Догляд за гарячковими хворими.

План

1.Поняття про механізми терморегуляції. Типи гарячок.

2. Догляд за гарячковими хворими.

3. Поняття про фізіотерапію. Дія на організм холоду і тепла. Види найпростіших фізіопроцедур.

4. Гірудотерапія.

5. Водолікування.

1. Поняття про механізми терморегуляції. Типи гарячок.

 

Людині, як і всім теплокровним тваринам, притаманна постійна температура тіла, що не залежить від температури навколишнього середовища. Це забезпечується складними процесами терморегуляції, що зумовлюється рівновагою між процесами теплоутворення та тепловіддачі.

Теплоутворення є, в основному, хімічним процесом. При цьому джерелом утворення тепла є процеси окислення (згоряння) ендогенних вуглеводів, жирів, частково-білків усіх клітин організму, переважно скелетних м'язів та печінки. Цей процес регулюється центральною нервовою системою (в першу чергу - гіпоталамо-гіпофізарною системою), симпатичними волокнами центральної нервової системи, гормонами заноз внутрішньої секреції: щитовидної - тироксином, надниркових - адреналіном.

Тепловіддача - процес, в основному, фізичний. Тепло віддається зовні процесами випромінювання, теплопроведення та випаровування вологи з поверхні тіла (80 % тепла втрачається шкірою), випаровування води у процесі дихання (19%), 1 % тепла втрачається з сечею та калом.

При підвищенні температури зовнішнього середовища теплові рецептори, що знаходяться у шкірі та внутрішніх органах, подають аферентні сигнали до центру терморегуляції, який знаходиться у гіпоталамусі. Звідси йдуть еферентні сигнали, переважно по симпатичних нервах. Це призводить до зменшення теплопродукції (зниження інтенсивності процесу обміну речовин), збільшення тепловіддачі: розширюються кровоносні судини тіла, що веде до посилення випромінювання тепла та потовиділення.

При зниженні температури зовнішнього середовища спрацьовують периферичні холодові рецептори та холодові рецептори внутрішніх органів. Шлях аферентних та еферентних імпульсів той самий, що й у попередньому випадку, але ефект від такого подразнення спрямований на посилення теплопродукції (посилення обміну речовин), зменшення тепловіддачі, звуження кровоносних судин, спазми не посмугованих м'язів вивідних протоків потових залоз (при цьому утворюється так звана гусяча шкіра), внаслідок чого зменшується віддача тепла шляхом його випромінювання та випаровування. У такий спосіб організм захищає себе від переохолодження

 

 

.

 

 

Догляд за гарячковими хворими.

Розрізняють три стадії гарячки: підвищення температури, збереження температури на певному рівні і зниження температури.

I-а стадія підвищення температури тіла найчастіше супроводжується появою остуди внаслідок частого скорочення м'язових груп. Тепловіддача при цьому зменшується внаслідок спазму периферичних кровоносних судин, з'являється синюшність.шкіри і видимих слизових оболонок, шкіра холодна на дотик, набуває виду «гусячої». Пацієнти скаржаться на біль голови, погане самопочуття, ниючий біль в усьому тілі.

Таких пацієнтів необхідно вкласти в ліжко, накрити ватною або вовняною ковдрою, до кінцівок прикласти грілки, дати випити гарячого чаю з малиною, калиною чи липовим цвітом або гарячого молока з медом.

 

У II-ій стадії збереження температури на високому рівні посилені тепловіддача і теплопродукція. В цей період шкіра пацієнта гаряча, червона. Хворі скаржаться на відчуття жару, загальну слабкість, сухість у роті. При значному підвищенні температури у пацієнта можуть з’явитися сильні болі голови, неспокій, навіть марення, галюцинації. Якщо з'явились перші ознаки стану марення, сповістіть про це лікаря та більш пильно доглядайте за таким пацієнтом. Забезпечте для нього повну тишу, якщо є можливість ізолюйте його. За призначенням лікаря введіть медикаменти: внутрішньом'язово 50% розчин анальгіну-2мл; 1% розчин димедролу-1-2мл. Для полегшення болю голови на чоло кладуть міхур з льодом або холодний компрес. Необхідно давати жарознижувальні препарати: парацетамол у таблетках по 0,5 г 3 рази на день або нурофен. Стан пацієнта з високою температурою тіла часто буває дуже важким, іноді пацієнт без свідомості. Тому необхідно особливо ретельно спостерігати і доглядати за ним. По можливості біля пацієнта встановлюють індивідуальний медсестринський пост. У цей період можливі порушення серцево-судинної діяльності, функцій органів травлення, сечовиділення тощо. Тому спостереження за пульсом, артеріальним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями, станом шкіри тощо є важливими складовими правильного догляду. Прискорення пульсу, дихання, поява ціанозу, холодного поту є важливими ознаками розладу серцевої діяльності та вимагають термінових лікарських маніпуляцій.

Для виведення токсичних продуктів пацієнтові дають більше питва: чай (з цитриною чи з малиновим варенням), молоко, фруктові соки, морси, мінеральні води.

Пацієнтові з гарячкою слід давати їжу, що легко засвоюється (бульйон, молоко, картопляне пюре, сметану, простоквашу, кефір тощо) і вітамінні продукти (фрукти, ягоди).

Годувати пацієнта треба часто, невеликими порціями, більшу частину їжі слід давати зранку і вдень, коли температура тіла не така висока, як увечері. Після прийому їжі пацієнт повинен прополоскати рот перевареною водою. Слизову оболонку рота, язика, ясен, щік протирають зволоженою ватою, язик очищають від нальоту. Якщо на губах утворилися тріщини, їх змащують вазеліновою олією, 20 % розчином бури в гліцерині або дитячим кремом.

Треба стежити за чистотою тіла пацієнта, своєчасно міняти білизну, особливо після потіння.

Особи, що доглядають за пацієнтом, повинні стежити, щоб він тривалий час не залишався в одному й тому ж лежачому положенні, особливо на спині. Його потрібно повертати на боки, надавати напівсидячого положення. Особливо це стосується літніх людей. Цим запобігають розвитку запалення легень, а також появі пролежнів чи опрілостей. Провітрюючи палату, не можна робити протягів, пацієнта треба вкривати ковдрою, а голову прикривати рушником. Протягом усього гарячкового періоду пацієнт має дотримуватись суворого постільного режиму.

 

У III-ій стадії зниження температури різко підвищується віддача організмом тепла, а теплоутворення зменшується. В цей період часто посилюється потовиділення.

Зниження температури тіла може відбуватися критично - швидко (crysis) або літично - повільно (lysis), поступово. Криза характеризується швидким падінням температури тіла і різким переломом у перебігу хвороби. Зниження температури тіла до нормальних цифр наступає найчастіше протягом кількох годин, іноді перед кризою настає так звана псевдокриза. При цьому температура тіла знижується, але не досягає нормальних цифр, наступного дня спостерігається деякий її підйом, а потім настає справжня криза. В період критичного зниження температури тіла спостерігається потовиділення, часом дуже сильне. Іноді під час кризи пульс стає дуже частим і погано промацується, дихання поверхневе. Пацієнт блідне, потім розвивається ціаноз, шкіра вкривається липким холодним потом, може бути нудота та блювання. Такий стан пояснюється різким послабленням серцево-судинної діяльності (колапс). Про це слід негайно повідомити лікаря, а до його приходу пацієнту треба дати випити гарячого міцного чаю, до ніг прикласти гарячі грілки, з-під голови пацієнта забрати подушку або підняти ніжний кінець ліжка на 30-40 см, приготувати 1 мл 10-20 % розчину кофеїну-бензоату натрію або 2 мл 10 % розчину сульфокамфокаїну, чи 1-2 мл кордіаміну і ввести їх за призначенням лікаря підшкірно.

При значній пітливості пацієнта виникає потреба часто обтирати його теплим рушником і змінювати білизну. Білизна повинна бути теплою, міняти її слід швидко, щоб не переохолодити пацієнта.

Лізис характеризується повільним спадом температури тіла з поступовим зникненням симптомів хвороби. Тривалість лізису коливається від 3 діб до 2 тиж. Поступове, повільне зниження температури пацієнти переносять добре: пульс повільний, дихання рівне, нечасте, свідомість прояснюється, збудження і безсоння змінюються глибоким сном.

Наслідки багатьох захворювань нерідко залежать від серцево-судинної системи, тому дуже важливо вміти спостерігати за її станом і, якщо необхідно, швидко проводити відповідні лікувальні заходи. Про стан серцевої діяльності до деякої міри можна судити за пульсом та артеріальним тиском.

 

3. Поняття про фізіотерапію. Дія на організм холоду і тепла. Види найпростіших фізіопроцедур.

 

Фізичні методи є провідними в комплексному лікуванні хворих із захворюваннями органів кровообігу, травлення, нервової системи та кістково-м’язового апарату. Основними фізичними методами лікування, що застосовуються в стаціонарах і в поліклініці, є тепло-, водо- і світлолікування, інгаляції. Більшість із цих методів впливають на шкіру, змінюючи обмінні процеси не тільки у шкірі, але і в глибоко і віддалено розміщених органах і в цілому організмі. Підсилення кровообігу у тканинах і органах під дією тепла пришвидшує розсмоктування запальних процесів, зменшує спазми, заспокоює больові відчуття.

Холод на місці його прикладання спричиняє звуження дрібних судин (тому це сприяє зупинці кровотечі). У зоні дії холоду зменшується кровообіг, знижується чутливість нервових рецепторів. Завдяки цьому холод також має протизапальну дію і зменшує больові відчуття. Найчастіше процедури простої фізіотерапії входять в комплекс лікування і виконуються медичними сестрами як призначення лікаря. Однак можуть виникнути ситуації, коли у зв’язку із змінами у стані хворого, появою нових ознак (біль в ділянці серця, підвищення артеріального тиску) медична сестра може і зобов’язана прийняти самостійне рішення про проведення тієї чи іншої процедури на етапі долікарської допомоги. Іноді медична сестра мусить відмовитись від проведення призначеної лікарем процедури (постановка банок при кровохарканні). Слід ретельно стежити за хворим і контролювати його суб’єктивні відчуття та прояви зміни функції серцево-судинної системи, органів дихання тощо.

 

 

4. Гірудотерапія.

Гірудотерапія – використання п’явок з лікувальною метою.

Їх застосовують при церебральній формі гіпертонічної хвороби, передінсультних станах, місцевому застою крові, при застійній печінці, тромбофлебітах.

До використання придатні здорові голодні п’явки, що швидко рухаються у воді. В’ялі рухи, ущільнення і клейка поверхня свідчать про хворобливий стан і непридатність п’явки. Місця прикладання п’явок: ділянка за вухами, зліва від груднини, праве підребер’я, нижні кінцівки. За вухами п’явки ставлять, відступивши 1 см від вушної раковини; на ділянку серця – у третьому-п’ятому міжребер’ях на 1 см вліво від краю груднини; при застійній печінці – вздовж реберного краю; при геморої – на ділянку куприка і навколо анального отвору. Для процедури готують: стерильний лоток, пінцет, перекис водню, підсолену воду, розчин глюкози, пробірки, мензурку, стерильні тампони, серветки, перев’язувальний матеріал. Шкіру на місці прикладання п’явок миють, витирають насухо. П’явки краще присмоктуються до теплої шкіри, змоченої солодкою водою. П’явка тримається 30-60 хв і сама відпадає. Якщо п’явку треба зняти, то шкіру хворого змочують підсоленою водою. На місця укусів накладають суху стерильну пов’язку.Протипоказання: кровоточивість, анемія, хвороби шкіри, септичні і алергічні стани. При порушенні правил асептики можуть з’явитися місцеві ускладнення: свербіння шкіри навколо ранки чи нагноєння.

 

5. Водолікування.

 

Водолікування – використання води з лікувальною і профілактичною метою. Розрізняють: власне водолікування і бальнеотерапію – застосування природних та штучно виготовлених мінеральних вод. Процедури з холодною водою (до 20°С) спричиняють загальнотонізуючу дію, стимулюють діяльність нервової і серцево-судинної систем, підвищують обмін речовин. Процедури з теплою водою (37-39°С) мають заспокійливу дію, їх призначають при хронічних запальних захворюваннях, особливо опорно-рухового апарату, розладах водно-сольового і жирового обмінів. Процедури з гарячою водою (вище 39°С) мають потогінну дію і підвищують обмін речовин організму. До водолікувальних процедур відносяться: ванни, душ, кишкові промивання, купання, обливання, обмивання, обтирання, закутування.

Ванни можуть бути загальними і місцевими. Залежно від температури ванни діляться на холодні (нижче 20°С), прохолодні (до 30°С), індиферентні (34-36°С), теплі (37-39°С), гарячі (вище 39°С). За хімічним складом вони можуть бути прісними, ароматичними, мінеральними, газовими.

Перед відпуском процедури медична сестра перевіряє готовність приміщення і самої ванни до її проведення. Температура у ванному приміщенні має бути не нижче 25°С. Під час процедури медична сестра слідкує за загальним станом хворого, кольором шкіри, властивостями пульсу.

Прісні ванни готують із водопровідної води. Прохолодні ванни стимулюють обмін речовин. Призначають їх при ожирінні. Ванни з індиферентною температурою мають тонізуючу дію – заспокоює хворого (призначають при функціональних розладах нервової системи).

Гірчичні ванни – відволікаючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, бронхіті.

Йодобромні вани спричиняють протисклеротичну дію, знижують тонус кровоносних судин, нормалізують функції нервової системи, покращують мозковий і вінцевий кровообіг, мають протизапальну дію. Призначають при нервово-психічному перенапруженні, атеросклеротичних змінах вінцевих і мозкових судин, гіпертонічній хворобі 1-2 ст., захворюваннях опорно-рухового апарату, жіночих статевих органів, шкіри.

Кисневі ванни. Розчинений у воді кисень попадає в організм через шкіру і легені, покращує окисно-відновні процеси в органах і тканинах організму, сприяє зменшенню явищ гіпоксії. Призначають при гіпертонічній хворобі 1-2 ст., ішемічній хворобі серця, функціональних розладах нервової системи.

Хлорно-натрієві ванни нормалізують тонус артерій при гіпертонічній хворобі і нейроциркуляторній дистонії (гіпертонічного типу), мають знеболювальну, протизапальну і десенсибілізуючу дії. Призначають при захворюванні опорно-рухового апарату, функціональних захворюваннях ЦНС, гіпертонічній хворобі 1-2 ст., варикозному розширенні вен, захворюваннях шкіри.

Шавлійні ванни призначають як болезаспокійливі при залишкових явищах травм периферичних нервів, опорно-рухового апарату, при хронічних захворюваннях статевих органів у жінок.

Лікувальні ванни можна приймати в будь-яку пору дня, краще через 30-40 хв після легкого сніданку, але у разі необхідності можна через 1-2 год після обіду. Якщо хворий стомлений, він повинен відпочити перед прийманням загальної ванни 30 хв і такий самий час після ванни.

Лікувальні душі – водолікувальна процедура, при якій на тіло хворого впливають струмені води. Діючими факторами душу є тиск струменя води і термічне подразнення. Короткочасне чургування холодного й гарячого душу діє тонізуюче; тривале – знижує збудливість чутливих і рухових нервів.

Дощовий голчастий душ. Температура 38-39°С, тривалість процедури 1-5 хв.

Душ Шарко – починають з душу віялом (на відстані від пацієнта 3-3,5м під тиском води 3 атм) 2-3 рази.

Циркулярний душ – це система вертикальних трубок, які розміщуються колом навколо хворого. Кожна трубка має багато отворів по всій висоті, із яких під тиском виходять струминки води, спрямовані на хворого, що стоїть у центрі. Душ починають при температурі 34-36°С з поступовим зниженням її в кінці курсу лікування до 25°С. Тривалість процедури 2-5 хв.