Формування концертних програм

Проблема вибору репертуару дуже гостро стоїть в естетиці виконавського мистецтва. З репертуаром пов’язана не лише ідейно-художня направленість мистецтва, але і сам стиль виконання. Тому цьому питанню майбутній хоровий диригент повинен присвятити досить значну частину свого навчання. Дана робота присвячена розгляду деяких методичних порад щодо вибору репертуару для хорових колективів різних типів та видів: дитячих, самодіяльних, учбових професійних.

Існує досить багато визначень репертуару. Ось деякі з них:

«Репертуар – хліб хору, без якого йому не вижити».

«Репертуар – дзеркало, в якому ми бачимо обличчя хору – у профіль і анфас».

«Репертуар – звукова мапа, на якій ми бачимо всі творчі маршрути хору».

«Репертуар – манометр, що показує потужність і можливості хору».

Перелік таких афоризмів можна продовжувати до безкінечності. Але всі вони говорять про одне: репертуар дарує життя і розвиток хору, визначає майбутнє хору. Відібраний репертуар повинен відображати корінні і перспективні, художньо-естетичні засади хору. Репертуар як сукупність творів, що виконуються тим чи іншим хоровим колективом, складає основу всієї його діяльності, сприяє розвитку творчої свідомості учасників, тісно пов'язаний з різними формами та етапами роботи хору. Формування світогляду виконавців, розширення їх життєвого досвіду відбувається через осмислення репертуару, тому висока художня цінність є основним критерієм в підборі репертуару.

Також при підборі репертуару не треба забувати про виконавську специфіку колективу. Якщо мова йде про учбовий колектив, то важливим фактором у виборі репертуару відповідність до учбово-методичних завдань, які ставить перед колективом керівник-педагог. Репертуар в такому разі впливає на весь учбово-виховний процес, на його базі накопичуються музично-теоретичні знання, відпрацьовуються вокально-хорові навички. Щодо дитячих і самодіяльних колективів, то критерії дещо подібні. В дитячих хорах основний наголос падає на те, щоб твори розкривали дитячу душу, розвивали їх духовно та були відібрані з огляду на специфіки дитячого голосу і методичних порад у його розвитку. Стосовно професійних хорових колективів, то принципи формування репертуару залежать від його виконавського профілю, художніх завдань, призначення.

Основні завдання репертуару:

розвивати і вдосконалювати музично-образне мислення виконавців, стимулювання їх творчої активності;

збагачення інтонаційного досвіду слухачів

пропагування найкращих зразків музичної культури всіх часів і народів.

 

Підбір репертуару для дитячих колективів

Саме по собі заняття в хоровому гуртку розвиває дитину духовно і розумово. Тому репертуар дитячого хору, перш за все, повинен нести в собі виховну функцію: прищеплювати любов до музики, розвивати розуміння музики та художній смак. Для того, щоб створити ефект виховного впливу, вибір творів спирається на: високу художню цінність, актуальність, доступність. В репертуарі дитячого хору не повинно бути нецікавих, малозмістовних творів. Вони швидко набридають і не вражають дитячу уяву, не приносять задоволення. Крім того, необхідно потурбуватись про те, щоб репертуарний список включав в себе твори різних епох, стилів, народностей. За роки перебування в хорі дитина має винести з собою значний багаж яскравих різнохарактерних і різножанрових творів.

При виборі хорового репертуару необхідно враховувати деякі фактори. Твір, перш за все, повинен бути доступним для виконання. Під цим розуміємо доступність діапазону, саме вокальні можливості виконання. Вибір складних творів може зашкодити вокальному здоров`ю дитини. Складні, у вокальному та технічному відношенні, твори можуть призвести до появи в хорі різкого, напруженого звуку, форсування, що в свою чергу травмує дитячі зв’язки (сухість, поява вузлів) і може призвести до хронічних захворювань голосового апарату. А ось правильний вибір репертуару в поєднанні з розспівками може допомогти розвитку дитячого голосу.

Доступність репертуару – це також можливість сприйняття дітьми образного строю твору. Дуже важливо, щоб дітям було зрозуміло і цікаво те, про що вони співають. Тут основне значення відіграє текст. Важливо чи торкається він струн дитячої душі чи виконується байдуже, без особливого проникнення в суть твору. Зустрічаються такі твори, в яких текст погано поєднується з музикою, наприклад вірші – для молодшого хору, а музика – складна - три- чотириголосна, для старшого хору. На такі факти також необхідно звертати увагу.

Як вже було сказано раніше, до функцій репертуару відносимо також розвиток вокально-хорової техніки. Умовно шлях розвитку у виконавсько-технічному відношенні можна поділити на три етапи (за Струве Г.).

Перший етап. Хор тільки формується як творча одиниця. В репертуарі повинні бути одноголосні твори. Іноді пісні співаються із солістом (нова фарба розподіляє увагу виконавців). З таким репертуаром дуже зручно працювати над хоровим унісоном. Трохи пізніше в репертуарі з’являються твори з елементами двоголосся. Дуже важливо, щоб у виконуваних творах двоголосся було представлено одразу ж в різноманітних інтервальних поєднаннях.

Другий етап. Продовження і закріплення навичок співу з розвиненим двоголоссям. На цьому етапі необхідно постійно вводити елементи триголосся (поліфонічні приклади, канони з поступовим підвищенням міри складності).

Приклади можливого репертуару для даного етапу:

«Грицю, Грицю, до роботи» обр. М. Леонтовича,

«Реченька» обр. А. Свєшникова,

«У сосновім лісі дички зацвіли» Б. Фільц,

«Dona nobis pacem» канон В. Моцарта, «Колискова» И. Брамс,

«Мой садик» П.Чайковський.

Третій етап. Вільне володіння триголоссям. Діапазон репертуару хору цього етапу досить великий. Звичайно, хормейстер як завжди повинен обрати з безлічі найкраще для даного колективу.

Приклади можливого репертуару для даного етапу:

«Веснянка» в обр. В. Попова,

«Призыв весны» О. Гречанинова,

«Вечерняя песня» К. Вебера.

Слід наголосити на такому моменті у виборі репертуару як художня цінність твору. Найкраще всього відповідає цим якостям класика. Включення до репертуару кращих зразків класичної музики (такої, що доступна або написана саме для дитячого хору) обов’язкова умова творчого росту будь-якого хорового колективу і у виконавському відношення, і в контексті загальномузичного розвитку хористів. Треба згадати, що складнощі в підборі класичних творів для дитячого хору досить значні. Особливо це стосується а капельних творів. Вирішенням цієї проблеми є включення творів a'cappella написаних для жіночого хору і аранжування для даного складу з урахуванням виконавських можливостей.

Приклади можливого репертуару:

«Щедрик» обр. М. Леонтовича,

«Колыбельная» О. Лядова,

«Ночевала тучка золотая» М. Римського-Корсакова,

«Детская песенка» Е. Гріга,

«Ave verum corpus» В-А. Моцарта.

Також дуже цікавою програмою можуть бути обробки народних пісень, не лише українських, а й народів світу. Це гарна можливість для дитини познайомитись з музичною культурою і особливостями інших народів.

Що стосується творів сучасних композиторів, то робота над такими творами може відбуватись в достатньо досвідчених колективах, які вже мають значний досвід виконання класичного репертуару. Сформувавши свідомість дитини на найкращих зразках можна знайомитись із сучасними композиціями, стильовими тенденціями.

Особливе місце в репертуарі дитячого хору повинна займати імітація, поліфонія. Здобувши навички співу поліфонічних творів, співаки хору отримують інтенсивний хоровий розвиток, свідомо виконують кожний свою хорову партію. Поліфонічні твори розвивають у дитини, і не тільки, саме «хоровий слух», вміння співати в ансамблі, прислухатись до всіх співаків хору і до окремих груп.

Стосовно саме дитячих хорів, хочеться звернути особливу увагу на музичний канон. Найкращі канони при всій своїй простоті їх виконання не тільки виконують методичну функцію розвитку виконавської свідомості хористів, а й прикрашають концертний репертуар хору. При цьому робота над канонами сприяє розвитку навичок необхідних для виконання більш складних поліфонічних фактур.

Щодо прикладів поліфонічного репертуару: особливо багато канонів в західноєвропейській музичній літературі (В. Моцарт, Й. Гайдн, Б. Барток). Дуже багато цікавих канонів створено радянськими і російськими композиторами: В. Одоєвським, М. Анцевим, Е. Жарковським, Р. Бойко.

 

Підбір репертуару для самодіяльних хорів

Репертуар самодіяльного хору характеризується не тільки його змістовністю і художніми достоїнствами, але і низкою суттєвих факторів. Головні з них:

актуальність,

різноплановість,

доступність.

Актуальність творів визначає тематика і зміст літературно-поетичного тексту, наявність в ньому ідей, думок, мотивів і асоціацій, що викликають відгук у серцях виконавців. Твори мають бути близькими виконавцям, тоді їх легше опанувати (а цей аспект важливий в роботі саме з самодіяльним хором). Ясність і рельєфність жанрової форми допомагає виконавцям у засвоєнні наскрізного розвитку твору. Актуальність творів визначається також за віковими та соціальними цензами (шкільний, студентський, робітничий, військовий хор і т.д.).

Різноплановість репертуару передбачає наявність творів різних епох, стилів, жанрів, тематики. В самодіяльному творі важливо підтримувати постійний інтерес до справи. Це можливо завдяки включенню в репертуар нових, цікавих творів. Не рекомендується зациклюватись на кількох творах, навіть якщо вони дуже подобаються колективу. Це загальмовує професійний ріст колективу.

Як і в дитячих колективах, проблема доступності репертуару дуже гостро стоїть в самодіяльних колективах. Від виконавського рівня колективу дуже багато залежить. Цей аспект відіграє головну роль і підборі репертуару. Велика кількість складних за змістом і технічними особливостями творів не приносить очікуваних результатів. І навпаки, недооцінка виконавських можливостей хористів визиває творчу невіру в свої сили і апатію до виконавства загалом.

Гуртки хорової самодіяльності покликані нести просвітницьку функцію, це стосується як слухачів так і виконавців. Одне з провідних місць у досягненні цієї мети виховання засобами хорової музики належить класичному доробку, що витримав перевірку часом. Але при відборі класичного репертуару необхідно пам’ятати про такі аспекти роботи із самодіяльним хором як актуальність і доступність. Адже класична музика досить складна і в змістовному і технічному розумінні. Першою у мовою для успішного виконання класики саме в самодіяльному колективі – це зрозумілість і доступність її для виконавців. Якщо казати простою мовою, то важливо щоб твір просто подобався виконавцям, запалював їх серця. Це буде головною передумовою для подолання як технічних так і виконавських складнощів. Крім того, пропагування найкращих зразків вітчизняної хорової музики виховує патріотизм і національну свідомість у слухачів і виконавців. Класика, створена на основі народних мотивів, формує національний характер музичного мислення співаків. Бажано, щоб репертуар самодіяльного хору постійно поповнювався новими маловідомими творами композиторів-класиків, не обмежувався вузькими рамками якоїсь однієї частини класичного доробку.

Іншим досить суттєвим джерелом репертуару самодіяльного хору є народна пісня. Яскрава мелодичність, багатство інтонаційних відтінків, вокальна зручність – все це робить народну пісню незамінною в репертуарному листі. Крім того, знімається проблема доступності, так як всіляких обробок народних пісень всіх часів і народів велика і кількість, і серед цього багатства можна вибрати досить багато композицій, що імпонують і підходять у всіх розуміннях даному колективі. В крайньому випадку, керівник – диригент колективу може сам зробити аранжування або обробку вподобаної пісні з урахуванням всіх технічних і виконавських можливостей колективу.

Багато самодіяльних колективів виконують більшу частину програми твори із супроводом. Акомпанемент під час вивчення і виконання хорового твору відіграє значну роль. Він підтримує, доповнює. Прикрашає хорове звучання, а в деяких випадках, коли супровід веде самостійну партію, він одним із важливіших засобів музичної виразності. Крім того, немаловажним фактором є і те, що супровід значно полегшує виконання, допомагає хору не тільки витримувати правильний ритм, темп, але і чисто інтонувати (звичайно, спираючись на темперований стрій). Тому на початковому етапі роботи самодіяльному хору корисно співати твори із супроводом.

Разом з тим хормейстер повинен ставити перед колективом завдання оволодіти навичками хорового співу без супроводу. Спів a'cappella вимагає від хору високої виконавської культури, технічної майстерності. В хоровій самодіяльності традицію а капельного співу необхідно підтримувати і розвивати. Твори a'cappella повинні складати значну частину репертуару. Необхідно оволодівати цією формою співу і постійно вдосконалювати багатоголосний спів. Навички співу без супроводу здобути непросто. Але саме такий спів в повній мірі розвиває співаків, так я к в процесі багатоголосного виконання a'cappella найбільш активно вдосконалюється гармонічний слух, чистота інтонування (а отже і можливість здобуття навичок інтонування в зонному строї), почуття ладу, вокально-хорова техніка. Тому не тільки досвідченим, але і колективам початківцям рекомендується співати без супроводу. Виконання творів тільки з акомпанементом дещо обмежує хорові можливості і не виявляє якості хору – виразність людського голосу, осмислену інтонацію.

Репертуар колективу повинен бути різнобарвним за тематикою, жанрами, стилістичними особливостями, формами, художніми засобами музичної виразності. Різноплановість за тематикою, сферою образів виконуваних творів разом с тим має підбиратись в такому поєднанні, при якому було б можливе упорядкування з них єдиних, цільних концертних програм. Паралельна робота над музично контрастними творами може забезпечити різносторонній вокально-виконавський розвиток учасників хорового колективу.

Багато самодіяльних хорів, особливо мішані, хоч і мають повний склад хорових партій, нерівноцінні за кількістю і якістю. Особливо це стосується чоловічих партій. Такі хори досить часто ділять лише на три групи: жіночі – сопрано і альти і одну чоловічу партію. В цьому разі необхідно враховувати робочий діапазон чоловічої партії і підбирати доступні твори.

При упорядкуванні репертуару необхідно слідувати принципу «від простого до складного». Іноді доцільно включати в репертуарний план твори, які допомагають вирішенню конкретних учбових завдань. Наприклад, для співочого розвитку окремих груп хору добре підбирати такі твори, в яких цим групам надається перевага або сольні партії. Таким чином, у кожного колективу з часом складається визначений репертуарний напрямок, накопичується репертуарний багаж, що відповідає складу учасників, співочій манері, творчим завданням.

 

Підбір репертуару для навчального хору

Саме призначення хору говорить про основну функцію репертуару в такому хорі, а отже і про основний критерій відбору творів. Такий колектив перш за все повинен навчитись виконувати хорову музику різних авторів. Вокал, інтонація, виконавський стиль – це три кити, на яких базуються формування і розвиток усіх навчальних хорів.

За рівнем виконавських можливостей такі хори можна розділити на хори музичних коледжів, училищ (музичних десятирічок) і хори вищих учбових музичних закладів. Враховуючи перебування хорів на різних освітніх ланках, ставимо перед хором різні завдання. А отже і різні репертуарні завдання. Але хочеться наголосити на тому, що не треба у зв’язку з цим обмежувати можливості якогось з колективів або, навпаки, вимагати від нього неможливого.

Музичні заклади, що надають середньо-спеціальну освіту покликані, в першу чергу, навчити прийомів співу саме дорослого професійного хору, навчити всіх однієї манери звукоутворення, ансамблювання, професійного виконання творів і професійної роботи над ними. Так як студенти таких закладів тільки-но з дитячих хорів, які, все ж таки якого б рівня вони не були, є самодіяльністю зі своїми умовностями, погрішностями і т.ін.

Як вже було сказано, основна функція такого хору – навчальна. З вибором творів для такого хору необхідно бути дуже обережними щодо виконавських можливостей колективу. Адже під час навчання в таких закладах вік студентів дуже часто співпадає з мутацією (14 – 17 років), і на це повинен зважати керівник, обираючи важку у вокальному плані програму. Працювати з такими голосами треба дуже обережно. В той самий час саме в такому хорі формуються перші навички правильного, професійного хорового співу. Тому диригент повинен включати до програми такі твори, де основний засіб виразності покладений на можливості вокальної сторони твору. Хори музичних училищ і коледжів перша ланка, де хористи починають пізнавати принципи професійного інтонування, знайомство з особливостями інтонування в темперованому і зонному строї. Для цих цілей в програмі, звичайно, повинні бути твори і а капельні і з супроводом.

Що стосується хорів вищих навчальних закладів, то вимоги до такого хору значно підвищуються. Співаки цього хору повинні володіти усіма навичками хорового співу, і займатись їх вдосконаленням.

Правильна вокальна постановка, чисте інтонування, базові музичні навички – все формується в закладах середньої освітньої ланки. Але, звичайно, до таких закладів потрапляють хористи з різних училищ, коледжів, з різною підготовкою і манерою виконання.

Як правило, у вищих музичних навчальних закладах є своя виконавська «школа» яка базується на загальнонаціональних виконавських традиціях. В таких закладах відбувається становлення саме професійних виконавців, музикантів вищого порядку, адже хор вищого навчального закладу слід розглядати як хор підвищеного типу. Отже і репертуарна політика повинна бути відповідна. Обмежень щодо вибору програму (у технічному плані) бути не повинно, адже справжній професійний хор має виконувати будь-яку академічну музику. Необхідно побудувати роботу таким чином, щоб в репертуарному активі були задіяні твори усіх епох, стилів, національних шкіл. Основною метою роботи над такими творами є проникнення в майстерність і тонкощі виконання творів стосовно техніки, вокалу, стилю.

Щодо формування вокально-технічних аспектів виконання у навчальних хорах можна говорити досить багато, але метою даної роботи не є складення методичної роботи по виховання учбового хору. Тому далі поговоримо про підбір репертуару на основі стильових засад.

Класична музика усьому «голова». Це основа основ, на ґрунті якої мають зростати професійні академічні хори. Правильне вивчення і виконання такої музики формує у виконавців абсолютно всі необхідні для подальшого виконавства. Класична музика, передусім, має бути базою для всіх колективів, а особливо для навчальних хорів середньо-спеціальної освітньої ланки. Формування особистості музиканта починається з досконалого вивчення класичних зразків академічної музики. Тут іде мова не тільки про загальне поняття «класика», а й конкретно про твори композиторів школи віденського класицизму. Виконання класиків повинно пов’язуватись також с особливостями авторського стилю. Отже, робота над творами В-А. Моцарта, Л. Бетховена і Й. Гайдна вкрай необхідна. Щодо вибору конкретних творів, то тут вже необхідно орієнтуватись на окремо взятий колектив.

Зразки романтичної музики – невід’ємна ланка у виконавстві. Знання про загальні стильові тенденції і особливості авторського стилю мають формуватись у виконавстві такої музики. Хорова література цього стилю дуже об’ємна: містить зразки і для різних складів, і для різних вокально- технічних можливостей, і різних форм, і різних жанрів і т.д. У виконанні романтичної музики особливого значення набуває відтворення саме авторського стилю, увага до композиторської особистості, різних національних шкіл.

Звичайно, особливе місце у репертуарі повинна посідати духовна музика, особливо композиторів національних. В нашій країні в часи радянської влади заборонено було виконання такої музики, що значно збіднювало виконавський потенціал колективів. В даний час можливість знайомства і проникнення в світ таких творів не повинен залишатись поза увагою колективу. Духовна музика плекає в душах виконавців і слухачів найкращі людські якості, взиває до моральних принципів, духовно збагачує. Ця музика розвиває духовну сторону виконавського мистецтва.

Хочеться згадати про виконання музики епохи Відродження. В нашій країні ця область зовсім не розвинена. І не дивно, бо це дуже складна у стильовому відношенні музика. Вона зовсім відрізняється вокальною манерою виконання. Для виконання такої музики необхідно здобути навички манери співу характерних для цього стилю. Крім того, ця музика виконувалась ансамблями, а не великими колективами. Вивчення такої музики повинно проходити в межах ансамблів, з пізнанням тонкощів вокалу, стильових особливостей, мистецтва ансамблювання.

Учбовий хор неодмінно повинен знайомитись з творчістю сучасних композиторів. Це є поштовхом до подальшого розвитку колективу. Нова музика передбачає нові методи у виконавстві, які є своєрідним прогресом для розвитку музичного мистецтва. Нові пошуки у композиторстві передбачають можливості нових пошуків у виконавській майстерності.

 

Підбір репертуару для професійних колективів

Вирішення цього питання залежить від деяких особливостей колективу. По-перше, призначення хору – хори театрів та опер;

по-друге, виконавський напрямок – академічний або народний хор;

по-третє, за кількістю виконавців – капели або камерні хори.

Все це впливає на репертуар виконуваний хором.

Звичайно, питання вибору репертуару для оперних хорів або хорів театру вирішується самим призначенням хору. Але наявність програми поза рамками обов’язкового репертуару залежить від керівника – диригента. Найчастіше оперні хори поза спектаклями виконують твори великої форми із супроводом оркестру. Вокальна специфіка таких колективів, звичайно. не дозволяє співати мініатюри і тому подібну музику.

Стосовно народного хору, репертуар такого хору базується на народній пісні. Так як основна задача народного хору полягає в пропаганді кращих зразків народнопісенної творчості, старовинних і сучасних, оригінальних і в обробці, а також стилізованих авторських творів. Особливо багатим джерелом репертуару народних хорів є місцевий фольклор.

Академічний хор типу капели має досить великі можливості у виборі репертуару. Виконавський рівень такого хору знаходиться на високому рівні, а отже такому колективу доступні майже всі твори. Але необхідно зауважити, що такі хори досить великочисельного складу і тому виконання таким хором хорових мініатюр або творів з прозорою фактурою не можливе і не доречне. Зазвичай програма таких хорів складається з творів великої форми, де необхідна щільність та потужність звучання.

Академічні хори камерного складу, навпаки, не можуть озвучити в повній мірі твори великої форми. Але це не означає, що виконувати таку програму ці хори не можуть. Виконання таким складом надає дещо іншого, своєрідного звучання творам. Професійні академічні хори найчастіше співпрацюють із сучасними авторами, займаються пропагуванням недавно створених композицій. Такі хори беруться за зразок виконавства, тому повинні мати в своєму виконавському активі досить широкий спектр творів.