1. Суть і значення досудового порядку врегулювання господарських спорів.
Досудове врегулювання господарських спорів являє собою систему заходів, що здійснюються організаціями, іншими суб єктами господарювання, майнові права яких порушено, з метою безпосереднього вирішення конфлікту (спору) до звернення у господарський суд.
Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарських спорів за домовленістю між собою (ст. 5 ГПК).
Метою досудового врегулювання господарських спорів є усунення або запобігання негативного впливу на господарську діяльність з боку контрагентів. Добровільне задоволення претензійних вимог забезпечує найбільш швидке відновлення порушених прав кредитора. В цьому полягає позитивний аспект досудового порядку врегулювання спорів. Порядок досудового врегулювання спорів визначається ГПК України, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин. Зокрема, спеціальний порядок врегулювання господарських спорів передбачається Статутом автомобільного транспорту України, Статутом залізниць України, Кодексом торговельного мореплавства України, Повітряним кодексом України.
Порядок досудового врегулювання спорів не поширюється на спори: про визнання договорів недійсними; спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств і організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій; спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями; спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ; спори про звернення стягнення на заставлене майно.
2. Порядок пред явлення претензії та оформлення претензійних матеріалів.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 6 ГПК України, підприємства та організації, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств і організацій, зобов язані поновити їх, не чекаючи пред явлення претензії.
Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів, звертаються до нього з письмовою претензією.
Претензія як матеріально-правова вимога одного з учасників спірного правовідношення до іншого являє собою засіб урегулювання конфлікту самими сторонами без втручання інших осіб із боку держави (у вигляді господарського суду).
Частиною 2 статті 6 ГПК України встановлено вимоги щодо змісту претензії. У претензії зазначаються: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства чи організації, яким претензія пред являється, дата пред явлення і номер претензії; обставини, на підставі яких пред явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти; вимоги заявника; сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів та інших доказів, що додаються до претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.
Документи, що підтверджують вимогу заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, що знаходяться в іншої сторони, можуть не додаватися до претензії, із зазначенням про це в претензії.
Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їхнім представником і надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. При підписанні претензії обов язково зазначається посада особи, яка підписала претензію, та її прізвище.
Заявник претензії має право на задоволення його законних і обґрунтованих вимог (ч. 5 ст. 7 ГПК України), право на своєчасний розгляд претензії й отримання відповіді на неї (ч. 1 – 3 ст. 7 ГПК України), а також право на повернення йому отриманих оригіналів документів, переданих разом із претензією (ч. 3 ст. 8 ГПК України).
3. Порядок і строки розгляду претензій.
Право на пред явлення претензії є суб єктивним правом особи, але якщо претензія вже заявлена до підприємства, обов язком господарюючого суб єкта стає розглянути її у встановлені строки і дати на претензію письмову відповідь.
Законодавством встановлено загальні та спеціальні строки розгляду претензії. Частина 1 статті 7 ГПК України встановлює загальний строк: претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Частина 2 цієї статті встановлює спеціальний строк: у випадках, якщо обов язковими для сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товару) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов язані з якістю і комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.
Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються від заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.
При розгляді претензії підприємства і організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.
