмне забезпечення, організаційна структура, патенти, торговельні марки і знаки обслуговування, відносини з клієнтами тощо.
На відміну від людського капіталу структурний капітал у цілому або його окремі частини може бути скопійований, відтворений, відчужений на користь іншого суб'єкта господарювання. Вартість структурного капіталу знаходить відображення у балансі фірми у вигляді статей капіталізованих витрат на науково-дослідні та конструкторські розробки, придбання прав інтелектуальної власності (ліцензій, патентів, баз даних) тощо. Таким чином саме структурний капітал найбільше співвідноситься з поняттям нематеріальних активів.
Відповідно до зазначеного підходу структурний капітал поділяється на клієнтський капітал та організаційний капітал.
Клієнтський капітал (ринковий, брендовий) - це відносини із замовниками і покупцями, що сприяють успішній реалізації вироблених компанією товарів і послуг (клієнтська база підприємства, яка є своєрідним продуктом його діяльності). До клієнтського капіталу належать:
- патенти, ліцензії, товарні знаки та знаки обслуговування;
- комерційна мережа розширення збуту товарів і послуг;
- ділові зв'язки з постачальниками;
- договори маркетингового і технологічного співробітництва;
- слава, популярність, репутація клієнтів тощо.
Важлива роль клієнтського капіталу наочно виявляється у функціонуванні фінансових підприємств, особливо страхових компаній, динаміка і масштаб діяльності яких значною мірою залежать від портфеля замовлень. Важливо підкреслити, що сучасні фірми докладають значних зусиль для завоювання та утримання своїх клієнтів. Так, Іnternet Ехрlorer фірми "Місrosoft" надає споживачам безплатне програмне забезпечення системи електронної пошти Еudorа, формуючи таким чином власний капітал зв'язків. У сучасних дослідженнях використовується також термін "релятивний капітал", який охоплює відносини фірми не лише з покупцями її продукції, а й з інвесторами, постачальниками, акціонерами, органами влади тощо.
Організаційний капітал - систематизована і формалізована компетентність компанії (поінформованість, обізнаність, авторитетність), а також організаційні можливості і системи, які посилюють її творчі можливості. До організаційного капіталу належать:
- інформаційні ресурси;
- електронні мережі;
- організаційна структура;
- ефективне управління;
- сприйнятливість до змін, нововведень;
- інтелектуальна власність (авторські права, технічне і програмне забезпечення, комп'ютерні програми, бази даних тощо).
У свою чергу організаційний капітал включає такі складові:
а) інноваційний капітал - здатність компанії до оновлення, нововведень (захищена комерційним правом інтелектуальна власність, інші нематеріальні активи і цінності);
б) процесний капітал - системи виробництва, збуту, післяпродажного обслуговування тощо.
Таким чином, інтелектуальний капітал є складним системним утворенням, яке може бути структуроване за різними критеріями.
Інтелектуальний капітал це:
- новітній фактор виробництва (інформація, знання, компетентність);
- нематеріальний актив (активи ринку, активи ІВ, активи інфраструктури, людські активи);
- об’єкт права власності (об’єкти промислової власності, авторського та суміжного права);
- сукупність функціональних форм (людський капітал, структурний капітал, клієнтський капітал, інноваційний капітал, процес ний капітал).
Отже, це багатоаспектне поняття, яке об'єднує об'єкти інтелектуальної власності, знання, вміння і навички працівників, різноманітні системи, мережі, процедури, які при включенні до господарського обороту приносять дохід. Водночас складові інтелектуального капіталу є неоднорідними. Одні з них є породженням людського інтелекту, інші створюють специфічні умови його застосування з метою підвищення конкурентоспроможності компанії. Разом з тим варто зазначити, що інтелектуальний капітал не існує поза контекстом, стратегією розвитку організації, оскільки найважливішою конкурентною перевагою постіндустріального бізнесу є здатність до інновацій та уміння пристосовуватись до умов, що швидко змінюються.
Висновок
Підводячи підсумок зазначимо основні категорії та поняття, які ми розглянули.
П остіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних фахівців став основною професійною групою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мірою залежить від досягнень теоретичного знання.
В умовах інтелектуальної економіки (економіки знань) інформація виступає як особливий об'єкт договірних відносин, пов'язаних з її пошуком, добором, збереженням, переробкою, поширенням та використанням у різних сферах людської діяльності.
Знання - результат пізнавальної діяльності людини, об”єктивізований знаковими засобами мови. Знання мають інформаційну природу та характеризуються ознаками продуктивності, структурованості та латентності. Перетворення інформації на знання є результатом інтелектуальної діяльності людини.
Інтелектуальний капітал - це багато аспектне поняття, яке об'єднує об'єкти інтелектуальної власності, знання, вміння і навички працівників, різноманітні системи, мережі, процедури, які при включенні до господарського обороту приносять дохід. Водночас складові інтелектуального капіталу є неоднорідними. Одні з них є породженням людського інтелекту, інші створюють специфічні умови його застосування з метою підвищення конкурентоспроможності компанії. Разом з тим варто зазначити, що інтелектуальний капітал не існує поза контекстом, стратегією розвитку організації, оскільки найважливішою конкурентною перевагою постіндустріального бізнесу є здатність до інновацій та уміння пристосовуватись до умов, що швидко змінюються.
