ПЛАН-КОНСПЕКТ
Проведення занять з студентами МНАУ
з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
Тема № 3.2. «Теорія розвитку та припинення го-ріння»
Навчальна мета: ознайомити студентів з загальним поняттям про ос-нови теорії розвитку та припинення горіння, етапами розвитку пожежі; тех-ногенними вибухами, що призводять до ураження людей, руйнування буді-вель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середо-вища; класифікацією об’єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою; законо-давчою базою в галузі пожежній безпеки; відповідальністю за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.
Час: 2 години.
Місце проведення: аудиторія.
Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.
Література: 1.Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпе-ка життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчаль-них закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желі-бо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с. 2. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с. 3. Концепція освіти з нап-ряму "Безпека життя і діяльності людини" / В.О.Кузнецов, В.В. Мухін, О.Ю. Буров та ін. // Інформаційний вісник. Вища освіта. – К.: Вид-во наук.-метод. центру вищої освіти МОНУ, 2001. – № 6. – С. 6–17. 4. Ліпкан В.А. Безпеко-знавство: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 208 с. 5. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навч.посібник. Миколаїв: НУК, 2005.– ч.1. Соціаль-на, техногенна і природна безпека. – 136 с. 6. Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008, - 158 с. 7. Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний по-сібник. Львів. Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2009. 264 с.
Порядок проведення занять.
Організаційний момент – 3 хв.
- перевіряю присутніх;
- оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.
Викладення матеріалу теми - 72 хв.
Питання, які вивчатимуться:
1. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
2. Небезпечні для людини фактори пожежі.
3. Класифікація об’єктів за їх пожежо вибухонебезпекою.
4. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.
3. Підведення підсумків – 5 хв.
- оголошую оцінки; відповідаю на запитання;
- указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.
Завдання на самопідготовку:
1. Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсич-ності.
2. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйну-вання будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього се-редовища.
3. Класифікація об’єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою.
4. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій. Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.
Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
В курсі загальної хімії ви розглядали процеси горіння, як процес окислення, давайте вияснимо чи є різниця між проце-сом окислення і горінням. Процес окислення горючих речовин протікає при нормальних умовах практично весь час, так кис-нево-воднева суміш, при кімнатній температурі реагує і пов-ністю реакція може закінчитися приблизно через 1,6 мільйона років.
2Н2 + О2 = 2Н2О
Врахування цього процесу практичного значення немає, але при підвищенні температури до 4000 С окислення закінчи-ться через 80 діб, а при наявності джерела запалювання з тем-пературою більше 6000 С зразу.
Таким чином можна сказати, що процес горіння – це важ-ливий фізико-хімічний процес, основою якого являється швид-ка хімічна реакція окислення, яка супроводжується виділен-ням великої кількості енергії у вигляді тепла і світла.
Ознаки горіння:
- хімічне перетворення;
- видiлення тепла;
- випромiнювання свiтла.
Цими ознаками процес горiння вiдрiзняється вiд iнших ха-рактерних явищ.
Для виникнення горiння необхiднi три основнi умови:
· наявнiсть горючої речовини;
· наявнiсть окислювача;
· наявнiсть джерела запалювання.
Цi основнi умови виникнення горiння дiстали назву «Три-кутник горiння».
Горюча речовина, це будь яка речовина, в певному агрегат-ному станi (рiдкому, твердому, газоподiбному), спроможна го-рiти при наявностi окислювача i джерела запалення. Найбiльш поширеними горючими речовинами є вироби з дерева, палив-номастильнi матерiали, горючi гази (пропан, бутан, метан).
Окислювачем у процесі горіння є кисень, що міститься у повітрі. Але може бути: хлор, бром та деякі інші речовини, у то-му числі складні: азотна кислота, бертолетова сіль, калійна і натрієва селітри й інші речовини, які при нагріванні або ударі можуть розкладатися з виділенням кисню.
Джерела запалювання. Бувають:
А) Відкриті - полум'я, іскри, розжарені об'єкти, світлове ви-промінювання тощо.
Б) Приховані - тепло хімічних реакцій, адсорбції, мікробіо-логічних процесів, адіабатичного стиснення, удару, тертя та ін.
Вiдсутнiсть будь якої складової умов горiння не дає можли-востi процесу горiння виникати. Для виникнення процесу го-рiння необхiдно горючу речовину i окислювач нагрiти до пев-ної температури джерелом запалення.
Горюча речовина та кисень є реагуючими речовинами і ра-зом складають горючу систему, а джерело запалювання викли-кає у ній реакцію горіння. При сталому горінні джерелом запа-лювання є зона реакції. При горiннi речовин i матерiалiв пос-тiйним джерелом запалення є зона горiння.
При пожежі утворюються зони:
А) Зона горiння - це та область, де проходить фiзико-хiмiчна реакцiя з видiленням тепла i свiтла. Для утворення i проход-ження процесу горiння горюча речовина i окислювач повиннi знаходитись в певному кiлькiсному спiввiдношеннi.
Так, при горiннi будь-якої речовини, концентрацiя кисню в повiтрi повинна бути не нижче необхiдної величини (16-18%), тому що процес горiння не буде проходити через вiдсутнiсть окислювача. Якщо, в процесi горiння, зменшити кiлькiсть окислювача (до 10%), горiння припиниться.
Б) Зона теплового впливу- частина простору, що примикає до зони горіння, у якому тепловий вплив призводить до поміт-ної зміни стану матеріалів та конструкцій і робить неможливе перебування в ньому людей без спеціального теплового захисту(теплозахисних костюмів, відбивних екранів, водяних завіс і т.п.).
В) Зона задимлення - частина простору, що примикає до зо-ни горіння і заповнення димовими газами в концентраціях, які створюють загрозу життю або здоров'ю людей.
Горючі системи можуть бути:
1. Гомогенними (однорідними)- належать системи, в яких горюча речовина і повітря рівномірно перемішані одне з од-ним (наприклад, суміші горючих газів, парів або пилу з повіт-рям).
2. Гетерогенними (неоднорідними)- належать системи, в яких горюча речовина і повітря не перемішані одне з одним і мають поверхню розділу (наприклад, тверді горючі матеріали або рідини, що містяться в повітрі, струмені горючих газів і па-рів, що надходять у повітря тощо).
У всіх випадках для горіння характерні три стадії:
1. Виникнення полум'я.
2. Поширення полум'я.
3. Згасання полум'я.
Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум'я пересуватися по всій горючий суміші шляхом передачі тепла. Звідси виникає й механізм поширення полум'я.
За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на:
1. Дефлаграційне– швидкість полум'я в межах декількох метрів за секунду.
2. Вибухове– надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стисну-тих газів, здатних виконувати механічну роботу.
3. Детонаційне– це горіння поширюється з надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч метрів за секунду.
За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:
1. Спалах– швидке загоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння.
2. Займання– горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання.
3. Спалахування– горіння, що супроводжується появою по-лум'я.
4. Самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запалювання.
5. Самоспалахування– самозаймання, що супроводжується появою полум'я.
6. Тління– горіння без випромінювання світла, що, як пра-вило, розпізнається за появою дима.
Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різ-них горючих речовин і матеріалів, пожежі за ГОСТ 27331-87 поділяються на відповідні класи та підкласи:
клас А- горіння твердих речовин;
підклас А1- горіння твердих речовин, що супроводжується тлінням;
підклас А2- горіння твердих речовин, що не супроводжуєть-ся тлінням;
клас В- горіння рідких речовин;
підклас В2- горіння рідких речовин, що не розчиняються у воді;
клас С- горіння газів;
клас Д- горіння легких металів;
підклас Д1- горіння легких металів, за винятком лужних;
підклас Д2- горіння легких металів, лужних;
підклас Д3- горіння металовмісних сполук;
клас Е- горіння електроустановок під напругою.
