. Розгляд справи по суті в суді першої інстанції є основною стадією процесу. Її значення полягає в тому, що саме при розгляді й вирішенні спору в судовому засіданні реалізується основне завдання господарського суду — захист прав і охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, громадян-підприємців[1].
Порушення справи в суді першої інстанції є першим етапом відповідного провадження, який має свої специфічні задачі і цілі. Її загальною метою слід вважати реалізацію права на звернення за судовим захистом, оскільки на це спрямовані норми даного інституту, дії суб'єктів процесу та відношення між ними.
Важливим процесуальним засобом захисту порушеного або оспорюваного права учасників господарського процесу є подання позову. Для того щоб позов ефективно виконував свою роль, необхідно при зверненні до господарського суду суворо дотримуватися певного процесуального порядку, тобто правил подання позовної заяви, які визначаються ст. 54 - 60 ГПК України.
Позовне провадження має певні специфічні ознаки, у яких виражається його природа і сутність. Для нього характерні:
1) наявність матеріально-правової вимоги, яка виникає внаслідок порушення або оспорювання прав та інтересів суб’єктів господарювання;
2) розгляд і вирішення позовних вимог у встановленому законом процесуальному порядку;
3) наявність спору про право;
4) наявність двох наділених законом рівними процесуальними правами сторін з протилежними матеріально-правовими інтересами[2].
2. Після прийняття позовної заяви до провадження господарського суду процес переходить у стадію підготовки справи до судового розгляду. Підготовка будь-якої справи до розгляду є обов’язковим самостійним етапом господарського процесу, під час якого закладаються засади для виконання господарським судом головних задач судочинства.
Мета цього етапу господарського процесу – створення умов, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору.
3.Судовий розгляд -один із головних етапів господарського процесу, під час якого відбувається розгляд і вирішення справи по суті, тобто перевіряється законність і обґрунтованість взаємних вимог сторін і третіх осіб на основі дослідження представлених доказів[4].
Судовий розгляд відбувається в засіданні господарського суду. Упродовж нього суд безпосередньо досліджує докази і встановлює фактичні обставини, на підставі яких виносить законне й обґрунтоване рішення. Під час судового розгляду найбільш повно виявляються основні принципи господарського процесу: законності, незалежності господарського суду, рівності сторін, змагальності, гласності та інші[5].
Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих на виявлення можливості розгляду справи по суті. Вона містить дві самостійні процесуальні задачі:
1) з'ясування наявності або відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справи в даному судовому засіданні;
2) створення необхідних умов для всебічного, повного й об'єктивного дослідження доказів по справі в конкретному судовому засіданні, для здійснення судочинства на основі змагальності та рівноправності сторін[6].
Невиконання будь-якої з цих задач може призвести до порушення прав і законних інтересів суб'єктів процесу, вплинути на результат розгляду справи, відстрочити винесення законного й обґрунтованого рішення. Таким чином, виконання основних процесуальних задач цього етапу судового провадження необхідне для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
У стадії розгляду справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка й оцінка зібраних доказів.
При розгляді справи по суті суд виконує три основні задачі:
1) визначення обсягу й меж дослідження обставин справи в судовому засіданні (суд з'ясовує обсяг позовних вимог позивача, чи не бажає позивач скористатися правом на зміну позову і чи визнає відповідач вимоги позивача);
2) виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження по справі, пов'язаних з диспозитивними розпорядчими діями суб'єктів спірних правовідносин (наприклад, головуючий з'ясовує, чи не має наміру позивач відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони врегулювати справу мирним шляхом);
3) дослідження доказів по справі (окрім цього, до структури процесуального доказування також включаються дії із визначення предмета доказування, збирання, пред’явлення та оцінки доказів)[7].
Усі названі елементи знаходяться в тісному взаємозв'язку і спрямовані на досягнення однієї процесуальної мети – встановлення фактичних обставин справи.
Прийняття рішення виокремлюється в самостійну частину судового засідання. Відповідно до ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Рішенням господарського суду зазвичай називають постанову суду першої інстанції, якою вирішується матеріально-правова вимога позивача до відповідача, спір сторін по суті. Отже, рішення є актом захисту порушеного права інтересів сторін господарського процесу[8]. Значення рішення полягає в тому, що воно припиняє спір про право. Оскільки спір, розглянутий по суті, закінчує судочинство по справі, рішення суду відновлює законність, порушену однією зі сторін, впорядковує господарсько-правові правовідносини.
