Сутність та характерні ознаки постіндустріального суспільства

Тема № 1

Роль та місце інтелектуальної діяльності в розвитку суспільства

Лекція № 1

План

Вступ

1. Сутність та характерні ознаки постіндустріального суспільства.

2. Концепції інформаційного суспільства та інтелектуальної економіки.

3. Інформація та знання як визначальні чинники постіндустріального розвитку.

4. Інтелектуальний капітал в умовах інформаційного суспільства.

Висновок

Література та нормативні акти

1. Конституція України 1996 р.

2. Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 20. Ст. 249.

3. Цивільний кодекс України – К.: Атіка, 2003.

4. Господарський кодекс – К.: Атіка, 2003.

5. Конвенция, учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности. Подписана в Стокгольме 14.06.67 г. // Законодательство СССР по изобретательству. – М, 1983. – Т.3.

6. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності. Навч. посібник.: К., 2002.

7. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. Монографія. – Х, 2002.

8. Цивільне право України у 2 кн. \ Авт. колект. під керівн. Дзери О.В. – К.: Юринком Інтер, 2002.

9. Цивільне право України: Підручник \ Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003.

10. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах \ За заг. ред. Я.С. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003 р.

 

 

Приблизний розрахунок часу:

Вступна частина – 5 хв.

Перше учбове питання – 20 хв.

Друге учбове питання – 20 хв.

Третє учбове питання – 20 хв.

Четверте учбове питання – 20 хв.

Висновок – 5 хв.

Вступ

Шановні студенти!

З цієї лекції Ми починаємо вивчати нову дисципліну “Право інтелектуальної власності”. Її поява зумовлена тим, що в умовах всеосяжної інтелектуалізації економіки інфор­мація та знання перетворюються на рушійну силу іннова­ційного розвитку суспільства, творча розумова активність набуває статусу пріоритетної стратегічної діяльності, а про­блеми стимулювання та захисту інтелектуальної власності стають першочерговими, як для окремих держав, так і для світової спільноти в цілому. В свою чергу всі ці процеси потребують правового регулювання і цю місію бере на себе підгалузь цивільного право – Право інтелектуальної власності.

Цей предмет не є новим, раніше ці теми вивчались Вами в блоці Цивільного та сімейного права, але процеси розвитку суспільства зумовили зростання значення правового регулювання відносин інтелектуальної власності, що в свою чергу зумовило виділення цього блоку цивільного права, як окремої дисципліни.

Відтак метою пропонованого курсу є комплексний ана­ліз інтелектуальної власності як визначальної економіко-правової категорії інформаційного суспільства та економі­ки знань, формування наукового розуміння її сутності, ге­нетичних зв'язків та закономірностей розвитку.

На вивчення цієї дисципліни учбовим планом передбачено 90 годин, з яких 36 годин це лекції, 20 практичні заняття, а решта самостійна робота. За підсумками курсу студенти пишуть в 9 семестрі курсову роботу та складають іспит.

Отже перейдемо до першого питання.

Сутність та характерні ознаки постіндустріального суспільства

 

Час в який ми з Вами живемо характеризується невпинним зростанням швидкості протікання процесів розвитку суспільства. Найважливішими чинниками поглиблення та прискорення цих новітніх процесів є такі:

- зростання ролі та значення нематеріальних, фізично невідчутних результатів інтелектуальної діяльності та за­снованих на них майнових і немайнових прав у сучасному відтворювальному процесі. За експертними оцінками наприкінці XX ст. на результати інтелектуальної діяльності припадало понад 35 % капіталу провідних фірм ("Місrosoft" 70,9 млрд дол./5,7 млрд дол.).

У новому столітті зазначені тен­денції інтенсифікуються та поглиблюються;

- перетворення інтелектуальної власності на важливий чинник зростання конкурентоспроможності фірм, які ви­користовують нематеріальні активи для блокуючого патен­тування, патентного прикриття при вторгненні в прибут­кові ринкові сегменти, придбання виключних прав на пер­спективні технології, збільшення доходів від продажу ліцензій тощо;

- інтенсивний розвиток ринку прав на об'єкти інтеле­ктуальної власності, що поступово набуває глобального ха­рактеру. За експертними оцінками на зламі століть обсяг реалізованої на світовому ринку наукомісткої продукції, створеної з використанням об'єктів інтелектуальної влас­ності, сягнув 2,3 трлн дол. на рік, а загальна вартість лі­цензій на право використання цих об'єктів перевищила 50 млрд дол. на рік;

- перетворення системи ефективного використання інтелектуального потенціалу та інтелектуальної власності на провідний елемент національних економічних стратегій, вагомий характер макроекономічної рівноваги та глобаль­ної конкурентоспроможності;

- загострення проблем розробки та впровадження ефек­тивної міжнародної системи охорони, захисту та комерціа­лізації інтелектуальної власності як провідної форми реа­лізації творчого потенціалу особистості в інформаційну епоху.

Усе більш очевидним стає той факт, що форму­вання нової парадигми цивілізаційного розвитку, що ґрун­тується на використанні інтелекту та інновацій як страте­гічних факторів соціально-економічного прогресу потребує переосмислення низки фундаментальних теоретико-методологічних принципів та понять економічної науки, а саме:

- проблеми власності, оскільки власність на визначаль­ні ресурси постіндустріального суспільства (знання, інфор­мацію) є обмеженою, умовною, адже вирішальну роль у суспільних взаємовідносинах відіграє не стільки право роз­порядитися благом, скільки здатність ним скористатися;

- проблеми традиційних вартісних оцінок, оскільки сучасні ви­сокі технології "не вписуються" в традиційні ринкові схе­ми ціноутворення, а об'єкти інтелектуальної власності су­перечливо поєднують безмежність із рідкістю, об'єктивний характер з ідеальною сутністю, невідтворюваність із мож­ливостями необмеженого тиражування, неекономічні мо­тивації з економічними наслідками;

- співвідношення факторів економічного зростання, оскільки використання інтелектуальних ресурсів та інте­лектуального капіталу, запаси яких фактично необмежені, перетворює якість, інновації та швидкість бізнесу на визна­чальні чинники глобального суперництва;

- суспільних взаємовідносин, пов'язаних з технологія­ми мережевої взаємодії та поглибленням кластеризації еко­номіки як ефективного механізму швидкої дифузії інно­вацій та стійкого динамічного розвитку тощо.

 

Загальновизнано, що XX ст. стало безпрецедентним у історії людства завдяки швидкому технологічному розвит­ку, перетворенню науки в безпосередню продуктивну силу, створенню і використанню нововведень як вирішального чинника суспільного прогресу та розширення творчих мож­ливостей всебічно розвиненої особистості. Інтелектуально-інформаційні технології, інтелектуальний капітал, інтелектуальна власність, які виникли на основі інтелектуальної праці, докорінно змінили роль людини в процесі виробниц­тва. Масштабні структурні зрушення, які відбулися у роз­винених країнах протягом останніх тридцяти років, зна­менували перехід від "матеріальної" до "інтелектуальної" економіки, в якій освіченість, професіоналізм, наукові знання та унікальні навички їх носіїв виступають стратегіч­ним чинником та визначальним джерелом соціально-еко­номічного розвитку.

Феномен фундаментальних змін та досягнень нового ета­пу цивілізаційної еволюції людства знайшов відображен­ня у теорії постіндустріального суспільства, обґрунтованій у працях відомих західних дослідників Д. Белла, М. Янга, О. Тоффлера, П. Дракера, Р. Хейлбронера, Т. Сакайї, Р. Да-рендорфа, Г. Кана та ін.

Водночас автори, які використовували поняття постіндустріалізму на початку XX ст. вкладали в нього зміст, відмінний від су­часного розуміння.

Це пов'язано з тим, що теорія постіндустріального су­спільства постійно оновлюється і доповнюється новими напрямами наукових досліджень. На сьогодні загальнови­знано, що наприкінці XX ст. чітко виокремились три етапи історичного розвитку людства (табл. 1.1).

I. Доіндустріальне суспільство, започатковане аграр­ною революцією і переходом до осілого землеробства, в яко­му економічна діяльність спрямована на задоволення жит­тєво необхідних потреб на основі взаємодії людини з при­родою.

II. Індустріальне суспільство, початок якому покла­ли промислова революція останньої третини XVIII — по­чатку XIX ст. і перехід від ремісничої до машинної праці. Характерною ознакою цього суспільства є спрямування економічної діяльності в першу чергу на задоволення матері­альних потреб на основі взаємодії людини з перетвореною нею природою.

III. Постіндустріальне суспільство, започатковане у другій половині XX ст. пов'язане з інтелектуалізацією усіх сфер суспільного життя і особливою роллю знань та інфор­мації як визначальних чинників розвитку економіки на ос­нові взаємодії між людьми.

Порівняльний аналіз до індустріального, індустріального і постіндустріального суспільств:

Характерні риси	Етапи еволюції суспільства
Доіндустріальне	Індустріальне	Постіндустріальне
Провідна сфера виробництва	Видобувальна	Виробнича	Обробна і переробна
Провідний принцип функціонування	Традиціоналізм, орієнтація на минуле	Економічне зростання, пристосування до поточних умов	Систематизація теоретичних знань, орієнтація на майбутнє
Стратегічний курс	Сировина	Енергія	Інформація
Базові технології, їх характер	Ремісничі, працемісткі	Машинні, працемісткі	Інтелектуальні, наукомісткі
Переважний тип обміну	Матеріальний обмін	Енергетичний обмін	Інформаційний обмін
Базові професії	Ремісники, селяни	Інженери, робітники	Науковці, висококваліфіковані спеціалісти
Методології	Здоровий глузд, досвід спроб і помилок	Емпіризм, експериментування	Абстрактні теоретичні моделі, системний аналіз
Визначальні об’єкти власності, їх найважливіша ознака	Земля, природні ресурси, утилітарність, матеріальність	Засоби виробництва, прибутковість	Інформація, знання, креативність
Соціальний центр, основна соціальна одиниця	Сім’я, ферма	Підприємство(група), партія	Університет, індивід(особистість)
Основа влади	Військова сила, власність	Власність, технічні навички, політичні організації	Знання, кваліфікація
Доступ до влади	Успадкування, присилування	Успадкування, підприємницькі здібності	Освіта, саморозвиток, самовдосконалення
Критерій оцінки бізнесу	Обсяг виробленої продукції	Отримані доходи	Здатність здійснювати іновації

Трактуючи перехід до постіндустріального суспільства як наймасштабніший, глибинний "поворот в історії люд­ства", зіставний лише "з першим розривом історичного кон­тинууму - переходом від варварства до цивілізації", су­часні дослідники акцентують увагу на втраті індустріаль­ним сектором провідної ролі, перетворенні науки у безпо­середню продуктивну силу суспільства, зміні характеру праці, трансформації сутності і масштабів економічної діяльності, створенні умов для всебічного самовдосконален­ня людини як творчої особистості, приході на зміну людині "економічній" людини "багатовимірної" тощо.

Основні риси постіндустріального суспільства за Д. Беллом:

- провідна роль теоретичного знання, що становить основу технологічних інновацій;

- нова інтегральна технологія, яка дає змогу зна­ходити більш ефективні підходи до вирішення технічних, економічних та соціальних проблем;

- вирішальна роль "носіїв знання" - технічних спе­ціалістів, професіоналів, які складають найчисленнішу со­ціальну групу;

- перехід від виробництва товарів до виробництва послуг, у тому числі у сфері охорони здоров'я, освіти, соці­ального обслуговування тощо;

- утвердження нового характеру праці як взаємодії між людьми;

- зростання ролі жінок, які отримують надійну осно­ву для економічної незалежності;

- акцент на теоретичні знання, посилення ролі та значення науки, орієнтація на майбутнє;

- зростання ролі та значення ситусів: функціо­нальних (наукових, технічних, адміністративних, культур­них) та інституціональних (підприємств, державних закла­дів, університетів, інженерно-дослідних центрів, армії) со­ціальних одиниць;

- формування системи меритократії, за якої соці­альне становище людини обумовлюється виключно її інтелек­туальним потенціалом і здатністю генерувати нові знання;

- подолання обмеженості благ, нестачі товарів, по­слуг і виникнення нових дефіцитів: часу та інформації;

- формування економічної теорії інформації на ос­нові заміни трудової теорії вартості теорією цінності, засно­ваної на знаннях.

Таким чином, на думку Д. Белла " постіндустріальне су­спільство - це суспільство, в економіці якого пріоритет пе­рейшов від переважного виробництва товарів до виробни­цтва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних фахівців став основною професійною групою і, що найваж­ливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мі­рою залежить від досягнень теоретичного знання. Постінду­стріальне суспільство припускає виникнення інтелектуаль­ного класу, представники якого на політичному рівні ви­ступають як консультанти, експерти або технократи". От­же, перехід до постіндустріального суспільства посилює роль творчих сил особистості, перетворюючи інтелектуаль­но-творчий потенціал та інформаційні ресурси на провідні чинники соціально-економічного розвитку.

Це зумовлює характерну рису нового суспільства - основ­ний імпульс надходить не від соціальної структури, а від окремої активної особи. Саме творча особистість, вільна ін­дивідуальність людини зумовлюють активну діяльність, спрямовану на подальше вдосконалення і одночасно на вдосконалення суспільства".

На думку В.Л. Іноземцева, ідея постіндустріального су­спільства залишається тепер досить популярною. Деякі до­слідники конкретизують свої підходи, аналізуючи постіндустріальний капіталізм, екологічний, конвенціональний постіндустріалізм тощо.

Важливо зазначити, що в сучасній економічній літера­турі є два підходи щодо застосування терміна "постіндустріальне суспільство":

- заперечення доцільності вживання цього термі­на, оскільки поняття "постіндустріальне суспільство" характеризує хронологічний підхід до вивчення еволюції людської спільноти, не визначає сутності нового устрою, а лише вказує на його місце в історичному процесі (суспіль­ство, що йде на зміну індустріальному, так само як інду­стріальне суспільство є постаграрним). Відтак висувається завдання пошуку більш адекватного терміна, здатного роз­крити специфіку нового устрою та його глибинні якісні ха­рактеристики (інформаційне, інтелектуальне суспільство, суспільство знань, нова економіка тощо);

- визнання доцільності вживання цього терміна як такого, що позначає теоретико-методологічну основу ши­рокого спектра сучасних наукових пошуків, спрямованих на виявлення принципових відмінностей нового устрою від попередніх етапів розвитку суспільства. Прихильники цієї думки виходять з того, що визначальні риси нового устрою не можна достовірно описати поки сам цей устрій не досяг­не певної зрілості. На їхню думку, термін "постіндустріаль­не суспільство" є містким та багатоплановим і дає змогу до­слідити новітні зміни, що відбуваються сьогодні в розвине­них країнах світу.