Тема 8. Фінансове забезпечення інвестиційних проектів
Мета заняття. Розглянути сутність, мету та завдання і особливості експертизи проектів, визначити методи, що використовуються при проведенні експертизи інвестиційного проекту, а також методологічний інструментарій проведення комплексної державної експертизи проекту; охарактеризувати джерела та форми фінансування інвестиційних проектів. Розвивати логічне мислення студентів, виховувати у них свідоме ставлення до майбутніх професійних обов’язків.
ПЛАН
1. Джерела фінансування інвестиційної діяльності.
2. Форми фінансування інвестицій.
3. Стратегія фінансування інвестиційних проектів.
Рекомендована література: 14,17,18,19,20,21,22,23,24,26,27,28,29,33,35,47,48,49,50, 51,52, 53,58.
Джерела фінансування інвестиційної діяльності.
Функціонування ринкової економічної системи в Україні можливе лише за умови зростання ефективності використання інвестиційних ресурсів у формі фінансових, матеріальних, нематеріальних та трудових, які залучаються для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.
Фінансові ресурси, зокрема грошові кошти, в інвестиційній діяльності відіграють найбільшу роль. По_перше, вони можуть трансформуватися у будь_яку іншу форму інвестиційних ресурсів шляхом придбання предметів та засобів праці, інновацій, робочої сили та інших елементів виробництва, а, по_друге, тільки грошові кошти дають можливість інвестору вибирати будь_який об’єкт інвестування.
Інвестиційні ресурси у вигляді цінних паперів, які вкладаються в об’єкти інвестування, зокрема, у статутний фонд, в Україні майже не використовуються. Інвестиційні ресурси у формі матеріальних, нематеріальних та трудових вкладаються виключно в процес
виробництва.
Процес формування усіх інвестиційних ресурсів тісно пов’язаний з початковим накопиченням капіталу або створенням статутного капіталу.
Статутний капітал – це сума внесків (паїв) засновників підприємства для забезпечення його життєдіяльності. Статутний капітал може включати не тільки грошові кошти, але й інші матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери, права користування тощо. Початкове накопичення капіталу може здійснюватися як в рамках самого підприємства, так і в масштабах країни в цілому (в процесі розподілу та перерозподілу національного
доходу формується фонд споживання та фонд накопичення, останній у свою чергу, використовується для формування інвестиційних ресурсів).
Базою формування інвестиційних ресурсів підприємства може бути і капітал, призначений для збільшення статутного фонду та реінвестицій, зокрема, це: чистий прибуток, амортизаційні відрахування; кошти, одержані від реалізації капітальних активів; надходження від продажу окремих фінансових інструментів та інші джерела.
Основною метою формування інвестиційних ресурсів підприємства – є задоволення потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та оптимізація їх структури з позицій забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності.
З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ресурсів має базуватися на таких принципах:
1. Принцип урахування перспектив розвитку інвестиційної діяльності. У процесі формування обсягів та структури інвестиційних ресурсів варто враховувати усі стадії інвестиційного процесу — передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну.
2. Принцип забезпечення відповідності обсягу залучених інвестиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства базується на розрахунках загальних обсягів реального та фінансового інвестування.
3. Принцип забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів із позицій ефективної інвестиційної діяльності. Умови формування високих кінцевих результатів інвестиційної діяльності залежать від структури сформованих інвестиційних ресурсів. Оптимальна структура забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі
здійснення інвестиційної діяльності, з іншого боку неоптимальна структура — генерує ризики у фінансовій сфері підприємства, тобто приводить до банкрутства підприємства.
4. Принцип забезпечення мінімізації витрат з формування інвестиційних ресурсів із різних джерел. Така мінімізація витрат здійснюється в процесі управління вартістю капіталу, який залучається для інвестиційної діяльності з метою одержання максимальної суми чистого прибутку.
5. Принцип забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності. Інвестиційні ресурси, які тимчасово не використовуються, можуть втрачати свою вартість із часом. Тому формувати інвестиційні ресурси слід враховуючи темпи інфляції та інші фактори, які впливатимуть на вартість протягом строку реалізації інвестиційної діяльності.
Реалізація цих принципів є основою процесу управління формування інвестиційними ресурсами підприємства.
Найважливішою проблемою інвестора в процесі формування інвестиційних ресурсів є визначення їх загального обсягу. Загальна сума інвестиційних ресурсів підприємства має визначатися виходячи з запланованого обсягу освоєння коштів у процесі реалізації окремих реальних інвестиційних проектів, а також запланованого приросту
портфеля фінансових інвестицій. Таким чином, загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів у плановому періоді визначатиметься за такою формулою:
SIP = PIП + Δ ФІ, (8.1)
де SIP — загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів у плановому періоді;
РІП — потреба в інвестиційних ресурсах для реалізації реального інвестиційного проекту;
Δ ФІ — передбачений обсяг приросту портфеля фінансових інвестицій.
У свою чергу, загальний обсяг інвестиційних ресурсів, необхідних для реалізації конкретного інвестиційного проекту визначається з урахуванням стадій інвестиційного циклу проекту.
Після визначення загального обсягу інвестиційних ресурсів, інвестор має визначити, яка їх частка буде профінансована за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позичених чи залучених.
Саме в такому розрізі на практиці підприємство сприймає проблему фінансування інвестиційного проекту. Підприємство з більшою чи меншою точністю може визначити свої внутрішні резерви для фінансування проекту (хоча сьогодні в умовах фінансово_податкової й економічної нестабільності це зробити непросто), і головним заданням для підприємства (проектної команди) є залучення додаткових фінансових ресурсів.
Фінансування реалізації інвестиційного проекту може здійснюватися за рахунок різних джерел. У залежності від рівня розвитку економіки та її особливостей може бути та чи інша модель фінансового забезпечення інвестиційних процесів. Слід зазначити, що в жодній країні не вироблено чітких інструкцій щодо співвідношення окремих джерел
інвестування.
Джерела інвестування можна класифікувати за такими ознаками:
_ за відносинами власності;
_ за видами власності;
_ за рівнями власників.
За відносинами власності джерела фінансування поділяють на власні, залучені та позикові.
До власних джерел інвестування належить прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства; амортизаційні відрахування; суми, що сплачуються органами страхування у вигляді відшкодування за збитки внаслідок втрати майна; а також інші види активів (основні фонди, земельні ділянки, промислова власність).
Залученими джерелами інвестування вважається емісія акцій, інвестиційних сертифікатів, внески сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд, безоплатне надання державними органами та комерційними структурами засобів на цільове інвестування.
До позикових джерел інвестування належать кредити банківських та інших фінансово_кредитних установ; емісія облігацій фірми; цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування; податковий кредит; інвестиційний лізинг.
За видами власності джерела фінансування інвестицій поділяються на:
_ державні інвестиційні ресурси (бюджетні кошти та кошти позабюджетних фондів, державні позики, пакети акцій, інші основні та оборотні фонди і майно державної власності);
_ інвестиційні ресурси суб’єктів господарювання комерційного та некомерційного спрямування, громадських об’єднань, фізичних осіб, у тому числі й іноземних інвесторів. Ці інвестиційні ресурси включають власні та залучені кошти підприємств, у тому числі інвестиційних фондів та компаній, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній;
_ інвестиційні ресурси іноземних інвесторів (іноземні держави, міжнародні фінансові та інвестиційні інститути, окремі підприємства, інституційні інвестори, банки та кредитні установи).
За рівнями власників розрізняють джерела фінансування інвестицій на рівні держави, підприємства та інвестиційного проекту.
На рівні держави джерелами інвестування є:
_ власні кошти бюджетів та позабюджетних фондів;
_ залучені кошти державної кредитно_банківської та страхової системи;
_ позикові кошти у вигляді міжнародних запозичень (зовнішній борг держави), державних облігацій, боргових товарних та інших позик (внутрішній борг держави).
На рівні підприємства джерелами інвестування є:
_ власні засоби (прибуток, амортизаційні відрахування, страхові суми відшкодування збитків, іммобілізовані залишки основних та оборотних фондів, нематеріальних активів та ін.);
_ залучені кошти, у тому числі і внески та пожертвування; кошти, отримані від продажу акцій та ін.;
_ позикові кошти у вигляді банківських, бюджетних та комерційних кредитів (на відсотковій та безвідсотковій основі).
На рівні інвестиційного проекту джерела фінансування бувають:
_ за рахунок коштів державного, обласного та місцевого бюджетів, позабюджетних фондів;
_ за рахунок коштів суб’єктів господарювання;
_ іноземні інвестиції в різних формах.
