Творча особистість і її життєвий шлях

Творчість — це вихід за межі заданого (Поверх бар'єрів!). Пер­ше, що впадає в око, — аналогія поведінки творчої особистості і лю­дини з психічними порушеннями. Поведінка обох відхиляється від стереотипної, звичайної.

Є дві точки зору: талант — це максимальне здоров'я і талант — це хвороба.

Останню точку зору пов'язують з ім'ям геніального Чезаре Ломб­розо. Правда, сам Ломброзо ніколи не стверджував, що існує пряма залежність між геніальністю й божевіллям, хоча й підбирав емпіричні приклади на користь цієї гіпотези: «сивина й облисіння, худорба тіла, а також недостатня мускульна та статева діяльність, властиві всім схибнутим, дуже часто зустрічаються у великих мислителів.

Ч. Ломброзо характеризує геніїв як людей самотніх, холодних, байдужих до сімейних і суспільних обов'язків людей. Серед них багато наркоманів і п'яниць: Мюссе, Сократ, Сенека, Блок, Едгар По. XX ст. додало до цього переліку безліч геніїв — від Фолкнера до Єсеніна.

Геніальні люди завжди болісно чутливі, зокрема, на їх самопо­чуття помітно впливають зміни погоди. У цих людей спостерігають­ся різкі спади й піднесення активності.

Висновок: геній і божевілля можуть поєднуватися в одній людині.

Перелік геніїв, хворих на гострі серцеві захворювання, психо­патів і невротиків нескінченний. На епілепсію хворіли Петрар-ка, Мольєр, Флобер, Достоєвський, А. Македонський, Наполеон, Ю. Цезар, Петро І; на меланхолію — Руссо, Шатобріан. Психопата­ми були Жорж Санд, Мікеланджело, Байрон, Ґете. Від галюцинацій страждали Байрон, Гончаров та ін. Кількість п'яниць і самогубців серед творчої еліти незліченна.

Гіпотеза «геній і божевілля» відроджується в наші дні. Дж. Карлсон вважає, що геній — це носій рецесивного гена ши­зофренії. У гомозиготному стані ген виявляється через хворобу. Наприклад, син геніального Ейнштейна хворів на шизофренію. У цьому переліку — Декарт, Паскаль, Ньютон, Дарвін, Платон, Кант, Ніцше й ін.

Геній — це людина, що діє на основі підсвідомої активності. Самі творці підкреслюють підсвідомість, неконтрольованість, а також зміну свідомості. Можна навести вислів В. Гюго: «Я не сам думаю, а мої думки думають за мене».

У процесі творчості підсвідома активність психіки загострю­ється, образи зароджуються спонтанно.

Найбільш поширені «божественна» й «демонічна» версії атри­буції причин творчості. Якщо Байрон припускав, що в людину все­ляється «демон», то Мікеланджело вважав, що його рукою водить сам Бог. Часто творець усвідомлює себе непричетним до авторства. Як, наприклад, Моцарт називав себе інструментом сторонньої сили: «Я тут ні при чому».

Психологічна «формула генія» може виглядати так:

Геній = (високий 7(2 + висока креативність) — активність психіки.

Усі психологи стверджують, що геніальність залежить від спе­цифіки мотивації. Однак мотивація може бути різною:

1. 3. Фрейд вважав творчу активність результатом сублімації
статевого потягу на іншу сферу.

2. А. Адлер вбачав у творчості прояв архетипів колективного під­
свідомого.

X. Швет та інші виділили такі особистісні риси творчих людей:

1) незалежність — особистісні стандарти важливіші за стан­
дарти групи;

2) відкритість розуму — готовність повірити своїм і чужим фан­
тазіям, сприйнятливість до нового та незвичайного;

3) активність у невизначених, безвихідних ситуаціях;

4) розвинене естетичне почуття, прагнення до краси.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ