Правові норми, що регламентують органі-заційну структуру органів управління безпе-кою та захистом у надзвичайних ситуаціях.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

Проведення занять з студентами МНАУ

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Тема № 6. «Менеджмент безпеки, правове забезпе-чення та організаційно-функціональна структура захисту населення адміністративно-територіаль-ного округу у надзвичайних ситуаціях»

Навчальна мета: ознайомити студентів з правовими нормами, що рег-ламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захис-том у НС; процесами її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС; структурно-функціональною схемою державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади; основними показниками рівнів небезпе-ки регіону, де знаходиться ВНЗ, які внесено у Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій області; загальними функціями управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем НС.

 

Час: 2 години.

 

Місце проведення: аудиторія.

 

Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.

 

Література: 1.Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, тех.-ногенної та природної безпеки: Навч. посібник/ В.В. Бєгун, І.М. Науменко - К.:, 2004. – 328с. 2. Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред.. проф. В.В. Березуць-кого. – Х.: Факт, 2005. – 348 с. 3. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчаль-них закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с. 4. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с. 5. Концепція освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини" / В.О.Кузнецов, В.В. Мухін, О.Ю. Буров та ін. // Інформаційний вісник. Вища освіта. – К.: Вид-во наук.-метод. центру вищої освіти МОНУ, 2001. – № 6. – С. 6–17. 6. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 208 с.

Порядок проведення занять.

Організаційний момент – 3 хв.

 

- перевіряю присутніх;

- оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.

Викладення матеріалу теми - 72 хв.

Питання, які вивчатимуться:

1. Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у надзвичайних ситуаціях.

2. Основні показники рівнів небезпеки регіону.

3. Загальні функції управління безпекою та захистом у надзвичайних ситуаціях.

3. Підведення підсумків – 5 хв.

- оголошую оцінки; відповідаю на запитання;

- указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.

Завдання на самопідготовку:

1. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.

2. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на держав-ному рівні.

3. Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, тех-нічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулю-вання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС.

4. Основні показники рівнів небезпеки регіону, де знаходиться ВНЗ, які внесено у Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій області.

5. Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення.

6. Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та до-кументальне забезпечення.

7. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень.

8. Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення НС або реагуванням на НС та організації ліквідування її наслідків.

 

Правові норми, що регламентують органі-заційну структуру органів управління безпе-кою та захистом у надзвичайних ситуаціях.

Правову основу забезпечення безпеки життєдіяльності скла-дають відповідні закони і постанови, прийняті представниць-кими органами України, а також підзаконні акти: укази прези-дента, постанови КМУ, місцевих органів влади і спеціально уповноваженими на те органами.

Прийнятний рівень БЖД досягається за допомогою відпо-відних законодавчих і нормативно-правових документів, поло-жень, інструкцій, вказівок тощо.

Головним документом стратегії держави щодо питань жит-тєдіяльності людини є Конституція України. В статті № 3 Конс-титуції України викладено основні засади безпеки життєдіяль-ності: «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторкан-ність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Статтею Конституції України № 50 кожному гаран-тується право вільного доступу до інформації про стан довкіл-ля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Вплив конкретних чинників, які можуть негативно вплива-ти на здоров’я і життя людини, або створюють загрозу безпеці людини, регулюються відповідними законодавчими і норма-тивно-правовими документами.

Правову основу охорони навколишнього середовища в краї-ні і забезпечення необхідних умов праці становить Закон Укра-їни «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благо-получчя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ., відповід-но до якого введено санітарне законодавство, що включає вка-заний закон і нормативні акти, що встановлюють критерії без-пеки та (або) нешкідливості для людини факторів середовища його проживання та вимоги до забезпечення сприятливих умов його життєдіяльності. Ряд вимог з охорони праці та навколиш-нього середовища зафіксовано в інших законах, які ми розгля-немо при спілкуванні по темам безпеки життєдіяльності та охо-рони праці.

1. Правові, законодавчі та нормативно-технічні основи без-пеки життєдіяльності.

Будь-яка виробнича, господарська або інша діяльність лю-дини повинна гарантувати безпеку його самого, оточуючих його людей і природного середовища, в якій він здійснює свою діяльність. Однією з умов забезпечення безпеки є виконання вимог правових і нормативно-технічних документів, що регла-ментують таку діяльність.

А) До правових документів, що регламентують деякі пи-тання безпеки життєдіяльності, відносяться: Конституція Ук-раїни, Основи законодавства України про охорону праці.

Б) До основних нормативно-технічних документів, які регла-ментують питання безпеки життєдіяльності, відносяться: санітарні норми, норми радіаційної безпеки, будівельні норми і правила, стандарти в області охорони праці, навколишнього середовища і безпеки в надзвичайних ситуаціях.

До стандартів, формулює вимоги, виконання яких необхід-но для забезпечення безпеки життєдіяльності, відносяться: сис-тема стандартів безпеки праці, система стандартів охорони природи; комплекс державних стандартів безпеки в надзви-чайних ситуаціях.

На основі державних стандартів розробляються галузеві стандарти і стандарти підприємств, що враховують галузеві і місцеві умови, а також конкретні умови та технології вироб-ництва.

Ще одну групу нормативно-технічної документації склада-ють різні правила, положення та інструкції. Розробляють і зат-верджують ці документи міністерства, відомства, органи Дер-жнагляду.

2. Законодавча база з охорони навколишнього середовища.

Законодавство в галузі охорони навколишнього середовища грунтується на Конституції України і складається з Закону Ук-раїни «Про охорону навколишнього середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ, інших законів, а також прийнятих відпо-відно до них інших нормативних правових актів України, за-конів та інших нормативних правових актів суб'єктів Держа-ви.

Закон України «Про охорону навколишнього середовища» виз-начає правові, економічні та соціальні основи організації охо-рони навколишнього природного середовища в інтересах ни-нішнього і майбутніх поколінь. Згідно з цим законом охорона навколишнього середовища, раціональне використання при-родних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки для життє-діяльності людини – невіддільна умова стійкого економічного та соціального розвитку України.

З інших законодавчих актів у галузі охорони навколишнього середовища відзначимо Водний кодекс України, Земельний ко-декс України, Закони України «Про надра», «Про екологічну експертизу».

Нормативно-технічна документація з охорони навколишньо-го середовища включає державні, регіональні, місцеві санітар-ні норми і правила Міністерства охорони здоров'я України, бу-дівельні норми і правила Комітету з будівельної, архітектурної та житлової політики України, систему стандартів «Охорона природи», документи Міністерств та відомств щодо охорони природних ресурсів та моніторингу навколишнього середови-ща України.

Санітарні норми встановлюють ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і у воді різного призначення, а також граничні рівні фізичних впливів на навколишнє середовище (шуму, вібрації, інфразвуку, електромагнітних полів і випромі-нювань від різних джерел, іонізуючих випромінювань).

У системі будівельних норм і правил розглянуті норми про-ектування споруд різного призначення, що враховують вимоги охорони навколишнього середовища та раціонального приро-докористування. Особливо відзначимо норми і правила щодо каналізації, зовнішніх мереж і споруд, в яких детально розгля-нуті заходи і пристрої по очищенню стічних вод, їх знезара-ження, а також з утилізації опадів, отриманих при очищенні.

3. Система стандартів безпеки праці.

Система стандартів «Охорона природи» це складова частина державної системи стандартизації, яка спрямована на збере-ження, відновлення і раціональне використання природних ре-сурсів. Ця система розробляється відповідно до чинного зако-нодавства з урахуванням екологічних, санітарно-гігієнічних, технічних та економічних вимог.

4. Основна законодавча та нормативно-технічна докумен-тація з надзвичайних ситуацій.

Правовою основою захисту населення від наслідків надзви-чайних ситуацій є Конституція України (254к/96-ВР).

Основоположним законом, що регламентує організацію ро-біт з профілактики, порядку дій, ліквідації наслідків надзви-чайних ситуацій, є Закон України «Про захист населення і те-риторії від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру» від 08. 06. 2000р. № 1809 (1809-14). Правову осно-ву захисту у надзвичайних ситуаціях становять окремі розділи законів «Про Цивільну оборону України» від 03. 02. 1993 р. №2974 – XII, «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16. 03. 2000р. №1550 – III, «Про правовий режим воєнного ста-ну» від 06. 04. 2000р. № 1647- III, «Про аварійно-рятувальні служби» від 21. 12. 2000р. № 2171, «Про пожежну безпеку» від 17. 12. 1993р. № 3745, Закон України «Про боротьбу з терориз-мом» від 20. 03. 2003р. № 638 – IV, «Про об'єкти підвищеної не-безпеки» від18.01. 2001р. № 2245, «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (39/95-ВР), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24. 02. 1994р. № 4004, «Про правовий режим території, що зазна-ла радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської ка-тастрофи» (791а-12), міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Розглянемо декілька Законів:

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміо-логічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ. Регулює суспільні відносини, які виникають у сфері за безпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, під-приємств, установ, організацій та громадян, встановлює поря-док організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні. Законом передбачено гігієнічну регламентацію і дер-жавну реєстрацію небезпечних факторів, санітарно-гігієнічну експертизу, визначено права і обов’язки державної санітарно-епідеміологічної служби, завдання санітарно-епідеміологічного нагляду.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р. № 2707-ХІІ. Спрямований на збереження спри-ятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і по-ліпшення з метою забезпечення екологічної безпеки життєдія-льності людини, а також запобігання шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Основні положення цього закону визначають заходи охорони атмосферного повітря, стандартизацію і нормування в зазначеній сфері, моніторинг.

Водний кодекс України, прийнятий Верховною Радою Украї-ни 06.06.1995 № 213/95-ВР. Він регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, ра-ціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від заб-руднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організа-цій і громадян на водокористування.

Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Радою Ук-раїни 25.10.2001 № 2768-III. Він регулює правову охорону земе-льних ресурсів України, вказує, що земля та інші природні ре-сурси використовуються й охороняються в Україні як основа життя і діяльності народів, що проживають на відповідній те-риторії. Передбачає систему правових, організаційних, еконо-мічних та інших заходів, спрямованих на раціональне вико-ристання земель, запобігання необгрунтованому вилученню зе-мель з сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих впливів, а також на відновлення продуктивності земель (у тому числі земель лісового фонду), відтворення і підвищення родю-чості грунтів.

Закон України «Про надра», прийнятий Верховною Радою Ук-раїни 27.07.1994 № 132/ 94-ВР. Регулює гірничі відносин з ме-тою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навко-лишнього природного середовища, а також охорона прав і за-конних інтересів підприємств, установ, організацій та грома-дян. З екологічної точки зору найбільш важливими є: запобі-гання забрудненню надр при проведенні робіт, пов'язаних з їх використанням; запобігання накопичення промислових і побу-тових відходів на площах водозбору і в місцях залягання під-земних вод; охорона родовищ корисних копалин від затоплень, пожеж та інших факторів, що знижують їх якість.

Закон України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р. № 45/95-ВР. Регламентує порядок міжгалузевого еколо-гічного дослідження, аналізу і оцінки перед проектних, проект-них та інших матеріалів і об’єктів, реалізація і дія яких може негативно позначитися або позначається на стані навколиш-нього природного середовища і здоров’ї людей.

Закон України «Про пожежну безпеку» № 3747-ХII від 17 груд-ня 1993 р. Забезпечення пожежної безпеки є невіддільною складовою державної діяльності щодо охорони життя та здоро-в’я людей, національного багатства і навколишнього природно-го середовища. Цей закон визначає загальні правові, економіч-ні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на тері-торії України, регулює відносини державних органів, юридич-них та фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяль-ності та форм власності.

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2695-ХІІ. Визначає основні положення реалізації конституцій-ного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я під час трудової діяльності, встановлює єдиний порядок організа-ції охорони праці в Україні.

Закон України «Основи законодавства України «Про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ. Визначає право-ві, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоро-в’я в Україні, регулює суспільні відносини в цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил громадян, високої працездатності й тривалого активного жит-тя громадян, усунення негативних факторів, які позначаються на їхньому здоров’ї, запобігання і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. № 3353-ХІІ. Визначає правові та соціальні основи дорожнього ру-ху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення без-печних і комфортних умов для учасників руху та охорони нав-колишнього природного середовища.

Закон України «Про використання ядерної енергії та радіа-ційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР. Є основопо-ложним у ядерному законодавстві України. Встановлює пріо-ритет безпеки людини та навколишнього природного середови-ща, права і обов’язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов’язану з використанням ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, встановлює правові основи міжнародних зобов’язань України щодо вико-ристання ядерної енергії.

Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. № 86/95-ВР. Регулює правові відносини, пов’язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспор-туванням, зберіганням, реалізацією та безпечним для здоров’я людини і навколишнього природного середовища застосуван-ням пестицидів і агрохімікатів; визначає права і обов’язки під-приємств, установ, організацій та громадян, а також повнова-ження органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері. Закон передбачає державні випробування пестици-дів і агрохімікатів, порядок їх застосування та знешкодження.

Закон України «Про поводження з радіоактивними відхода-ми» від 30 червня 1995 р. № 255/95-ВР. Спрямований на за без-печеня захисту людини і навколишнього природного середови-ща від шкідливого впливу радіоактивних відходів нині та в майбутньому.

Отже, основні закони, які безпосередньо стосуються безпеки життєдіяльності, були прийняті на початку 90-х років ХХ ст.

Наприкінці 90-х років так само було прийнято певну кіль-кість документів щодо БЖД людини. Це Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23 грудня 1997 р. № 771/97-ВР, Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 р. № 15/98-ВР.

До основних законів щодо безпеки життєдіяльності зарахо-вують і такі:

- «Про загальнодержавну програму поводження з токсин-ними відходами» від 14 вересня 2000 р. № 1947-ІІІ.

- «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продук-ції» від 14 січня 2000 р. № 1393-XIV.

- «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квіт-ня 2000 р. № 1644-ІІІ.

Окрему групу становлять закони про ратифікацію різних міжнародних документів:

- Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату» від 29 жовтня 1996 р. № 435/96-ВР.

Стурбованість стрімким збільшенням техногенного наванта-ження на біосферу. Вживання конкретних заходів щодо обме-ження шкідливих викидів в атмосферу (особливо це стосу-ється так званих парникових газів). На розвиток зазначеного документа (Конвенції) Україна підписали Кіотський протокол, де передбачається реалізація конкретних заходів у цьому нап-рямку.

- Закон України «Про ратифікацію Поправок до Монреаль-ського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар» від 22 листопада 1996 р. № 545/96-ВР.

- Закон України «Про ратифікацію Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення» від 16 жовтня 1998 р. № 187-ХIV.

- Закон України «Про оцінку впливу на навколишнє сере-довище в транскордонному аспекті» від 19 березня 1999 р. № 534-ХIV. Конвенцію Україна підписала ще 26 лютого 1991 р. у м. Еспо (Фінляндія).

У повсякденному житті і на виробництві (на роботі, службі) люди користуються «робочими» нормативними документами: певними нормами, стандартами, правилами та інструкціями.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 ве-ресня 1993 р. за № 733 створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення, мета якої – організову-вати і реалізовувати державну політику у сфері охорони жит-тя людей на виробництві та профілактики побутового трав-матизму, а також створити систему державного управління цією сферою.

Незважаючи на чіткий розподіл функцій серед органів центральної виконавчої влади щодо регулювання і управління безпекою життєдіяльністю, в Україні створено відповідні комі-сії, комітети і ради, покликані сприяти розв’язанню тих чи ін-ших проблем у цій галузі. Рішення цих органів мають здобіль-шого дорадчий, рекомендаційний характер.

В Україні найважливішою щодо проблем безпеки життєді-яльності є Національна рада з питань безпеки життєдіяльнос-ті, яку очолює один з віце-прем’єр-міністрів України.

Важливе значення і великі повноваження має також Дер-жавна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та над-звичайних ситуацій, у центрі уваги якої перебувають най враз-ливіші щодо виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру об’єкти, явища і території.

Проблемами екологічного стану вод займається Рада з еко-логічних проблем басейну Дніпра та якості питної води.

З метою реалізації Національного плану дій з гігієни довкіл-ля створено спеціальний Міжвідомчий комітет.

В Україні для посилення захисту населення, запобігання по-ширенню ВІЛ-інфекції та захворюваності на СНІД Указом Пре-зидента України «Про невідкладні заходи щодо запобігання по-ширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу» від 11.11.2000 № 1182/2000 бу-ло створено відповідну урядову комісію з профілактики ВІЛ-ін-фекції/СНІДу на чолі з віце-прем’єр-міністром України.

Ефективно працюють також Міжвідомча комісія із забезпе-чення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Комісія з питань стійкого розвитку, Міжвідомча координацій-на комісія з організації виконання Україною вимог Монреаль-ського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, Міжвідомча комісія з боротьби з туберкульозом та ін.

Відповідно до центральних органів створені регіональні ор-гани, що займаються практичною роботою в межах своїх ре-гіонів.

Принципова схема державного управління безпекою життє-діяльністю як відносно сфери, так і регіону є дворівневою. Верхній рівень системи – загальнодержавне управління, яке здійнюється вищезгаданими органами. Нижній рівень системи – регіональне і галузеве управління здійснюється відповідно місцевою державною адміністрацією, радами народних депу-татів і галузевими міністерствами. У свою чергу, регіональне управління, залежно від адміністративно – територіального розподілу, може здійснюватися на обласному, міському, район-ному і селищному рівнях.

Система управління безпекою життєдіяльністю на підпри-ємствах, залежно від їх відомчої підпорядкованості може бути трьох- або чотирьохрівневою. Крім вищезгаданих двох рівнів є також управління на рівні об’єднань підприємств і на рівні са-мого підприємства.

Для системи управління характерним є те, що вищі і нижчі рівні управління можуть взаємодіяти між собою як через про-міжний рівень, так і безпосередньо.