• 
багатство думок. Творчі люди здатні швидко запропонувати
безліч ідей. З великої кількості альтернативних пропозицій
можна з більшою імовірністю вибрати якісні рішення, ніж із
меншої їх кількості;
• здатність до ризику. Розвиток і реформаторська діяльність
створює непевність, оскільки немає попередніх даних про
остаточний результат. Творче управління допускає елемент
непевності. Удосконалення себе як особистості й розвиток
організації вимагають, щоб час від часу приймалися нові рі
шення і діяльність організації оновлювалася;
уміння побачити майбутню вигоду. Оптимізація загального означає, що за окремими рішеннями потрібно бачити і загальну вигоду для організації в цілому;
уміння добувати інформацію і підтримувати зв'язки з іншими. Творчі керівники багато читають і підтримують широкі зв'язки з іншими людьми, виявляючи зацікавленість у цьому. Вони також є вдячними слухачами й неупереджено ставляться до нових ситуацій;
• силу волі.
Усі характерні риси творчої особистості будуть ні до чого, якщо відсутня мотивація до використання своїх знань та умінь в організації.
Найбільш серйозними перешкодами в реалізації творчого потенціалу керівника є:
• пошук єдино правильної відповіді чи ідеального рішення;
• пристосуванство, видача очікуваної відповіді, «страх пана»;
• занадто поспішне рішення, нездатність відстрочити критику
на час визрівання ідеї;
• нездатність сумніватися;
• побоювання виглядати дурним.
Відсутність внутрішніх бар'єрів — важлива умова для рівномірного розвитку якостей та умінь керівника. Для багатьох керівників істотними труднощами є необхідність поєднувати в собі протилежні якості. Як показує аналіз літератури, насущною
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
потребою в сучасній управлінській діяльності є наявність таких умінь:
• широко мислити, залишаючись у рамках точного знання
предмета;
• розуміти й використовувати протилежні точки зору, залишаю
чись вірним своїм принципам;
не піддаватися зовнішньому тиску й у той же час не втрачати прихильників;
• не підлаштовуватися під супротивників, підтримуючи з ними
водночас нормальні відносини;
• приймати нові ідеї, не займаючись при цьому марним прожек
терством;
• ризикувати — і якомога рідше помилятися;
• бути ввічливим і тактовним, зберігаючи вимогливість.
Завдання психології — перешкодити випадковому, стихійно
му «використанню» людиною своїх психолого-акмеологічних ре
зервів, відкрити шлях і мотивацію до повноцінної самореалізації.
Операційно-технологічний принцип характеризує сутність психології як прикладної, практичної дисципліни, практика якої, однак, має строго критеріальний характер, ціннісну спрямованість і є єднальною ланкою між початковим і кінцевим (бажаним) станами акмеологічної моделі.
А. К. Маркова, розробивши концепцію професіоналізму, спеціально виділила його операційну сферу. Отже, до «технологій» тепер можна віднести не лише власне акмеологічні технології, але і весь спектр особистісних і професійних резервів професії та особистості, що перетворюються або не перетворюються особистістю на засіб оптимізації діяльності та праці. Як компонент операційної сфери А. К. Маркова розглядає також і професійну свідомість, самосвідомість і професійне мислення (тип мислення), а не лише навички й уміння.
Отже, система технологічного забезпечення управлінської діяльності включає оптимальне використання психолого-акмеологічних резервів особистості керівника, їх розвиток та удосконалення. Методологічні підходи, розроблені психологією, дозволяють
