Та кількісна характеристика здібностей

Здібності — індивідуально-психологічні особливості людини, що виражають її готовність до оволодіння певними видами діяль­ності та до їх успішного здійснення.

Здібності — це можливості, а необхідний рівень майстерності в тій чи іншій справі — це дійсність. Здібності виявляються лише в діяльності. Серйозною помилкою педагога є поквапливі висновки, що в якогось учня немає здібностей на тій лише підставі, що той не оволодів ще знаннями, вміннями, навичками. Альберт Ейнштейн свого часу був пересічним учнем, і ніщо, здавалося б, не пророкува­ло його майбутньої геніальності.

У чому ж виявляється єдність здібностей, з одного боку, і знань, умінь, навичок — з іншого? Здібності виявляються не в зна­ннях, уміннях, навичках як таких, а в динаміці оволодіння ними, тобто в тому, наскільки за інших однакових умов швидко, глибоко, легко й міцно відбувається процес оволодіння знаннями, вміння­ми, навичками, істотно важливими для певної діяльності.

Якісна характеристика здібностей включає такі ознаки:

• швидкість засвоєння;

• оригінальність, нестандартність способів виконання;

• підвищена працездатність;

• тривалий, стійкий інтерес;

• знання, вміння, навички, засвоєні за несприятливих умов;

• здатність до швидкого переходу від одного виду діяльності до
іншого.

Отже, під якісною характеристикою розуміють комплекс по­казників, що забезпечує успіх в освоєнні певного виду діяльності.

Що ж до кількісної характеристики здібностей, то в психології проблема вимірювання кількісних показників здібностей має три­валу історію. Наприкінці XIX — на початку XX ст. ряд психологів (Кеттел, Термен, Спірмен) запропонували використовувати тести розумової обдарованості.

Успішність вирішення питань і задач у тестах обчислюється су­мою балів. Це дає можливість визначити /(). Коефіцієнт розумової обдарованості визначається за формулою:

Розумовий вік х 100

фактичний вік дитини ' = 109,5 (високий показник = 120).

Однак науковий психологічний аналіз виявив, що цей коефіці­єнт розумової обдарованості є фікцією.

Насправді описана вище сукупність прийомів визначає не інтелектуальні здібності людини, а її обізнаність, уміння, навички. При цьому динаміка засвоєння знань, вмінь, навичок залишається не виявленою.

Л. С. Виготський запропонував виділити дві зони — зону акту­ального розвитку й зону найближчого розвитку (рис. 6.1).

Розбіжності між результатами самостійного вирішення й вирішення з допомогою дорослого стають важливою складовою

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ЗДІБНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

частиною загальної оцінки зді­бностей дитини.

Найбільш вірний спосіб визначення здібностей — ви­значення динаміки успіхів дитини в процесі навчання. Максимальна вираженість зді­бностей — обдарованість, тала­новитість, геніальність.