Банківська послуга – це кінцевий результат діяльності банку, спрямований на оптимальне забезпечення потреб клієнтів й отримання прибутку банком. Фактично банківська послуга є формою вираження взаємин між клієнтом і банком, представленою комплексом банківських операцій.
Послуги, які надаються банком, мають закінчений цикл виробництва й розвитку: маркетингове дослідження, виробництво, стимулювання збуту, продаж та споживання.
Банківська послуга відображає взаємини між клієнтами і банком та представлена комплексом банківських операцій, які забезпечують оптимальне задоволення потреб клієнтів і створюються банком з метою отримання прибутку. Послуги, які надаються банком, мають закінчений цикл виробництва та розвитку: маркетингове дослідження, виробництво, стимулювання збуту, продаж та споживання.
Діючи в інтересах учасників економічних відносин, банк задовольняє їх потреби, основними з яких є:
1. Потреби у збільшенні ресурсів.
2. Потреби в отриманні (мобілізації) додаткових ресурсів.
3. Потреби у здійсненні розрахунків та платежів.
4. Потреби в збереженні грошових коштів та цінностей.
5. Потреби в отриманні інформації, консультації.
Задоволення вказаних потреб і утворює зміст банківської послуги.
Банківським послугам притаманні специфічні особливості:
Ø надання банківських послуг пов’язане з використанням грошей в різних формах (готівковій та безготівковій);
Ø абстрактність (послуги не відчутні на дотик, а також складність для сприйняття);
Ø купівля-продаж більшості банківських послуг характеризується тривалістю в часі. Як правило, угода не обмежується одноразовим актом, встановлюються більш - менш тривалі стосунки клієнта з банком;
Ø банківські послуги не є лише монополією банку, їх можуть надавати і парабанківські установи. Одним із прикладів є кредитна спілка, яка також може надавати послуги, пов’язані з кредитуванням.
Банківські установи здійснюють різноманітні послуги, розробляють нові банківські продукти і здійснюють їх просування та розповсюдження на ринку, та підтримують вже існуючі банківські продукти. Усю цю діяльність об’єднує те, що ми сьогодні називаємо ринком банківських продуктів. Його існування є невіддільним результатом діяльності банків.
Під ринком банківських послуг розуміємо сферу відносин які пов’язані зі створенням оптимальних умов по залученню тимчасово вільних ресурсів і ефективному їх розміщенню з метою задоволення потреб клієнтів при проведенні банківських операцій та з одержанням банківського прибутку.
Роль ринку банківських послуг, полягає у тому, що він забезпечує:
● мотивовану мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного
бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;
● реалізацію вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);
● перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;
● фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;
● вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;
● формування ринкових цін на окремі види фінансових активів та послуг;
● страхову діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;
● проведення операцій, пов’язаних із експортом та імпортом фінансових активів та інші фінансових операцій, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю;
● кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом
розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;
● відповідність професійних якостей та ділової репутації персоналу встановленим законом вимогам.
Основними ознаками структурування ринку банківських послуг є:
Ø поділ залежно від виду банківського продукту;
Ø за клієнтською ознакою.
Так, найбільш поширеним є поділ ринку банківських послуг на відповідні сектори за продуктовою ознакою, тобто залежно від виду послуг, що надаються. Основними видами послуг, характерними для банків є: депозитні послуги, кредитні послуги, розрахунково-касові послуги, а також ряд нетрадиційних послуг, таких, як трастові, консультаційні, послуги зі збереження цінностей.
Наступний критерій, за яким структурують ринок банківських послуг – це клієнтська ознака, тобто виокремлення складових даного ринку залежно від юридичного статусу клієнтів.
Відповідно клієнти банку поділяються на юридичних і фізичних осіб. Набір послуг, котрі надаються юридичним особам, універсальніший і відносно менш різноманітний, ніж набір послуг для фізичних осіб. Крім того, на потребу в тих чи інших послугах фізичної особи впливає дуже багато факторів, а саме: стать, вік, сімейний стан, професійне спрямування. Споживачами оптових банківських послуг є відповідно юридичні особи, а роздрібних – фізичні.
Суб’єктами ринку банківських послуг є:
1. Центральний банк, на який покладено здійснення регулювання функціонування ринку банківських послуг з боку держави.
2. Комерційні банки, які пропонують клієнтам різноманітні банківські послуги, тобто формують пропозицію.
3. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, які створюють конкуренцію для комерційних банків, оскільки різними шляхами вони намагаються залучити вільні грошові кошти клієнтів.
4. Юридичні та фізичні особи, які формують попит на послуги і є їхніми споживачами.
Необхідними умовами функціонування ринку банківських послуг в економічній системі є:
Ø регулювання і регламентація ринкових відносин на ринку банківських послуг вітчизняним законодавством;
Ø наявність портфеля різноманітних послуг;
Ø ринкове ціноутворення на банківські послуги;
Ø зважене державне регулювання ринку банківських послуг з метою підтримання його стабільності;
Ø прозорість інформації про стан і тенденції розвитку ринку банківських послуг та його учасників.
