Індивідуально-професійний розвиток — це процес формування особистості та її професіоналізму, що орієнтується на високі професійні досягнення і здійснюється в саморозвитку, професійній діяльності й професійному спілкуванні.
Узагальнення проведених досліджень дозволяє стверджувати, що в процесі індивідуально-професійного розвитку відбуваються прогресивні структурні зміни особистості.
Зокрема, змінюється спрямованість особистості:
• розширюється коло інтересів і змінюється система потреб;
• актуалізується мотивація до успіху;
• зростає потреба в самореалізації і саморозвитку;
• підвищується креативність особистості; збільшується досвід і
підвищується кваліфікація; •
• підвищується компетентність;
• розвиваються й розширюються вміння й навички;
• освоюються нові алгоритми у вирішенні професійних завдань;
• підвищується креативність діяльності;
• розвиваються складні індивідуальні здібності;
• розвиваються професійно важливі якості, обумовлені специ
фікою діяльності;
• розвиваються індивідуально-ділові якості;
• підвищується психологічна готовність до діяльності в різних
(у тому числі — ускладнених) ситуаціях;
• розвиваються акмеологічні інваріанти професіоналізму.
На думку ряду дослідників, професіоналізм особистості обов'язково має містити в собі систему індивідуально-професійних стандартів, що орієнтують на високу якість діяльності, а також систему особистісних норм регулювання поведінки й відносин. Як уже зазначалося вище, справжніх професіоналів своєї справи відрізняє не лише висока якість, але і стабільність щодо найважливіших показників. Це свідчить про важливу регулятивну роль або стандарти еталонів якості діяльності, що сформувалися в процесі оволодіння майстерністю. Стійкі високі стандарти діяльності мають тенденцію до трансформації у високі особистісні стандарти, що
в повсякденному розумінні відображаються в певних оцінних судженнях: «не гідно професіонала», «професіоналізм не дозволяє...» та ін., тобто йдеться про обмеження етичного характеру. Іншими словами, у професіоналів, як правило, формується певна внутрішня система особистісної регуляції — і не лише діяльності, але й поведінки, взаємин. У цьому розумінні професіонал своєї справи належить до категорії «модальної особистості», тобто типу особистості, що виникає як результат дії системи соціалізації і зовнішнього та внутрішнього контролю. Проявом модальності особистості може служити сам факт усвідомлення своєї професійно-статусної приналежності. Наявність відносин, характерних для моральних особистостей, виявляється в явищі оцінного, порівняльного ставлення людини до себе як представника певної групи, прагнення сформувати в собі необхідні якості та почуття, розуміння своїх можливостей як представника даної групи. При цьому очевидні чіткі та несуперечливі еталони-зразки діяльності, поведінки й відносин, характерні для модальної групи.
Завдяки психологічним дослідженням було встановлено, що активізація особистісних норм здійснюється тоді, коли:
• людина знає про наслідки її дій для інших людей, що узгоджу
ється з певними нормами;
• особистісна норма вимагає від людини саме таких дій;
• людина здатна контролювати свої дії і результати цих дій;
• людина визнає особисту відповідальність за свої дії та вчинки
відповідно до певних норм.
Існуючі особистісні норми зазвичай співвідносяться з уявленням людини про саму себе. Дотримання особистісних норм, як правило, пов'язано з почуттям гордості, високою самооцінкою і самоповагою, впевненістю в правильності своїх дій і позицій, а також високим самоконтролем. Це, у свою чергу, сприяє підвищенню соціального статусу особистості.
Особистісні норми, безумовно, впливають на мотивацію до успіху. У професіоналів вона завжди висока, але в той же час реалістична внаслідок адекватної самооцінки й високого самоконтролю.
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
