Починаючи з 1993 р. відповідно до змін і вдосконалень в СНР у більшості країн почали використовувати показник валового національного доходу (ВНД). Валовий національний дохід вимірює різноманітні форми первинних доходів, отриманих нацією і цим принципово відрізняється від ВВП, який вимірює насамперед випуск товарів і послуг призначених для кінцевого споживання. Валовий національний дохід є сукупністю первинних доходів, отриманих резидентами національної економіки як всередині країни так і за її межами. Тому валовий національний дохід відрізняється від ВВП, розрахованого за доходами, на сальдо первинних доходів, отриманих від решти світу:
| Валовий національний дохід – сукупність первинних доходів (враховуючи амортизаційні відрахування), отриманих національними власниками факторів виробництва як всередині країни, так і за її межами. |
Чисті первинні доходи, отримані від решти світу є різницею між первинними доходами, отриманими від решти світу і первинними доходами, сплаченими за кордон. Цей показник відображає участь країни в міжнародному поділі праці і обміні (експорт, імпорт) економічними ресурсами. Проте, якщо активність країни в міжнародній торгівлі вже відображено в ВВП як показник чистого експорту (NX), то чисті первинні доходи від решти світу відображають процеси міграції робочої сили (заробітна плата отримана з-за кордону і сплачена за кордон), вивіз і ввіз капіталу (величина реінвестованих прибутків та отриманих і сплачених процентних платежів), закордонного володіння нерухомістю (рентні платежі отримані і сплачені).
Окрім первинних доходів резиденти країни можуть отримувати від решти світу і так звані трансферти – передача доходів, що не вимагає прямих зворотних послуг економічного характеру. До трансфертних платежів відноситься різноманітна гуманітарна допомога, дарунки родичів, штрафи, пені, субсидії, соціальні допомоги, пенсії, страхові виплати і т.д. Такі самі трансферти передаються і решті світу. Все це служить підставою для розрахунку показника валового наявного національного доходу (ВННД):
Валовий наявний національний дохід, це саме той дохід, що є на даний момент у розпорядженні нації.
| Валовий наявний національний дохід – дохід, що знаходиться у розпорядженні нації як сума валового національного доходу та чистих поточних трансфертів, отриманих від решти світу. |
Співвідношення валового внутрішнього продукту і валового національного доходу та його похідних можна побачити з наступної схеми (див. рис. 16.2).
| Особисті споживчі витрати | Витрати держави | Валові інвестиції (формування валового капіталу) | Чистий експорт товарів і послуг | Чисті первинні доходи від решти світу | |||||||
| Валовий внутрішній продукт (за витратами) | Використання проміжного продукту | ||||||||||
| Валовий внутрішній продукт (за доданою вартістю) | Проміжний продукт | ||||||||||
| Валовий внутрішній продукт (за доходами) | Чисті первинні доходи від решти світу | ||||||||||
| Валовий національний дохід | Чисті транс- ферти від решти світу | ||||||||||
| Валовий наявний національний дохід | |||||||||||
| Чистий національний дохід | Амортизаційні відрахування | ||||||||||
| Національний дохід | Непрямі податки | ||||||||||
| Заробітна плата | Процент | Рента | Прибуток | ||||||||
Рис. 16.2. Концептуальна схема системи національних рахунків.
За величиною валовий наявний національний дохід може бути більшим, а може бути і меншим, ніж валовий національний дохід. Різниця залежить від того, чи сальдо трансфертних виплат є позитивним, чи негативним. Так, наприклад в ІІІ кварталі 2006 р. ВНД і ВННД Федеративної республіки Німеччина співвідносилися як 2 334,97 і 1 973,59 млрд. євро.[2]
Якщо від валового національного доходу відняти вартість спожитих основних засобів (амортизаційні відрахування) отримаємо чистий національних дохід (ЧНД).
де ЧНД – чистий національний дохід;
ВНД – валовий національний дохід;
А – вартість спожитих основних засобів.
| Чистий національний дохід – валовий національний дохід за мінусом вартості спожитих основних засобів. |
Наступний крок – визначення національного доходу (НД). Національний дохід безпосередньо вимірює первинні доходи, що отримали постачальники факторів виробництва від участі у створенні національного продукту і показує у що обходиться суспільству його виробництво з точки зору використання економічних ресурсів. Окрім первинних доходів, ЧНД містить компонент, що не є безпосереднім відображенням участі факторів виробництва. Це – податки на продукти та імпорт за мінусом державних субсидій. Тому:
де НД – національний дохід;
ЧНД – чистий національний дохід;
ЧПП – чисті податки на продукти та імпорт.
| Національний дохід – сукупність первинних доходів власників економічних ресурсів. |
Національний дохід є заробленим доходом. Проте, дохід, що перебуває у розпорядженні домашніх господарств, дещо різниться від заробленого. Частина останнього не потрапляє в домашні господарства. Це – внески на соціальне страхування, податки на прибутки корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій тощо. В той же час домашні господарства отримують частку надходжень, що не є безпосереднім результатом господарської діяльності працівників – трансфертні платежі, які здійснюють держава, соціальні фонди, страхові компанії (пенсії, допомоги по безробіттю, соціальні допомоги, субсидії, стипендії, страхові виплати і т.д.). Ці моменти враховує показник особистогодоходу (ОД):
де ОД – особистий дохід.
Таким чином, особистий дохід складається з первинних та вторинних доходів домашніх господарств.Проте, з отриманого доходу домашні господарства сплачують індивідуальні податки (прибутковий податок з громадян, земельний податок, транспортний податок, а також в інших країнах – податок на майно та податок на спадщину). Віднявши від особистого доходу індивідуальні податки ми отримаємо використовуваний особистий дохід (ВОД):
де ВОД – використовуваний особистий дохід.
Саме використовуваний особистий дохід і є тією величиною доходу, який безпосередньо знаходиться у розпорядженні домашніх господарств та йде на задоволення безпосередніх потреб – споживання, або задоволення відкладених потреб – заощадження. Заощадження домашніх господарств за відповідних умов перетворюються в інвестиції і беруть участь у формуванні валового суспільного капіталу – валових нагромаджень.
Вважається, що показник ВВП не в повній мірі відображає реальний добробут нації. Це пов’язано з цілим рядом обставин.
По-перше, ВВП враховує не всі товари і послуги, що продукуються в даній країні. Так, частина з них створюється безпосередньо в домашніх господарствах. Вони не потрапляють на ринок і тому не отримують грошової оцінки. Сюди відносяться приготування їжі в домашніх умовах, прибирання житла, догляд за дітьми, хворими, перестарілими, праця на присадибних ділянках, дачах, вирощування тварин, ремонт квартир, побутової техніки, власного автотранспорту тощо. Але вся ця діяльність безпосередньо підвищує добробут сім’ї.
Також в неповній мірі враховується у ВВП вартість послуг, які надають домашнім господарствам та фірмам державні службовці. Так, внесок у суспільний продукт міліціонерів, пожежників, військовослужбовців, працівників державного управлінського апарату та ін. включається до ВВП лише у величині понесених витрат на заробітну плату. А це, як ми знаємо, лише частина доданої вартості.
По-друге, в багатьох країнах і в Україні, зокрема, існує проблема обліку тіньової економіки. Тіньовий сектор економіки можна умовно поділити на дві частини. Перша – це легальна, але повністю або частково прихована від державних органів з метою ухилення від сплати податків, діяльність фізичних та юридичних осіб. Друга частина тіньової економіки є нелегальною, тобто такою, що суперечить чинному законодавству (виробництво та реалізація наркотичних речовин, зброї, секс- та порноіндустрія, торгівля людьми, контрабанда, торгівля з порушенням авторських прав і т.д.).
По-третє, показник ВВП не враховує негативних наслідків господарської діяльності, що в цілому призводить до зниження національного добробуту. Це і виснаження земель та інших природних ресурсів, погіршення клімату, забруднення навколишнього середовища і т.д.
По-четверте, прогрес економіки має і позитивні впливи на підвищення загального добробуту. Це і збільшення тривалості вільного часу (зростання ефективності виробництва веде до скорочення робочого часу), покращення якості самого дозвілля (внаслідок розвитку сфери послуг, рекреаційної сфери), підвищення освітнього, культурного, духовного потенціалу членів суспільства.
Для того, щоб врахувати вище перераховані чинники, і був запропонований американськими економістами У. Нордхаузом та Дж. Тобіном показник чистого економічного добробуту (ЧЕД).
де ЧЕД – чистий економічний добробут.
Національне багатство
Валовий внутрішній продукт, валовий національний дохід безпосередньо пов’язані не лише з рівнем добробуту нації на даний момент часу, але й з процесом нагромадження національного багатства, що є основою економічної могутності нації та забезпеченням добробуту майбутніх поколінь. Національне багатство – це сукупність матеріальних та нематеріальних благ, створених і нагромаджених працею попередніх і теперішніх поколінь та залучених до господарської діяльності природних ресурсів, якими володіє, розпоряджається суспільство (див. рис. 16.3).
| Національне багатство – сукупність матеріальних та нематеріальних благ, створених і нагромаджених суспільством та залучених до господарської діяльності природних ресурсів. |
Національне багатство поділяється на суспільне багатство (створене працею) та природне багатство (природні ресурси – земельні ресурси, надра, водні ресурси, рослинний та тваринний світ, кліматичні умови, географічне розташування). В суспільному багатстві прийнято виділяти національне майно і духовні та культурні цінності. Національне майно, в свою чергу, складається з капітальних благ (фонди), що забезпечують функціонування матеріальної і нематеріальної сфер суспільного виробництва та майна домашніх господарств.
За формою національне багатство також поділяють на матеріальне та нематеріальне багатство.
До матеріального багатства відносяться:
– основні необоротні фонди (будівлі, споруди, транспортні мережі, машини, обладнання, устаткування, інструменти);
– оборотні фонди (запаси сировини, матеріалів, комплектуючих, незавершене виробництво, товарні запаси);
– державні запаси і резерви;
– майно громадян (будинки, предмети тривалого вжитку, цінності);
– природні ресурси.
До нематеріального багатства входить:
– науковий потенціал;
– освітній потенціал;
– кваліфікаційний потенціал;
– інформаційний потенціал;
– культурний потенціал;
– рівень фізичного здоров’я нації.
В системі національного рахівництва для характеристики національного багатства застосовується термін “економічні активи”. Під активами розуміється все те, що використовується в господарській діяльності і може приносити, забезпечувати їх власникам економічні вигоди. Економічні активи поділяються на фінансові та не фінансові. В складі нефінансових активів виділяють вироблені (створені) та невироблені нефінансові активи.
Рис. 16.3. Склад національного багатства за стандартами СНР
