Статева та вікова структура популяції.

Статева і вікова структури популяції є проявом її диференціації і разом з чисельністю особин популяції відображають зміни її основних параметрів в часі.

Статева структура характеризується співвідношенням між особинами чоловічої і жіночої статей, яке мас велике значення для подальшого зростання чисельності популяції. Порушення статевої структури веде до дестабілізації в регулюванні народжуваності.

Серед популяцій роздільностатевих організмів у природі поширені угрупування з приблизно однаковою кількістю чоловічих і жіночих особин. Первинне співвідношення статей, як правило, є близьким 1:1, а з віком спостерігається відхилення від нього в ту чи іншу сторону. Деякі види організмів мають генетичні особливості, що зумовлюють відхилення від цього співвідношення.

Іноді, співвідношення особин різних статей при народженні зумовлено не тільки генетичними особливостями, а й певною мірою факторами довкілля, наприклад, якщо яйця рудих мурах розвиваються при температурі менше за 20°С, то народжуються тільки самці, а якщо температура розвитку більша за 20°С - тільки самки. Тому для підтримання популяції, яйця рижих мурах повинні розвиватись при сталій температурі = 20°С.

Популяції властива визначена вікова структура. Вікова структура відображає розподіл чисельності популяції за віковими групами. Ця характеристика є однією з найважливіших. Вона впливає на народжуваність і смертність. У популяції можна виділити три екологічні вікові групи:

Ø пререпродуктивну,

Ø репродуктивну,

Ø пострепродуктивну.

Якщо в популяції одночасно представлені всі вікові групи, то її називають поліциклічною. Якщо ж представлена лише одна вікова група – моноциклічною.

Тривалість кожного віку стосовно загальної тривалості життя знач­но варіює у різних видів. У сучасної людини на кожну вікову групу дово­диться приблизно третина життя. У ссавців, птахів, комах і інших тварин середня тривалість життя більшості видів складає від кількох діб до де­сятків років. Для кожної популяції характерно стабільний розподіл особин за віком. Відхилення можуть бути викликані різким збільшенням народжу­ваності або смертності, після чого відбувається повернення до вихідного вікового розподілу.

У цілому на віковий склад популяції впливають 6 факторів:

· тривалість життя,

· період досягнення статевої зрілості,

· тривалість репродуктивної стадії,

· кількість генерацій (приплодів) за сезон,

· родючість,

· смертність різних вікових груп.

З віком, вимоги особин популяції до умов навколишнього природного середовища і їх стійкість до окремих факторів може істотно змінюватись. Трапляються випадки, коли вікові екологічні відмінності в межах одного виду виражені значно більше, ніж відмінності між різними видами. Наприклад, трав'яні жаби живуть на суші, а їх пуголовки – у воді; гусінь метелика білана капустяного живиться листям сільськогосподарських культур, а метелик – нектаром квітів.

До зовнішніх впливів, у тому числі і впливу людини, найбільш стійкими є популяції із складною віковою структурою, наприклад, хрущі, сухопутні жаби, землерийки, тощо.

Вікові відмінності (складна вікова структура) в межах популяції підвищують її стійкість проти несприятливих умов середовища. Популяція, у якій багато вікових груп з характерними відмінностями, зазнає меншого впливу від дії несприятливих факторів. Навіть при значних відхиленнях умов існування від нормальних умов, може вижити частина життєздатних особин. Наприклад, якщо повністю винищити дорослих хрущів, через рік із лялечок, що живуть в грунті, з'являться нові особини. Тому тимчасові негаразди не завдають значної шкоди популяції хрущів.

Вікову структуру і вікові групи рослин і тварин визначають по-різному. Абсолютний вік і віковий стан у рослин – поняття не тотожні. Віковий стан рослини – це етап її індивідуального розвитку. Тому особини різного вікового стану можуть мати один календарний (абсолютний) вік, і навпаки.

У популяціях тварин вікова структура залежить від особливостей розмноження виду і тривалості життя особин.

За віковою структурою популяцій можна прогнозувати їх чисельність у майбутньому, що має велике значення для їх господарського використання людиною. Наприклад, вилов горбуші, яка нереститься у віці два роки і відразу після цього гине, може становити до 50% особин і це не завдасть збитків популяції горбуші; вилов сьомги, статеве дозрівання якої відбувається набагато пізніше, повинен бути значно меншим, щоб запобігти подальшому зменшенню чисельності популяції. До зовнішніх впливів, у тому числі і впливу людини, найбільш стійкими є популяції із складною віковою структурою, наприклад, хрущі, сухопутні жаби, землерийки, тощо.