Персонал організації та його структура

Принципово процес управління характеризують двома основними складовими: керуючою системою і об’єктами управління, тобто персоналом.

Відомий японський підприємець і менеджер Коноске Мацусіта так охарактеризував роль персоналу: «Ціна будь-якого підприємства дорівнює ціні людського чинника».

Персонал – це особовий склад організації, що охоплює всіх найманих працівників, а також працюючих акціонерів і власників організації. З метою

запобігання плутанини, ми розглядаємо терміни персонал, кадри, людські та трудові ресурси на рівні організації як синоніми. У той же час слід зробити пояснення цих термінів.

На макроекономічному рівні вживається найчастіше поняття «людські ресурси», що розглядається як економічна категорія. Поняття «людські ресурси» є диференціальною характеристикою (з позиції поділу праці), що дозволяє виділяти групи і підгрупи працівників як окремі, специфічні об’єкти управління і встановлювати взаємозв’язки цих об’єктів із структурою організації.

На макрорівні використовується також поняття «трудові ресурси», під яким розуміють частину населення країни, що має сукупність фізичних і духовних якостей і може брати участь у трудовому процесі. Трудові ресурси характеризують чисельність працездатного населення і є важливим елементом економічного потенціалу країни. За методологією, яка прийнята в Україні, критеріями віднесення до трудових ресурсів є межі працездатного віку: 16-59 років – для чоловіків, 16-54 років – для жінок. До трудових ресурсів країни належить населення в зазначених межах працездатного віку, а також особи, старші та молодші за працездатний вік, фактично зайняті в народному господарстві (працюючі школярі, пенсіонери).

Трудові ресурси поділяються на активні (особи, безпосередньо зайняті в суспільному виробництві; економічно активне населення) і потенційні (учні з відривом від виробництва та зайняті в домашньому господарстві). Трудові ресурси характеризуються зайнятістю.

Зайнятість як економічна категорія – це діяльність працездатного населення зі створення суспільного продукту. Повнота зайнятості враховується стосовно економічно активного населення. Трудовий статус економічно активного населення кількісно розраховується за кількістю відпрацьованих днів у певний період часу.

До економічно активного населення належать такі категорії:

· особи найманої праці (робітники та службовці);

· постійні працівники;

· сезонні працівники;

· сезонні і випадкові працівники, особи, що тимчасово не працюють з об’єктивних причин;

· учні, що поєднують навчання з роботою в режимі неповного робочого дня;

· учні й особи, що проходять професійну підготовку на виробництві й отримують стипендію або зарплату.

У великих організаціях структура персоналу може бути дуже складною за кількістю різних професій, посад, рівнів кваліфікації тощо. А це дуже ускладнює систему та процеси управління такими колективами.

В організаціях промислового виробництва виділяють персонал основної діяльності (промислово-виробничий) і неосновної (непромисловий).

В Україні назви категорій персоналу стандартизовано, а отже, усі організації повинні дотримуватися стандартизованих назв.

Класифікатор професій ДК 003-95 містить такі стандартизовані назви категорій персоналу:

1) законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі);

2) професіонали;

3) фахівці;

4) технічні службовці;

5) робітники сфери торгівлі та побутових послуг;

6) кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства;

7) кваліфіковані робітники з інструментом;

8) оператори та складальники устаткування і машин;

9) найпростіші професії.

У складі персоналу організації можуть бути постійні працівники, сезонні та тимчасові. Є такі, що зайняті повний робочий день, інші працюють у режимі неповного робочого дня або тижня. Одна людина може працювати у двох організаціях на засадах сумісництва. При цьому основним місцем роботи вважається та організація, де зберігається трудова книжка працівника.

Організація може приймати на навчання, підвищення кваліфікації, стажування тощо учнів, студентів-практикантів, стажистів з інших організацій, але ці люди до складу персоналу не входять, хоча клопоту, пов’язаного з їхнім перебуванням в організації, може бути багато.

Структурою персоналу називають співвідношення чисельності різних категорій працівників, наприклад керівників і рядових виконавців; робітників, зайнятих ручною та механізованою працею тощо.

Структуру персоналу неможливо стандартизувати, адже вона складається щоразу індивідуально під впливом багатьох чинників. Адміністрація кожної організації повинна постійно аналізувати структуру персоналу та оптимізувати її з урахуванням динамічних зовнішніх і внутрішніх змін.

Багатьом організаціям не лише в Україні, а в усьому світі, бракує висококваліфікованих, ініціативних, з творчим потенціалом працівників усіх посадових рівнів, але в першу чергу менеджерів зі стратегічним мисленням і вмінням ефективно вирішувати тактичні завдання.

 

SПитання до самоконтролю

 

1. Навести визначення таких понять: метод, методика, методологія.

2. Яке значення має знання методології навчальної дисципліни для формування фахівців у галузі менеджменту персоналу?

3. Що собою являє менеджмент персоналу?

4. Назвати основні методологічні аспекти менеджменту персоналу як процесу, сфери практичної діяльності.

5. У чому полягає мета менеджменту персоналу?

6. Пояснити поняття об’єкта й суб’єкта менеджменту персоналу.

7. Розкрити суть змісту й форми менеджменту персоналу.

8. Які функції покладаються на менеджмент персоналу?

9. Назвати й пояснити принципи менеджменту персоналу.

10. Розкрити основні зв’язки менеджменту персоналу з внутрішнім і зовнішнім середовищем.

11. Назвати основні завдання менеджменту персоналу в організації.

12. Розкрити мету й завдання навчальної дисципліни «Менеджмент персоналу».

13. Що є предметом навчальної дисципліни?

14. Що є об’єктом навчальної дисципліни «Менеджмент персоналу»?

15. Що таке персонал організації та його структура?