Аналіз аварійних ситуацій під час техно-логічного тероризму.

 

Згідно зі статтею № 3 Конституції України життя та здоро-в’я людини, її безпека є найвищими соціальними цінностями, за забезпечення яких держава відповідає перед нею. Безпека людини і навколишнього середовища, її захищеність від впли-ву шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціаль-них факторів є неодмінною умовою сталого розвитку суспільст-ва.

Боротьба з тероризмом включає в себе діяльність щодо за-побігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків теро-ристичної діяльності. Терористична діяльність включає в себе:

1. Організацію, планування, підготовку та реалізацію теро-ристичної акції.

2. Підбиття до терористичних дій та насильницьких вчинків над окремими особами, організаціями, матеріальними об’єкта-ми, спорудами, цінностями.

3. Організацію незаконного збройного формування, злочин-ної організації для проведення терористичних дій, участь у та-ких діях чи угрупованнях, вербування, озброєння, навчання та використання терористів, фінансування організацій та угрупо-вань, терористична спрямованість яких відома заздалегідь, а також інші форми сприяння таким особам, угрупованням чи організаціям.

Небезпека зростає у випадку проявів міжнародного теро-ризму, який здійснюється проти об’єктів підвищеної небезпек-ки. Його вплив на рівень техногенної безпеки обумовлюється такими особливостями:

По-перше – соціальними, національними, релігійними, політичними проблемами.

По-друге - терористичний акт, крім основної мети – деста-білізації суспільства, має як правило, декілька різних цілей: от-римання надприбутків, руйнування певних об’єктів, транспор-тних засобів, привернення уваги до певних політичних угрупо-вань чи проблем.

По-третє - використання людей, об’єктів економіки для до-сягнення цілей, що не мають до них відношення.

Об’єктивна оцінка імовірності здійснення на території Ук-раїни масштабних терористичних актів передбачає:

По-перше - виявлення причин загострення проблеми теро-ризму.

По-друге - оцінку захищеності об’єктів економіки, що мо-жуть стати метою терористів.

За умов збільшення фінансування сучасної терористичної діяльності, посилення її технічного та матеріального оснащен-ня, що супроводжуються «професіоналізацією» терористів, ви-сокий рівень організації терористичних угруповань потенційно небезпечні об’єкти техносфери стають більш вразливими до проявів тероризму.

Особливо це стосується об’єктів військово-промислового комплексу, радіаційно-небезпечних об’єктів, хімічно-небезпеч-них об’єктів та тих з них, де зберігаються небезпечні речовини, вихід яких у навколишнє середовище може призвести до його забруднення та масового ураження населення.

На основні аналізу випадків хіміко-біологічного тероризму встановлено, що найбільш розповсюдженими і доступними хімічними речовинами для проведення терактів є:

1. Токсичні гербіциди і інсектициди.

2. Аварійно хімічно небезпечні речовини: хлор, синильна кислота, фосген та інші.

3. Отруйні речовини: зарин, зоман, вікс, іприт, люїзит.

4. Психогенні і наркотичні речовини.

5. Збудники небезпечних інфекцій: сибірської виразки, віс-пи, туляремії та інших.

6. Природні отрути і токсини: стрихнін, рицин, бутулоток-син, нейротоксини, тощо.

В результаті реалізації терористичних актів є імовірність виникнення різних за масштабами надзвичайних ситуацій: планетарного масштабу, якщо відбудеться диверсія на ядерних об’єктах, в тому числі на реакторах атомних станцій; та регіо-нального, якщо в результаті терористичного акта відбудеться зараження навколишнього середовища радіоактивними мате-ріалами (цезієм – 137, плутонієм, кобальтом – 60).

У цілому ж, підбиваючи підсумки сказаного, слід відзначи-ти, що боротьба з тероризмом у 21 столітті має складний, бага-топлановий характер і вимагає значних зусиль держави і сус-пільства.

Основним суб’єктом керівництва боротьби з тероризмом та забезпечення її необхідними силами, засобами та ресурсами є Кабінет Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боро-тьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної зако-нами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами. Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах власної компетенції є:

- Служба безпеки України, яка є головним органом у загаль-нодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю;

- Міністерство внутрішніх справ України;

- Міністерство оборони України;

- Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій;

- Державний комітет у справах охорони державного кордо-ну України;

- Державний департамент України з питань виконання по-карань;

- Управління державної охорони України.

Координацію діяльності суб’єктів, які залучаються до боро-тьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Суб'єкти, які залучаються до боротьби з тероризмом, у ме-жах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів теро-ристичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджу-вальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи; забез-печують умови проведення антитерористичних операцій на об'єктах, що належать до сфери їх управління; надають відпо-відним підрозділам під час проведення таких операцій матері-ально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв'яз-ку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.

Стратегією зменшення імовірності реалізації терористичних актів в Україні є цілеспрямована політика щодо підвищення рівня фізичного захисту потенційно небезпечних об’єктів на фоні здійснення міжнародного співробітництва в галузі боро-тьби з міжнародним тероризмом. В якості антитерористичних заходів щодо захисту об’єктів промисловості, транспорту, сис-тем життєзабезпечення та військових об’єктів доцільно перед-бачити:

а) розробку нормативно-правових і організаційних доку-ментів з протидії тероризму на об’єктах підвищеної небезпеки;

б) посилення співпраці щодо проведення роботи з протидії тероризму між суб’єктами антитерористичної діяльності;

в) розробку методик категорування об’єктів науки, промис-ловості, енергетики і життєзабезпечення за ступенем їх потен-ційної небезпеки і диверсійно-терористичній вразливості;

г) проведення аналізу небезпеки техногенного тероризму (моделювання і системний аналіз можливих видів небезпек, за-гроз і вражаючих дій для населення і навколишнього природ-ного середовища), на їх основі розробити карти ризику техно-генного тероризму;

д) реалізацію системи заходів організаційного, технічного і економічного характеру щодо забезпечення безпеки населення, що проживає поблизу небезпечних промислових об’єктів;

е) забезпечення найбільш небезпечних об’єктів новим об-ладнанням на основі комп’ютерних технологій для виявлення вибухових речовин і пристроїв, ідентифікації працюючих на об’єкті за допомогою біометричних систем контролю доступу;

ж) захист від кібертероризму при створенні систем комп’ю-терного управління технологічним процесом, в якому викорис-товуються небезпечні речовини;

з) здійснення ретельного аналізу причин надзвичайних си-туацій техногенного характеру;

і) проведення періодичних комісійних обстежень потенцій-но небезпечних об’єктів, а також створення на них служб без-пеки по боротьбі з тероризмом.