Реструктуризація — це комплекс реорганізаційних заходів, які мають на меті вихід підприємства з кризи і забезпечення його подальшого розвитку. В "Методичних рекомендаціях щодо проведенняреструктуризації державних підприємств" Мінекономіки України реструктуризація підприємства визначається як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.
Можливі варіанти проведення реструктуризації:
- перепрофілювання підприємств;
- виділення окремих структурних підрозділів для подальшої діяльності;
- виділення окремих структурних підрозділів як нових юридичних осіб;
- злиття двох і більше підприємств з утворенням нової юридичної особи.
Необхідність проведення реструктуризації може визначатися широким колом зовнішніх і внутрішніх причин.
Зовнішні фактори реструктуризації:
- технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікації та інформаційного зв'язку; зниження затрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);
- міжнародна економічна інтеграція (скорочення торгівельних і митних бар'єрів, більш вільний потік капіталу, підвищення мобільності робочої сили, утворення економічних блоків та союзів, монетарна інтеграція та створення міжнародних валют);
- докорінні зміни на ринках розвинутих країн (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки);
- зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем країн Центральної та Східної Європи і Азії, зростання долі приватного сектору);
- політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).
Внутрішні фактори реструктуризації:
- незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);
- слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;
- неконкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);
- високі затрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні затрати, високі змінні затрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу);
- слабка робота служби маркетингу;
- конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів).
Основні показники реструктуризації:
- прибутковість;
- наявність позитивних грошових потоків відосновної діяльності;
- зростання продуктивності праці;
- зростання продуктивності всіх видів ресурсів;
- зростання обсягів експорту.
Зміни, які проводяться в процесі реструктуризації можуть стосуватись:
1) модернізації — оновлення устаткування і технології;
2) реорганізації — зміни методів і розподілу праці; потоків інформації;
3) адаптації — пристосування елементів підприємства до поточних умов;
4) нововведень — продуктових і процесних.
Характер та особливості реструктуризаційних процесів значною мірою залежать від виду і форми реструктуризації. (РИС.2)
В залежності від повноти охоплення проблем підприємства можна стверджувати, що є обмежена (або часткова) і комплексна (або повна) реструктуризації.
Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується, коли підприємство знаходиться у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є:
- втрата ринкових позицій;
- проблеми з постачанням та залишками матеріалів, незавершеність виробництва;
- великі запаси готової продукції;
- заборгованість перед банками, кредиторами та державою;
- втрата ліквідності.
Основними напрямками реструктуризації дій в цій ситуації є: скорочення ресурсів; скорочення ринків; скорочення пропозиції; зменшення фізичних обсягів.
Адаптаційна (прогресивна) — використовується при відсутності кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов.
Ознаками такого стану є: зниження загальної ефективності; вичерпання ринкового потенціалу; відсталість у порівнянні із світовими стандартами; перспективи на інших ринках; низька ефективність управління.
В рамках цієї реструктуризації найчастіше запроваджуються:
- просторова диверсифікація — розвиток нових внутрішніх та зовнішніх ринків;
- продуктова диверсифікація — розвиток нових продуктів,як споріднених так і відмінних.
Випереджаюча реструктуризація — має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть підсилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги. Характерними рисами такої реструктуризації є: стратегічні альянси, купівля — продаж бізнесів.
План реструктуризації — розробляється на основі програми реструктуризації. Він містить перелік дій по кожному заходу, строки його початку і закінчення, визначає відповідних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний результат. Він може передбачати дії як в межах всього підприємства, так і окремого підрозділу.
З практичного погляду проблема реструктуризації підприємства розв'язується на основі використання багатьох моделей, теорій і дисциплін, у рамках структурованого процесу, два перші етапи якого включають проведення повної діагностики підприємства та розроблення концепції його реструктуризації. Отримані дані є основою для прийняття рішень на третьому етапі, який передбачає розроблення програми реструктуризації.
Четвертий етап безпосередньо пов'язаний з реалізацією цієї програми (рис.3).
На рис. 4 зображено принципову модель здійснення реструктуризації.
